| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАКОННИХ ПРЕДСТАВНИКІВ
| [ Скачать с сервера (55.0 Kb) ] | 11.09.2017, 10:42 |
| пАЦІЄНТ ТА ЙОГО ПРАВОВИЙ СТАТУС. ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАКОННИХ ПРЕДСТАВНИКІВ Права пацієнта – основні права людини, яка потребує медичної допомоги для охорони власного здоров’я та життя, з точки зору забезпечення доступу до медичного обслуговування, рівноправності, якості та ефективності такої допомоги. У відповідності до чинного законодавства України пацієнт має право на: • на охорону здоров’я, повагу честі та гідності, гуманне відношення з боку медичного й обслуговуючого персоналу; • вибір лікаря, у тому числі сімейного і лікуючого лікаря, з урахуванням його згоди, а також вибір лікувально-профілактичної установи відповідно до договорів обов’язкового і добровільного медичного страхування; • обстеження, лікування в умовах, що відповідають санітарно-гігієнічним вимогам; • проведення на його прохання консиліуму і консультацій інших фахівців; • полегшення болю, пов’язаного з захворюванням і (або) медичним утручанням, доступними способами і засобами; • відмову від медичного втручання, крім невідкладних випадків, коли реальна загроза життю є наявною, тощо. Окресливши перелік прав пацієнта, необхідно зупинитися на обов’язках, що випливають із норм чинного законодавства. Отже, пацієнт зобов’язаний: • піклуватись про своє здоров’я та здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян; • виявляти в спілкуванні з медичними працівниками повагу і такт; • повідомляти лікарю всю інформацію, необхідну для постановки діагнозу і лікування захворювання; • після надання згоди на медичне втручання неухильно виконувати всі розпорядження лікуючого лікаря. У разі відмови від запропонованих методів обстеження чи лікування, підписати Відмову від медичного втручання; • дотримувати правила внутрішнього розпорядку лікувальної установи, де він знаходиться; • подавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які знаходяться у загрозливому для їх життя і здоров’я стані; • не починати дій, здатних порушити права інших пацієнтів; • виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством про охорону здоров’я. Представники, з якими особисто стикаються в робочому процесі медичні працівники, можуть представляти інтереси пацієнта за законом, за довіреністю або за волевиявленням пацієнта. Коло прав та повноважень у кожної групи представників різний, про що детально йтиметься нижче. Представництво за законом виникає щодо пацієнтів, які ще не досягли повноліття (не набули повної цивільної дієздатності) або їхня дієздатність обмежена за законом судом. Коло осіб, які є законними представниками (ст. 242): - батьки (усиновлювачі) щодо своїх малолітніх та неповнолітніх дітей - опікун (піклувальник) щодо малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною - піклувальник, адміністрація (або уповноважені особи) будинку дитини, інтернату тощо. Представники пацієнта в залежності від наданих повноважень наділені відмінним колом прав. Зокрема, на представників за законом розповсюджується весь спектр прав та обов’язків, якими наділений пацієнт. Тепер визначимо перелік прав, якими законодавець наділив представника пацієнта. Отже, перелік прав представника пацієнта є наступним: • надання згоди на медичне втручання, надання дозволу на отримання медичних послуг неповнолітнім пацієнтам (ч. 3 ст. 284 ЦК, ч. 1 ст. 43 Основ законодавства про охорону здоров’я, п. 3.1 Наказу МОЗ України «Про затвердження Тимчасових стандартів надання медичної допомоги підліткам та молоді») • відмова від медичного втручання щодо пацієнта, який не є повнолітнім чи дієздатним (ч. 4 ст. 284 ЦК України, ч. 4 ст. 43 Основ законодавства про охорону здоров’я) • отримання медичної інформації про стан здоров’я пацієнта (ч. 2 ст. 285 ЦК, ч. 2 ст. 39 Основ законодавства про охорону здоров’я) • присутність при дослідженні причин смерті та ознайомлення з висновками щодо причин смерті, а також оскарження цих висновків до суду (ч. 4 ст. 285 ЦК, ч. 5 ст. 39 Основ законодавства про охорону здоров’я) • реалізація свободи вибору (ч. 2 ст. 284 ЦК, п. «д» ст. 6, ст. 34, 36, 38 Основ законодавства про охорону здоров’я), тощо. Отримуючи певні права, представник набуває і коло обов’язків. Перелік обов’язків кореспондується наданим правам та повноваженням. Нижче наведемо перелік обов’язків законних представників пацієнта. Отже, представник пацієнта зобов’язаний: • дотримуватися загально прийнятих правил поведінки, виявляти в спілкуванні з медичними працівниками повагу і такт; • повідомляти лікарю всю відому представнику інформацію, необхідну для встановлення діагнозу і лікування пацієнта; • надати згоди або оформити письмову відмову від медичного втручання; • надати згоду на обробку персональних даних пацієнта; • дотримуватися правил внутрішнього розпорядку лікувальної установи; • співробітничати з лікарем при одержанні медичної допомоги; • негайно інформувати лікаря про зміну стану здоров'я в процесі діагностики і лікування, у т.ч. про всі негативні наслідки і т.д. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЕКСПЕРТИЗИ ЯКОСТІ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ Для виконання своїх обов’язків лікар повинен мати свободу професійних дій, узгоджених з його сумлінням і вимогами сучасної медицини. За лікарем зберігається свобода вибору в застосуванні обґрунтованих методів, які, на його думку, є найвиправданішими. Лікар повинен, однак, обмежитись такими діагностичними, лікувальними і профілактичними заходами, які дійсно необхідні хворому та відповідають сучасному рівню медичних знань. В окремих ситуаціях лікар може відмовитись або ж ухилитись від лікування хворого, крім випадків, коли надання невідкладної лікарської допомоги не терпить зволікання. Не маючи змоги надати медичну допомогу хворому, або ж ухиляючись від неї, лікар зобов`язаний вказати хворому, а також його законним представникам, на іншу можливість її одержання. Пацієнт повинен одержати доступно сформульовану інформацію щодо стану свого здоров`я. Пацієнт має знати про ступінь потенційного ризику діагностичних і профілактичних заходів та очікуваного покращання, що пов`язані з цими діями, а також про можливість іншої тактики лікування. За бажанням пацієнта лікар може не інформувати його про стан здоров`я чи перебіг лікування. Пацієнт може також назвати осіб, які контактуватимуть з лікарем від його імені. Надання інформації родині, коли це можливо, повинно бути погоджене з хворим. Якщо прогноз для хворого несприятливий, його слід тактовно й обережно повідомити про це. Інформацію про діагноз і несприятливий прогноз лікар може подати лише тоді, коли він твердо переконаний, що це не завдасть глибоких страждань або інших шкідливих для здоров`я пацієнта наслідків; проте, якщо пацієнт наполягає на цьому, лікар повинен її подати. Лікар не має права перешкодити хворому звернутись до іншого лікаря з проханням про визначення стану його здоров`я і оцінки лікувальних заходів. Якщо хворий цього бажає, лікар повинен сприяти в одержанні такої консультації. Коли ж стан хворого вимагає застосування особливих методів діагностування, терапії чи профілактики, які одночасно не можна застосувати усім пацієнтам, що їх потребують, лікар встановлює черговість їх здійснення для пацієнтів, керуючись медичними критеріями. Медичні працівники зобов`язані подавати першу невідкладну допомогу при нещасних випадках і гострих захворюваннях. Медична допомога забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності з подальшим відшкодуванням витрат. У невідкладних випадках, коли подання медичної допомоги через відсутність медичних працівників на місці неможливе, підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані надавати транспорт для перевезення хворого до лікувально-профілактичного закладу. В цих випадках першу невідкладну допомогу також повинні подавати співробітники міліції, пожежної охорони, аварійних служб, водії транспортних засобів та представники інших професій, на яких цей обов`язок покладено законодавством і службовими інструкціями. У разі загрози життю хворого медичні працівники та інші громадяни мають право використати будь-який наявний транспортний засіб для проїзду до місця перебування хворого з метою подання невідкладної допомоги або транспортування його в найближчий лікувально-профілактичний заклад. Подання безплатної допомоги громадянам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне, бактеріологічне і хімічне забруднення тощо) покладається насамперед на спеціалізовані бригади постійної готовності служби екстреної медичної допомоги з відшкодуванням необхідних витрат місцевих закладів охорони здоров`я в повному обсязі за рахунок централізованих фондів. Громадянам, які під час невідкладної або екстремальної ситуації брали участь у рятуванні людей і сприяли поданню медичної допомоги, гарантується у разі потреби в порядку, встановленому законодавством, безплатне лікування та матеріальна компенсація шкоди, заподіяної їх здоров`ю та майну. Відповідальність за несвоєчасне і неякісне забезпечення подання медичної допомоги, що призвело до тяжких наслідків, несуть органи влади і спеціальні заклади, які обслуговують лікувальні заклади. | |
| Просмотров: 500 | Загрузок: 12 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |