| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Представники Міністерства фінансів України
| [ Скачать с сервера (128.0 Kb) ] | 14.04.2017, 11:50 |
| Задача 3. При підготовці проекту Державного бюджету України на 2010 р. Вінницька облдержадміністрація (далі – ОДА) внесла пропозицію використати частину коштів цільової бюджетної програми "Сталий розвиток" на фінансування заходів із покращення рівня життя осіб, постраждалих внаслідок повені в 2008 р. Представники Міністерства фінансів України проти вказаної пропозиції заперечили, адже, на їх думку, за таких умов матиме місце нецільове використання коштів. Мінприроди України підтримало пропозицію ОДА, вказавши, що одним із складових сталого розвитку є соціальний розвиток, і запропоновані витрати повністю відповідають як розумінню концепції сталого розвитку, закладеному на міжнародно-правовому рівні, так і розумінню концепції, яке містять національні нормативно-правові акти. Визначте види правовідносин, які виникли. В даній задачі наявні наступні види правовідносин: 1) екологічні, зокрема антропоохоронні, пов’язані із забезпеченням екологічної безпеки, зокрема, в контексті концепції сталого розвитку; 2) адміністративні – пов’язані із функціонуванням Вінницької ОДА як місцевого органу державної виконавчої влади, Міністерства фінансів та Мінприроди як центральних органів державної виконавчої влади; 3) фінансові – пов’язані із підготовкою проекту державного бюджету України. Яке місце посідає соціальна складова в концепції сталого розвитку? В концепції сталого розвитку, соціальна складова орієнтована на людину і спрямована на збереження стабільності соціальних і культурних систем, в тому числі, на скорочення числа руйнівних конфліктів між людьми. Важливим аспектом цього підходу є справедливий розподіл благ. Бажано також збереження культурного капіталу і різноманіття в глобальних масштабах, а також більш повне використання практики стійкого розвитку, наявної в не домінуючих культурах. Для досягнення стійкості розвитку, сучасному суспільству доведеться створити ефективнішу систему ухвалення рішень, що враховує історичний досвід і заохочує плюралізм. Важливим є досягнення не тільки внутрішньо-, а й міжпоколінної справедливості. У рамках концепції сталого розвитку людина є не об'єктом, а суб'єктом розвитку. Спираючись на розширення варіантів вибору людини як головну цінність, концепція сталого розвитку передбачає, що людина повинна брати участь у процесах, які формують сферу його життєдіяльності, сприяти прийняттю і реалізації рішень, контролювати їх виконання. Таким чином, соціальна складова концепції сталого розвитку є центральним елементом, порядок із економічною та екологічною складовими. В чому полягає реалізація такої складової, враховуючи положення міжнародно-правових норм та національних правових норм? Згідно Постанови Верховної Ради України «Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів», сталий розвиток населених пунктів - це соціально, економічно і екологічно збалансований розвиток міських і сільських поселень, спрямований на створення їх економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів (природних, трудових, виробничих, науково-технічних, інтелектуальних тощо), технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, комунікаційно-інформаційної, інженерної, екологічної інфраструктури, поліпшення умов проживання, відпочинку та оздоровлення, збереження та збагачення біологічного різноманіття та культурної спадщини. Згідно п.2 Концепції, для поліпшення соціальних умов життя населення: удосконалюються соціальні стандарти щодо рівня та якості життя, забезпечується рівний доступ до соціальних послуг усіх верств населення; розробляються та реалізуються загальнодержавні, регіональні та місцеві програми поступового реформування системи соціального обслуговування; забезпечується розвиток мережі закладів та установ дошкільного виховання, освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і відпочинку з дотриманням нормативних показників соціальних стандартів та з урахуванням місцевих соціально-економічних і демографічних умов; підтримується відкриття та утримання державних установ і навчальних закладів для соціально незахищених верств населення (інвалідів, дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися у загальноосвітніх навчальних закладах); створюються умови для розвитку об'єктів торговельно-побутового обслуговування населення різних форм власності; здійснюються заходи відповідно до Концепції соціального забезпечення населення України. Згідно п.2 Концепції, для поліпшення соціальних умов життя населення: удосконалюються соціальні стандарти щодо рівня та якості життя, забезпечується рівний доступ до соціальних послуг усіх верств населення; розробляються та реалізуються загальнодержавні, регіональні та місцеві програми поступового реформування системи соціального обслуговування; забезпечується розвиток мережі закладів та установ дошкільного виховання, освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і відпочинку з дотриманням нормативних показників соціальних стандартів та з урахуванням місцевих соціально-економічних і демографічних умов; підтримується відкриття та утримання державних установ і навчальних закладів для соціально незахищених верств населення (інвалідів, дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися у загальноосвітніх навчальних закладах); створюються умови для розвитку об'єктів торговельно-побутового обслуговування населення різних форм власності; здійснюються заходи відповідно до Концепції соціального забезпечення населення України. Міжнародні зобов’язання України із забезпечення сталого розвитку закріплені в «Декларації Ріо» та Стокгольмській декларації. У відповідності до принципу №1 Декларації навколишнього середовища і розвитку (Ріо –де – Жанейро) (викладеної російською мовою), «забота о человеке является центральным звеном в деятельности по обеспечению устойчивого развития. Люди имеют право жить в добром здравии и плодотворно трудиться в гармонии с природой». За принципом №3, «право на развитие должно соблюдаться таким образом, чтобы адекватно удовлетворялись потребности нынешнего и будущих поколений в областях развития и окружающей среды». А згідно принципу №4, «для достижения устойчивого развития защита окружающей среды должна составлять неотъемлемую часть процесса развития и не может рассматриваться в отрыве от него. Все государства и все народы сотрудничают в решении крайне важной задачи искоренения бедности - задачи, являющейся необходимым условием устойчивого развития, - в целях уменьшения расхождений в уровнях жизни и более эффективного удовлетворения потребностей большинства населения мира». Згідно принципу №8, «для достижения устойчивого развития и более высокого качества жизни для всех людей государства должны сократить масштабы нерациональной практики производства и потребления и искоренить ее и поощрять соответствующую демографическую политику». Принцип №9 проголошує необхідність співробітництва держав у сфері охорони довкілля. І нарешті в силу принципу №25, «мир, развитие и охрана окружающей среды взаимозависимы и неразделимы». У відповідності до положень Стокгольмської декларації, «сохранение и улучшение качества окружающей человека среды является важной проблемой, влияющей на благосостояние народов и экономическое развитие всех стран мира; это является выражением воли народов всего мира и долгом правительств всех стран». Человек постоянно обобщает накопленный опыт и продолжает делать открытия, изобретать, творить и добиваться дальнейшего прогресса. В наше время способность человека преобразовывать окружающий мир при разумном ее использовании может принести всем народам возможность пользоваться благами развития и повышать качество жизни. Если же эта способность будет использоваться неправильно или необдуманно, она может нанести неизмеримый ущерб человечеству и окружающей его среде. Наступил такой момент в истории, когда мы должны регулировать свою деятельность во всем мире, проявляя более тщательную заботу в отношении последствий этой деятельности для окружающей среды. Из-за неведения или безразличного отношения мы можем нанести огромный и непоправимый ущерб земной среде, от которой зависят наши жизнь и благополучие. За принципом №8, «экономическое и социальное развитие имеет решающее значение для обеспечения благоприятных окружающих условий жизни и работы человека, а также для создания условий на земле, которые необходимы для улучшения качества жизни». А згідно принципу «12, «следует выделять ресурсы для охраны и улучшения окружающей среды с учетом обстоятельств и конкретных потребностей развивающихся стран и любых расходов, которые могут быть связаны с включением мер по охране окружающей среды в их планы развития, а также необходимости предоставлять им по их просьбе дополнительную международную техническую и финансовую помощь в этих целях». Чи відповідають положення національних правових норм щодо соціальної складової концепції сталого розвитку міжнародно-правовим нормам відповідного змісту? На мою думку, національне законодавство в контексті соціальної складової концепції сталого розвитку лише частково відповідає міжнародно-правовим актам. Україні вкрай потрібна послідовна державна політика, спрямована на втілення в реальну практику господарювання й суспільного життя принципів сталого соціально-економічного розвитку. Сталий соціально-економічний розвиток будь-якої країни означає, зрештою, таке функціонування її народногосподарського комплексу, коли одночасно забезпечуються: задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб населення; раціональне та екологобезпечне господарювання й високоефективне використання природних ресурсів; підтримання сприятливих для здоров'я людини природно-екологічних умов життєдіяльності, збереження, відтворення і примноження якості довкілля та природно-ресурсного потенціалу суспільного виробництва. Інакше кажучи, сталий розвиток — це насамперед економічне зростання, за якого ефективно розв'язуються найважливіші проблеми життєзабезпечення суспільства без виснаження, деградації і забруднення довкілля. Що ж до України, то перспективи реалізації тут принципів сталого розвитку не можна розглядати у відриві від здійснюваних у державі ринкових реформ. Перехід до сталого розвитку як країни загалом, так і окремих її регіонів, має відбуватися у тісному взаємозв'язку з радикальною структурною і техніко-технологічною перебудовою суспільного виробництва на основі прискорення темпів НТП, зокрема у напрямі всебічної екологізації не лише базових галузей економіки, а й усіх сфер людської діяльності. Все це має бути враховане в розроблюваній Національній стратегії сталого розвитку. До найважливіших передумов переходу України на модель сталого розвитку на національному та регіональному рівнях належать: — ефективне та екологобезпечне функціонування економіки, що дасть можливість досягти вищих показників життєвого рівня населення, цілеспрямовано розв'язувати соціальні та ресурсо-екологічні проблеми розвитку суспільства; — раціональне використання, збереження і відтворення природних ресурсів, всебічна охорона навколишнього природного середовища — як найголовніших передумов забезпечення ресурсо-екологічної безпеки нинішнього та майбутніх поколінь, підтримання у біосфері екологічної рівноваги, а отже, чистого і здорового довкілля; — стабілізація демографічної ситуації та чисельності населення і встановлення у суспільстві принципів соціальної справедливості, тобто створення системи правових гарантій та ефективної демографічної політики для досягнення економічного, соціального та екологічного благополуччя кожної сім'ї; — розширення масштабів міжнародного співробітництва у сфері ефективного розв'язання ресурсо-екологічних проблем і завдань сталого розвитку, підвищення його результативності та ефективності, застосування в національній економіці найновіших світових досягнень науково-технологічного і соціально-екологічного прогресу. Чітка послідовність дій, спрямованих на врегулювання якості навколишнього середовища як надзвичайно важливої передумови переходу на моделі сталого розвитку економіки, залежить від цілого ряду чинників. Серед них першочергового значення на сучасному етапі ринкових трансформацій в Україні набувають: — організація моніторингу забруднень і джерел забруднення, визначення рівнів забруднення всіх складових елементів і ресурсів природного середовища та виявлення найнебезпечніших для здоров'я людини місць; — організація системного моніторингу за трансформацією ландшафтів і агроландшафтів, зміною стану наземних і водних екосистем під впливом антропотехногенних навантажень; — оцінка негативних впливів на людину й екосистеми стосовно гранично допустимих і критичних рівнів забруднень та антропотехногенних навантажень, а також розробка критеріїв допустимості і критичності цих впливів на різні елементи біосфери й людину; — оцінка екологічної, економічної, соціальної та естетичної шкоди, яка завдається навколишньому середовищу внаслідок його забруднення і деградації; — прогноз динаміки антропотехногенних впливів і навантажень на біосферу, а також оцінка негативних наслідків, що виникають при цьому; — обґрунтування пріоритетних напрямів природоохоронної діяльності та розв'язання ресурсо-екологічних проблем соціально-економічного розвитку регіону, області й району з урахуванням вимог ресурсо-екологічної безпеки; — розробка ефективних та екологобезпечних техніко-технологічних рішень, оптимальне, з погляду екологічних критеріїв, розміщення підприємств і виробництв, що дасть можливість істотно зменшити негативні навантаження на природу; — визначення напрямів, способів і методів реструктуризації та модернізації екологонебезпечних виробництв і підприємств. Особливу увагу слід звернути на сферу використання й охорони земельних і водних ресурсів. Кожен суб'єкт господарювання, будь-який підприємець, товаровиробник під час розміщення, проектування, будівництва і введення в дію нових та реконструйованих об'єктів і споруд, а також у разі застосування нових технологій, технічних, агрохімічних засобів має неухильно дотримуватися екологічних і санітарно-гігієнічних вимог щодо раціонального й екологобезпечного використання та охорони земель і водойм. Згідно з чинним Земельним кодексом України забороняється введення в дію об'єктів і застосування технологій, які не забезпечують дотримання правових вимог захисту земель і водних ресурсів від деградації і виснаження. Розміщення об'єктів, що можуть негативно вплинути на екологічний стан водойм і земельних ресурсів, обов'язково узгоджується з місцевими органами Мінекоресурсів, Держводгоспу та Держземагенства України. Яким повинен бути остаточний висновок щодо пропозиції ОДА? Згідно преамбули Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. | |
| Просмотров: 408 | Загрузок: 8 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |