| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
. Правовий статус закладу охорони здоров’я
| [ Скачать с сервера (74.0 Kb) ] | 11.09.2017, 10:47 |
| Зростання уваги до прав людини, яке відбувається в сучасних умовах, безумовно впливає на всі галузі права. Серед невід’ємних прав людини, які закріплені на міжнародному та національному рівні, особливе значення має право людини на життя та охорону здоров’я. Ці права взаємопов’язані між собою та зумовлюють існування людини в су¬спільстві. Як суспільство в цілому, так і людина, яка є окремим інди¬відуумом цього суспільства, підвищують вимогливість до системи охо¬рони здоров’я, з якою людина стикається впродовж усього життя, Пе¬редусім увага приділяється якості надання медичної допомоги. У процесі отримання медичної допомоги виникають специфічні взає¬мовідносини між усіма учасниками, які забезпечують надання та отри¬мання медичної допомоги. Попри те, що ці взаємовідносини регулюють¬ся нормами різних галузей права, все ж гаки вони надто специфічні, по¬в’язані зі здоров’ям людини, обумовлюють необхідність відокремлення норм з різних галузей права у самостійну правову галузь — медичне за-конодавство (право), яке спроможне надати цілісну уяву про юридичний бік медичної діяльності в усіх її взаємозв’язках та проявах. Медичне за¬конодавство як окрема галузь права в Україні ще формується. Медичне законодавство — це комплексна галузь права, яка інтег¬рує правові норми, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації права людини на охорону здоров’я в усіх його про¬явах з урахуванням галузевої регламентації. Право на охорону здоров’я пов’язане із юридичною регламента¬цією взаємовідносин між усіма учасниками медичних правовідносин, тобто між державою і громадянином, між державою і медичним закла¬дом, між громадянином і медичним закладом, між громадянином і ме¬дичним працівником, між державою і медичним працівником, між ме-дичним закладом і медичним працівником. Медичне законодавство як окрема галузь права будується на ком¬плексі засад та правових механізмів, за допомогою яких у державі реалізується конституційно закріплене право на охорону здоров’я. Медичне законодавство має кілька особливостей: 1. Конституційне закріплення права на охорону здоров’я. 2. Реалізація міжнародно-правових стандартів у галузі охорони здо¬ров’я. 3. Соціальне спрямування (оскільки стоїть на захисті життя та здо¬ров’я людини). 4. Рівність можливостей кожного громадянина в отриманні медич¬ної допомоги. 5. Доступність медичної допомоги. 6. Безоплатність гарантованого державою мінімуму медичної допо¬моги. 7. Забезпечення права на охорону здоров’я (за допомогою системи медичних закладів, до якої входять державні, комунальні та приватні медичні заклади). 8. Відповідність медичної допомоги сучасному науковому рівню розвитку медичної галузі. 9. Фінансування державою встановленого законом гарантованого мінімуму медичної допомоги. 10. Відповідальність держави за стан охорони здоров’я населення. 11. Захист пацієнта з боку держави під час отримання ним медичної допомоги та у разі порушення його законних прав. Специфічність медичного законодавства обумовлена: 1. Наявністю спеціальних медичних Положень, пов’язаних з мето¬дикою профілактики, діагностики, лікування, проведенням медичних маніпуляцій, додержання яких обов’язкове для медичних працівників. 2. Законодавчим захистом пацієнта під час профілактичних заходів, лікування та медичних втручань. 3. Соціальним захистом особи під час застосування до неї медично¬го втручання, обмеження щодо донорства, обов’язковість медичних оглядів для встановлених професій та при оформленні на відповідні види роботи, обмеження при вакцинації, особливості примусового лі¬кування. 4. Державним гарантуванням мінімуму безоплатної медичної допо¬моги, 5. Процесуальним порядком захисту медичного працівника. 6. Морально-етичними принципами в діяльності лікаря. Медичне законодавство займає проміжне положення між юридич¬ними науками, юриспруденцією та такими медичними науками, як су¬дова і соціальна медицина та організація охорони здоров’я. Джерелами медичного законодавства є: 1. Конституція України (див. додаток 1) та міжнародно-правові акти у галузі охорони здоров’я, ратифіковані Україною — декларації, конвенції, пакти, резолюції, судові рішення Європейського суду з прав людини, регулятивні документи Всесвітньої організації охорони здо¬ров’я (ВООЗ), Всесвітньої асоціації медичного права (ВАМП), Все¬світньої медичної асоціації. 2. Закони України: Кодифіковані: 7. Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАГІ); 8. Цивільний кодекс України (ЦКУ); 9. Цивільно-процесуальний кодекс (ЦПК); 10. Кримінальний кодекс України (ККУ); 11. Кримінально-процесуальний кодекс (КПК); Сімейний кодекс України (СКУ); 12. Кодекс законів про працю (КЗгіП) та ін. Галузеве законодавство: р Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» № 2801-ХІІ від 19 листопада 1992 р.; Р Закон України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення» № 1972-Х11 від 12 грудня 1991 р.; Р Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благо¬получчя населення» № 4004-Х11 від 24 лютого 1994 р.; Р Закон України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» № 60-95-ВР від 15 лютого 1995 р.; 12. Закон України «Про донорство крові та її компонентів» № 239-95-ВР від 23 червня 1995 р.; 13. Закон України «Про лікарські засоби» № 123/96-ВР від 4 квітня 1996 р.; 14. Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних ма¬теріалів людини» № 1007-XIV від 16 липня 1999 р.; 15. Закон України «Про психіатричну допомогу» № 1489-111 від 22 лютого 2000 р.; 16. Закон України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» № 2585-111 від 5 липня 2001 р. та ін. Міжгалузеві закони: 17. Закон України «Про права споживачів» № 1024-Х11 від 12 травня 1991 р.; 18. Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страху¬вання» Хе 1105-XIV від 23 вересня 1999 р.; 19. Закон У країни «Про судову експертизу» № 4038-ХІ1 від 25 лютого 1994 р.; 20. Закон У країни «Про відпустки» № 504/96-ВР від \ 5 листопада 1996 р.; 21. Закон У країни «Основи законодавства У країни про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» № 16/98-ВР від 14 січня 1998 р.; 22. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяль¬ності» № 1775-111 від 1 червня 2000 р.; О Закон У країни «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхуван¬ня у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумов¬леними народженням та похованням» № 2240-Ш від 18 січня 2001 р.; 23. Закон У країни «Про охорону дитинства» № 2402-Ш від 26 квітня 2001 р 24. Закону України «Про поховання та похоронну справу» № 1102-\У від 10 липня 2003 р.; 25. Закон України «Про імміграцію» № 2491-Ш від 7 червня 2001 р.; 26. Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяль¬ності» № 2806-IV від 6 вересня 2005 р. та ін. 3. Укази Президента України: 27. «Про Положення про Міністерство охорони здоров’я України» № 467(201) від 13 квітня 1998 р.; 28. «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» № 77/96 від 23 січня 1996 р.; 29. «Про концепцію розвитку охорони здоров’я населення України» № 1313/2000 від 7 грудня 2000 р. та ін. 30. Постанови Кабінету Міністрів України: 13. «Положення про медико-соціальну експертизу» № 83 від 22 лютого 1992 р.; 14. «Про затвердження Положення про медико-соціальну експертизу і По¬ложення про індивідуальну програму реабілітації та адаптації інваліда» № 83 від 22 лютого 1992 р.; 15. «Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втра¬ти працездатності» № 221 від 4 квітня 1994 р.; 16. «Про обов’язкові медичні огляди деяких категорій населення» № 532 від 5 серпня 1994 р. та ін. 31. ЦІЛЬОВІ та Міжгалузеві комплексні програми. 32. Судова практика. 33. Підзаконні нормативно-правові акти — накази МОЗ України, інструкції, правила тощо. 17. Наказ МОЗ України «Про затвердження переліків закладів охорони здоров’я, лікарських, провізорських посад та посад молодших спе¬ціалістів з фармацевтичною освітою у закладах охорони здоров’я» № 385 від 28 жовтня 2002 р.; О Наказ МОЗ України «Про затвердження Умов та порядку застосування штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх проведення» № 24 від 4 лютого 1997 р.; 18. Наказ МОЗ України «Про затвердження Переліку видів захворювань і станів іноземних громадян, що потребують екстреної медичної допо¬моги» № 225 від 16 липня 1997 р.; О Наказ МОЗ України «Положення про порядок проведення атестації лікарів» № 359 від 19 грудня 1997 р. та ін. Предметом медичного законодавства є комплекс відносин у сфе¬рі організації охорони здоров’я та здійснення медичної діяльності, а са¬ме під час: а) організації та управління системою охорони здоров’я; б) організації системи підготовки медичних працівників; в) організації обов’язкового та добровільного медичного страхуван¬ня; г) проведення ліцензування медичної діяльності та акредитації ме¬дичних закладів; ґ) надання медичної допомоги; д) організації лікувально-діагностичного процесу; е) організації та проведення медико- профілактичних та санітарно - протиепідемічних заходів; є) проведення експертизи якості надання медичної допомоги; ж) визначення юридичної відповідальності медичних працівників або медичного закладу в разі порушення права на охорону здоров’я. Основними інститутами медичного законодавства є: 34. Правовий статус пацієнта. 35. Правовий статус медичного працівника. 36. Забезпечення населення лікарськими засобами та виробами ме¬дичного призначення. 37. Забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя насе¬лення. 38. Забезпечення репродуктивного здоров’я населення. 39. Проведення медико-біологічних експериментів на людях. 40. Психіатрична допомога. 41. Юридична відповідальність медичних працівників за професій¬но-посадові правопорушення у галузі охорони здоров’я. 42. Додержання етико-правових норм лікарем під час виконання про¬фесійної діяльності. 43. Медична експертиза. Інтенсивно розвивається і наука медичного законодавства, яка ви¬вчає поняття й принципи медичного законодавства, норми чинного за¬конодавства, що регулюють відносини у галузі охорони здоров’я, прак¬тику їх застосування, закономірності розвитку медичного законодав¬ства, шляхи вдосконалення медичної галузі з урахуванням світового досвіду. Медичне законодавство також є важливим теоретичним підґрун¬тям, що надає змогу розуміти процеси реформування вітчизняної га¬лузі охорони здоров’я в умовах глобалізації. Правовий статус закладу охорони здоров`я Відповідно до чинного законодавства України під закладом охорон | |
| Просмотров: 1168 | Загрузок: 40 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |