| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Стаття 4. Право власності на природні ресурси
| [ Скачать с сервера (833.1 Kb) ] | 05.04.2017, 00:46 |
| Мешканці Київського району м. Донецька та члени садового товариства «Факел» звернулись до суду з позовом до АТ «Сокіл» з вимогою компенсувати їм шкоду, заподіяну здоров’ю та майну внаслідок вибуху на складі піротехнічної техніки, який належить фірмі на праві приватної власності. Внаслідок диму, який утворився після вибуху та стресу, якого вони зазнали, у них погіршилося самопочуття, у декого повилітали шибки з вікон, виявились знищеними 2 садові ділянки, які належали на праві власності громадянам Іщенку В. та Крамаренку С., та було пошкоджено частину рибогосподарського ставка, а на площі 5 га було спотворено увесь трав’яний покрив. Проте представники АТ « Сокіл» проти позову заперечували, мотивуючи це тим, що ангари здані в оренду АТ «ЕМЦ-2» та прокуратура вже порушила кримінальну справу за статтею Кримінального Кодексу «Порушення правил поводження з вибуховими матеріалами». За захистом порушених екологічних прав громадяни звернулись також до Державної екологічної інспекції Донецької області. 1. Визначте види правовідносин, які виникли. 2. Дайте правову оцінку можливості використання зазначених природних ресурсів садовим товариством «Факел». 3. Які екологічні права громадян порушені ? 4. Чи можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності АТ «Сокіл» та АТ «ЕМЦ-2» ? 5. Як має відреагувати Державна екологічна інспекція на звернення громадян ? 6. Вирішіть справу. 1. Визначте види правовідносин, які виникли. Правовідносини: природоохоронні, антропоохоронні, кримінальні, цивільно-правові(майнова шкода) 2. Дайте правову оцінку можливості використання зазначених природних ресурсів садовим товариством «Факел». У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про онпс» Стаття 4. Право власності на природні ресурси Природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України. Громадяни України мають право користуватися природними ресурсами України відповідно до цього та інших законів. Існує три основні форми права власності на природні ресурси: - Державна - Комунальна(територіальних громад) - Приватна(громадян та юриличних осіб) Розділ IX РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ Стаття 38. Загальне та спеціальне використання природних ресурсів Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах. Стаття 39. Природні ресурси загальнодержавного і місцевого значення До природних ресурсів загальнодержавного значення належать: а) територіальні та внутрішні морські води; б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; в) атмосферне повітря; г) підземні води; д) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; е) лісові ресурси державного значення; є) природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фондузагальнодержавного значення; ж) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, інші об'єкти тваринного світу, на які поширюється дія Закону України "Про тваринний світ" і які перебувають у державній власності, а також об'єкти тваринного світу, що у встановленому законодавством порядку набуті в комунальну або приватну власність і визнані об'єктами загальнодержавного значення; з) корисні копалини, за винятком загальнопоширених. Законодавством України можуть бути віднесені до природних ресурсівзагальнодержавного значення й інші природні ресурси. До природних ресурсів місцевого значення належать природні ресурси, не віднесені законодавством України до природних ресурсів загальнодержавного значення. Стаття 40. Додержання екологічних вимог при використанні природних ресурсів Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами. При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України. Звернемося до Земельного кодексу України Глава 5. Землі сільськогосподарського призначення Стаття 22. Визначення земель сільськогосподарського призначення та порядок їх використання 1. Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. 2. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). 3. Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури. 4. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель. 5. Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватись у власність іноземцям,особам без громадянства, іноземним юридичним особам та іноземним державам. Стаття 81. Право власності на землю громадян 1. Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). 2. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. 3. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. 4. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. (Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із законами України від 27.04.2007 р. N 997-V, від 16.10.2012 р. N 5462-VI) Стаття 82. Право власності на землю юридичних осіб 1. Юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом. 2. Іноземні юридичні особи можуть набувати право власності на земельні ділянкинесільськогосподарського призначення: а) у межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності в Україні; б) за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна. 3. Спільні підприємства, засновані за участю іноземних юридичних і фізичних осіб, можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення у випадках, визначених частинами першою та другою цієї статті, та в порядку, встановленому цим Кодексом для іноземних юридичних осіб. 4. Землі сільськогосподарського призначення, отримані в спадщину іноземними юридичними особами, підлягають відчуженню протягом одного року. Глава 15. Право користування землею Стаття 92. Право постійного користування земельною ділянкою 1. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. 2. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування". 3. Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування". Завернемося до ЗУ «Про садові товариства» Стаття 1. Основні поняття садова земельна ділянка - земельна ділянка для ведення індивідуального або колективного садівництва надана у власність громадянину України, або на умовах оренди іноземним громадянам, особам без громадянства та юридичним особам. садове товариство - неприбуткове добровільне об'єднання громадян з метою надання допомоги його членам у вирішенні питань ведення садівництва. майно спільного користування - майно (в тому числі земельні ділянки), призначене для забезпечення потреб членів товариства в межах його території для проходу, проїзду, водопостачання та водовідведення, електропостачання, газопостачання, теплопостачання, охороні, організації відпочинку та інших потреб, затверджених рішенням загальних зборів членів товариства; Стаття 9. Права та обов'язки члена садового товариства 1. Член садового товариства має право: 1) обирати і бути обраним в керівні органи товариства; 2) отримувати інформацію про діяльність керівних органів товариства; 3) самостійно здійснювати господарську діяльність на своїй земельній ділянці відповідно до його цільового призначання; 4) здійснювати будівництво і перебудову житлової забудови, господарських будов і споруд; 5) у випадку ліквідації садового товариства - отримати належну йому частку майна; 6) не нести відповідальність по зобов'язанням садового товариства; 7) здійснювати інші не заборонені законодавством дії. 2. Член садового товариства зобов'язаний: 1) використовувати земельну ділянку відповідно до цільового призначення; 2) не порушувати права членів садового товариства; 3) своєчасно сплачувати внески, передбачені даним Законом і статутом товариства; 4) виконувати рішення загальних зборів членів садового товариства або зборів уповноважених і рішення правління товариства; 5) дотримуватися інших встановлених законодавством і статутом товариства вимог. Стаття 14. Права членів садового товариства 1. Власники садових земельних ділянок мають право їх продати, подарувати, передати в заставу, оренду, термінове користування, обміняти, укласти договір ренти або договір довічного змісту з утриманням, а також добровільно відмовитися від вказаних ділянок. 2. Садові ділянки, що знаходяться у власності громадян, успадковуються згідно із законом або по заповіту. 3. Садові ділянки, що знаходяться в спільній сумісній власності подружжя, можуть бути розділені між ними. 4. Земельні ділянки спільного користування не підлягають вилученню на користь третім особам. ЗАКОН УКРАЇНИ Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів Стаття 13. Рибогосподарські водні об'єкти (їх частини), які використовуються для цілей рибного господарства Рибогосподарські водні об'єкти (їх частини) поділяються на рибогосподарські водні об'єкти загальнодержавного та місцевого значення. До рибогосподарських водних об'єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води і територіальне море (з лиманами та естуаріями), виключна (морська) економічна зона України; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що розташовані і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків. До рибогосподарських водних об'єктів (їх частин) місцевого значення належать водні об'єкти (озера, річки та їх притоки всіх порядків, водосховища), що розташовані і використовуються у межах однієї області та не належать до водних об'єктів загальнодержавного значення. Розділ VII ВИКОРИСТАННЯ ВОДНИХ БІОРЕСУРСІВ Стаття 25. Види використання водних біоресурсів Використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання. Стаття 27. Спеціальне використання водних біоресурсів Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища (крім любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування в межах та обсягах безоплатного вилову) і включає: промислове рибальство; вилов водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових, дослідно-конструкторських цілях, а також з метою з'ясування їх санітарно-епідеміологічного стану (далі - дослідний вилов); контрольний вилов водних біоресурсів для визначення їх стану та запасів; меліоративний вилов водних біоресурсів з метою формування їх оптимального видового та вікового складу; вилов водних біоресурсів з метою отримання біологічного матеріалу для штучного відтворення їх запасів та здійснення аквакультури; любительське і спортивне рибальство у водних об'єктах загального користування, що перевищує встановлені обсяги безоплатного вилову. Законодавством можуть визначатися й інші види спеціального використання водних біоресурсів. Спеціальне використання водних біоресурсів здійснюється у внутрішніх рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах), внутрішніх морських водах, територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а у відкритому морі та у виключних економічних зонах іноземних держав - відповідно до умов міжнародних договорів України або законодавства іноземних держав. Спеціальне використання водних біоресурсів іноземцями, іноземними юридичними особами у виключній (морській) економічній зоні і на континентальному шельфі України здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України. Використання водних біоресурсів, які перебувають у межах ізольованих природних або штучно створених водних об'єктів, наданих у користування для потреб аквакультури, не належить до спеціального використання і здійснюється в порядку, визначеному власниками цих водних біоресурсів. Стаття 34. Права суб'єктів рибного господарства Суб'єкти рибного господарства мають право на: користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку; власність на водні біоресурси, добуті у порядку, встановленому законом, а також на доходи від їх реалізації; спорудження у встановленому порядку гідротехнічних та інших об'єктів, необхідних для забезпечення рибогосподарської діяльності; поновлення права власності на водні біоресурси; одержання компенсації або кредитних чи інших пільг у разі проведення за власні кошти робіт з відтворення водних біоресурсів, здійснення інших ефективних заходів щодо їх охорони тощо; оскарження в суді неправомірних дій посадових осіб; інші права, передбачені законом. Стаття 35. Обов'язки суб'єктів рибного господарства Суб'єкти рибного господарства зобов'язані: додержуватися умов провадження діяльності, пов'язаної з промисловим виловом, крім внутрішніх водойм (ставків) рибницьких господарств; додержуватися правил рибальства; вносити своєчасно плату за спеціальне використання водних біоресурсів; не допускати погіршення умов існування водних біоресурсів внаслідок своєї діяльності; додержуватися встановленого режиму господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг; сприяти науковим установам на договірних умовах у роботі щодо вивчення біологічного стану водних біоресурсів і стану наданих у користування рибогосподарських водних об'єктів (їх частин); вести облік обсягів використання водних біоресурсів та надавати у встановленому порядку інформацію органам, що здійснюють проведення державного моніторингу, ведення державного обліку та державного кадастру водних біоресурсів; здійснювати у встановленому порядку комплексні рибницько-меліоративні заходи щодо охорони та відтворення, у тому числі штучного, водних біоресурсів, збереження і поліпшення умов їх існування; негайно інформувати центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах рибного господарства, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, ветеринарної медицини, санітарного та епідемічного благополуччя населення, про виявлення захворювань водних біоресурсів, погіршення стану середовища їх перебування, випадки їх загибелі; здійснювати заходи з профілактики і боротьби із захворюванням та загибеллю водних біоресурсів; здійснювати охорону водних біоресурсів, додержуватися режиму охорони видів, занесених до Червоної книги України, у межах наданих у користування промислових ділянок рибогосподарських водних об'єктів (їх частин); самостійно припиняти використання водних біоресурсів у разі зниження їх відтворюючої здатності та виникнення загрози знищення, негайно вживати заходів для усунення негативного зовнішнього впливу на водні біоресурси та середовище їх перебування, проникнення чужорідних видів; не допускати без дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства переселення водних біоресурсів; безперешкодно допускати в місця відтворення, добування, зберігання, утримання, на рибоприймальні пункти та місця реалізації водних біоресурсів, на рибальські судна та інші плавучі засоби, зайняті в технологічному процесі, представників центральних органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за провадженням рибогосподарської діяльності, надавати на їх вимогу документи щодо обліку та використання водних біоресурсів, своєчасно виконувати їхні вимоги та письмові розпорядження, які базуються на засадах цього Закону та інших нормативно-правових актів у галузі рибного господарства. В нашому випадку мова йде про приватне право власності на земельні ділянки громадян Іщенко В. та Крамаренко С. та право власності на земельну ділянку площею 5 га садового товариства «Факел», а також право землекористування земельною ділянкою членів даного товариства і право спеціального водокорситування . Відповідно до даних нпа громадянам Іщенко В. та Крамаренко С. належать дані земельні ділянки на праві власності,земельна ділянка площею 5 га належить садовому товраиству «Факел», а його члени мають право землекористування стосовно цієї ділянки. Виникає не зовсім зрозуміла ситуація щодо рибогосподарського ставка, оскільки не зовсім зрозуміло хто саме буде мати до нього відношення. Але незалежно від того чи це будуть громадяни чи садове товариство «Факел», як суб’єкти рибного господарства вони мають право користування рибогосподарськими водними об'єктами (їх частинами), право власність на водні біоресурси, добуті у порядку, встановленому законом, а також на доходи від їх реалізації та право на спорудження у встановленому порядку гідротехнічних та інших об'єктів, необхідних для забезпечення рибогосподарської діяльності. 3. Які екологічні права громадян порушені ? Розпочнемо з окреслення того, які взагалі екологічні права мають громадяни України згідно із Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» Відповідно до ст. 9 Розділу II ЗУ «Про онпс»: Стаття 9. Екологічні права громадян України Кожний громадянин України має право на: а) безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище; б) участь в обговоренні та внесення пропозицій до проектів нормативно-правових актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицій до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб, що беруть участь в прийнятті рішень з цих питань; в) участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів; г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів; д) об'єднання в громадські природоохоронні формування; е) вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом; є) участь у публічних слуханнях або відкритих засіданнях з питань впливу запланованої діяльності на навколишнє природне середовище на стадіях розміщення, проектування, будівництва і реконструкції об'єктів та у проведенні громадської екологічної експертизи; ж) одержання екологічної освіти; з) подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище; и) оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом. В данному випадку були порушене таке екологічне право громадян як безпечне для життя та здоров'я навколишнє природне середовище, тому вони скористалися правом подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище та у випадку негативного для них розвитку справи або затягування справи у суді можуть скористатися правом на оскарження у судовому порядку рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо порушення екологічних прав громадян у порядку, передбаченому законом. 4. Чи можуть бути притягнуті до юридичної відповідальності АТ «Сокіл» та АТ «ЕМЦ-2» ? Розділ XV ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА Стаття 68. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у: а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище; б) порушенні норм екологічної безпеки; в) порушенні вимог законодавства України при проведенні екологічної експертизи, в тому числі поданні завідомо неправдивого експертного висновку; г) невиконанні вимог державної екологічної експертизи; д) фінансуванні і впровадженні у виробництво нових технологій і устаткування без позитивного висновку державної екологічної експертизи; (пункт "д" частини другої статті 68 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 17.02.2011 р. N 3038-VI) е) порушенні екологічних вимог при проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції, введенні в дію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів; є) допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище; ж) перевищенні лімітів та порушенні інших вимог використання природних ресурсів; з) самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; и) пункт "и" частини другої статті 68 виключено (пункт "и" частини другої статті 68 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.03.98 р. N 186/98-ВР, виключено згідно із Законом України від 02.12.2010 р. N 2756-VI) і) невжитті заходів щодо попередження та ліквідації екологічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище; ї) невиконанні розпоряджень органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, та вчиненні опору їх представникам; й) порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні, знешкодженні та захороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних, радіоактивних речовин та відходів; (пункт "й" статті 68 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 14.12.99 р. N 1288-XIV) | |
| Просмотров: 482 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |