| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Практика Європейського суду
| [ Скачать с сервера (107.0 Kb) ] | 11.09.2017, 10:43 |
| . Практика Європейського суду з прав людини у сфері охорони здоров’я. Загальні умови впливу ЄСПЛ на правову систему України загалом, та на правозастосовну практику, зокрема. Дане питання пов’язується із прийняттям двох ключових законів: Закону України « Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції» та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і її основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерело права. Перший аспект. Відповідно до положень Цивільно-процесуального кодексу України (п.2, ч.1, ст..355), Господарсько-процесуального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства, рішення ЄСПЛ є підставою для порушення касаційного провадження у справі за винятковими обставинами. Більше того, така можливість передбачена й у п. а. частини 3 статті 1- Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». При цьому, якщо це порушення стосується не суті справи, а лише строків виконання рішення, Верховний суд відмовляє в її перегляді. Другий аспект. Щодо використання національними судами рішень ЄСПЛ у так званих «медичних справах», можливо констатувати наступне. Національні суди України повинні застосовувати Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У мотивувальній частині кожного рішення окрім наведення посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права, у разі необхідності-мають бути посилання на Конвенцію та рішення ЄСПЛ, які є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі. Суд визначив, що відповідно до українського законодавства Конвенція є частиною національного законодавства, тому що як фізичні, так і юридичні особи можуть застосовувати положення Конвенції в рамках національного судового провадження. Проте, на думку Суду, лише сама можливість подати скаргу на підставі Конвенції є недостатньою, щоб дійти висновку про ефективність певного національного засобу юридичного захисту. Таким чином, фізичні та юридичні особи у випадку порушення їх прав у медичній сфері, у першу чергу, мають посилатись на зміст їх порушеного права за національним законодавством України. А вже додатково, аргументуючи свої позовні вимоги, посилатися на судову практику ЄСПЛ. Використання судової практики ЄСПЛ напряму залежить відусіх учасників судового процесу: сторін, їх представників та суду. При цьому, ми підтримуємо позицію, що застосування положень міжнародного договору – Європейської конвенції з прав людини, є не правом судді, а його «прямим професійним обов’язком». Вирішення будь-якої «медичної справи» є вкрай важким завданням, оскільки пов’язано із чималим переліком проблемних питань: визначенням процедурних аспектів надання медичної допомоги; визначенням суми відшкодування шкоди у медичних справах; питання визначення належного відповідача у медичних справах; використанням клінічних протоколів при доказуванні тощо. Використання ж рішень ЄСПЛ у «медичних справах», як джерела права, є тим додатковим правовим інструментом, що суттєво вплине на розвиток право застосовчої практики в Україні. Враховуючи вже наявну практику використання або принаймні посилання на судову практику ЄСПЛ усправах, пов’язаних з медициною, що свідчить про наявні позитивні тенденції в українському правовому полі, то можна сподіватись, що застосування положень Конвенції та практики ЄСПЛ національними органами та судовими інстанціями дозволять у майбутньому уникати констатації Європейським судом порушен-ня Україною положень Конвенції щодо справ, пов’язаних з медициною. Для суб’єктів правозастосування – використання практики ЄСПЛ дозволить обґрунтувати та мотивувати свою позицію у справі, пов’язаній з медициною. 17. Корупція і службові злочини у сфері охорони здоров’я. Корупція є однією з найпоширеніших і небезпечних соціальних проблем сучасності, яка вразила більшість країн світу та світові міжнародні організації. Проблемна ситуація для України полягає в тому, що корупція, з певних причин, які ми будемо розглядати нижче, проникла у всі сфери життєдіяльності суспільства, у тому числі і сферу охорони здоров'я. Проведене нами опитування 200 респондентів засвідчило, що корумпованою сферу охорони здоров'я вважають 100 % опитаних. На запитання «Чи зіштовхувались Ви особисто з корупцією у сфері охорони здоров'я?» ствердно відповіло близько 80 % респондентів. 58 відсотків опитаних відзначають, що їм не приділялась належна увага, допоки лікар не отримував винагороду від пацієнта або його родичів. Зважаючи на високу смертність населення в Україні, майже епідемічний стан захворювання на туберкульоз, спід, серцево-судинні та інші хвороби, корупція у сфері охорони здоров'я, на наш погляд, складає особливу загрозу для суспільства. Її прояви можна спостерігати нині фактично на всіх рівнях вітчизняної системи охорони здоров'я - від дільничних медсестер до найвищих чинів у галузевому міністерстві. В окремих випадках, як відомо, корупція стала єдиною можливістю отримати номінально безплатні послуги, котрі, відповідно до Конституції України, держава зобов'язана надавати своїм громадянам. Якщо найзаможніші пацієнти лікуються за кордоном або у престижних приватних клініках, то найбіднішим часто доводиться звертатися до лікарів у виключних випадках чи займатися самолікуванням, оскільки їх доходи практично не дозволяють здійснювати «доплати» за номінально безплатні медичні послуги. Таким чином, корупція в сфері охорони здоров' я не лише сприяє формуванню негативної морально-етичної ситуації у вітчизняному суспільстві, вона поглиблює дискримінацію громадян за їх соціальним статусом й призводить до вимирання населення. Можна стверджувати, що корупція в медицині призводить до масового порушення конституційних прав і свобод громадян, а відповідні державні органи практично бездіють, як в частині належного фінансування медицини та її персоналу, створення відповідних умов праці для лікарів, так і в частині притягнення медиків-хабарників до кримінальної відповідальності. З роками ситуація не тільки не покращується, а погіршується, як в частині соціального захисту лікарів так і в частині виникнення нових напрямів їх корупційної діяльності. Слід відзначити, що, згідно чинного законодавства, побори звичайних медиків не завжди можна кваліфікувати як хабарництво. Це пояснюється тим, що в багатьох випадках пацієнт платить не службовій особі, якою в лікарні є головний лікар, завідуючі відділеннями та інші співробітники, які виконують організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції, і не особі, що виконує управлінські функції в комерційній чи іншій організації (приватні клініки), а лікуючому лікареві, котрий, як правило, не належить до цієї категорії осіб. В цьому контексті навряд чи можна погодитися з думкою А. А. Комарова та М. П. Клеймьонова, котрі вважають, що дії останніх не суперечать законним інтересам суспільства і держави. Ці автори обґрунтовують свою позицію тим, що лікарі надають «пацієнтові медичну допомогу (послугу), а будь-яка послуга повинна бути оплачена. Якщо цю функцію не бере на себе держава, значить повинен взяти інший зацікавлений суб'єкт - пацієнт. У цьому зв'язку, «низову корупцію» в медицині в буквальному сенсі слова «корупцією» назвати складно» [5, с. 45]. Така позиція, на наш погляд, є хибною. Вона дозволяє виправдати незаконні дії пересічних лікарів, з одного боку, а з іншого - відволікає від наявних гострих проблем, їх глибинних причин. Хворий пацієнт, який отримує мінімальну пенсію чи заробітну плату, нічим не винний, що держава лікареві платить мало. Подібну поведінку в жодному разі не можна виправдовувати. Держава ж зобов'язана забезпечити для лікаря такі умови праці і таку систему контролю, які б виключали корупційні побори та хабарництво медичного персоналу. У класифікаційному переліку корупційних діянь і хабарництва у сфері охорони здоров'я, за ознакою торгівля функціональними обов'язками лікарі та напрями діяльності медичних установ, першим, й досить поширеним, напрямом можна виділити «платежі» за отримання листків тимчасової непрацездатності. Другим надання різноманітних медичних довідок: про непридатність, а в останні три-чотири роки молоді люди, які хочуть, але без служби в армії не можуть піти служити у правоохоронні органи, а здоров'я не дозволяє там служити, купляють довідки про придатність до військової служби; про придатність до керування транспортним засобом; про допуск до виконання тих чи інших робіт; про «потрібний» психічний стан пацієнта тощо. Третім напрямом корупції і хабарництва є платежі: за пологи; за якісне проведення хірургічної операції; за якісний доопераційний й післяопераційний догляд; за призначення і надання кращих медичних препаратів, шовних й перев'язочних матеріалів; за дострокову виписку пацієнта з лікарні або, навпаки - за продовження його перебування у ній; за виписування «потрібного» рецепта; за підтвердження або приховання тих чи інших медичних фактів (наприклад, побоїв та інших тілесних ушкоджень) тощо. Четвертим і, далеко не рідкісними, з елементами шахрайства, є випадки, коли лікарі беруть з пацієнтів гроші за безкоштовні ліки та медичні засоби, вартість яких сплатила держава. Новим, п'ятим напрямом завуальованого вимагання коштів з пацієнтів є призначення медикаментозного лікування. З низки подібних ліків часто вибирається не ефективний і не дорогий засіб вітчизняного виробництва, а дорогий імпортний, за виписування якого фармацевтична фірма за «взаємовигідною» домовленістю сплачує лікарю процент від виручки за реалізовані за його рецептами ліки. Окрема група корупції і хабарництва існує на фармацевтичному ринку. Це, насамперед, хабарі чиновникам, які дають дозволи за допуск на ринок взагалі, або за допуск мало перевірених, не випробуваних або протермінованих ліків [13, с.18-19]. На фармринку вчиняється чимало інших зловживань корупційного характеру (зокрема, тих, які стосуються встановленого законодавством обігу наркотичних та сильнодіючих засобів, підтасовки даних про результати клінічних досліджень медичних препаратів тощо). Попри мізерне державне фінансування сфери охорони здоров'я, окремі медичні заклади усе ж таки отримують від держави ліки. Однак у лікарнях пацієнти зіштовхуються з хронічною відсутністю елементарних препаратів. Жодної можливості перевірити це, у хворих, ясна річ, немає. Зрештою, ніхто й не робить цього, розуміючи усю «делікатність» свого становища, переживаючи за власне здоров'я. І лише час від часу широкій громадськості відомими стають факти незаконного збуту медиками ліків, які повинні були безкоштовно надаватися хворим. Останніми роками у вітчизняній сфері охорони здоров'я спостерігається тенденція примусу до здійснення корупційних дій рядовими медиками з боку керівництва. Нерідкісними явищами на сьогодні є випадки продажу керівних посад у досліджуваній сфері. Попри брак медиків, хабарі дають також за працевлаштування на роботу й молоді спеціалісти. Так, проведене нами анонімне опитування студентів старших курсів низки вітчизняних медичних вузів засвідчило, що 53 % з них планують давати хабар за влаштування на роботу, 29 % стверджують, що взагалі не вірять у можливість влаштування лікарем без «додаткової оплати»; при цьому найбільше подібного скепсису у майбутніх лікарів-гінекологів та хірургів. Така ситуація є кричущою, адже іноді посади продаються людям малограмотним і, навіть таким, що не мають медичної освіти. Через подібне управління галуззю уже невдовзі Україна може опинитися в справжній пастці, вибратися з якої буде дуже непросто. Наведена класифікація корупційних проявів у сфері охорони здоров'я є далеко не повним. Існують й інші діяння корупційної спрямованості, які представляють значно більшу суспільну небезпеку. Вони відносяться до корупції «верхівки» в органах охорони здоров'я, органах державного управління та контролю, яка вирізняється високою ціною корупційних угод, участю в них чиновників більш високого рангу, а також великих юридичних осіб. Найпоширенішими видами подібних злочинів у сфері охорони здоров'я є: 1) нецільове використання грошових коштів, що виділяються з бюджету на реалізацію різних програм охорони здоров'я; 2) зловживання службових осіб при реєстрації лікарських засобів, виробів медичного призначення й медичної техніки, а також при проведенні клінічних досліджень лікарських засобів; 3) розкрадання бюджетних грошових коштів шляхом завищення ринкових цін при організації закупівлі лікарських засобів, виробів й обладнання медичного призначення для лікувально-профілактичних закладів; 4) виробництво та реалізація фальсифікованої фармацевтичної продукції [5, с. 46] та ін. Для вітчизняної сфери охорони здоров'я характерною є корупція в сфері державних закупівель. Як справедливо підкреслює Н. С. Антохіна, втягнення в різні змови та хабарництво у цій сфері призводять до переплат за отримувані товари й послуги або до неможливості забезпечення якості, обумовленої контрактами для таких товарів і послуг [1, с. 212]. Використовуються масштабні схеми. Найпоширенішою з них є «відкати». Чиновники за державні кошти продають товар фірмам, які дають їм хабара за просування своєї продукції, навіть якщо ця продукція найгіршої якості. Замовлений товар зазвичай у кілька разів дорожчий за якісний аналог. Покривають видатки переважно за рахунок грошей покупців. Прикладів можна навести дуже багато. Вражаючі дані, скажімо, прозвучали у 2008 році на розширеній колегії МОЗ України. Тоді з'ясувалося, що Україна витратила 130 млн. грн. на закупівлю непридатного для використання медобладнання [6]. Таким чином, астрономічні суми витрачаються на придбання застарілого або бракованого мотлоху. Це, на наш погляд, дає підстави стверджувати, що основною проблемою вітчизняної сфери охорони здоров'я є не хронічний брак коштів, а тотальна корупція, яка їх поглинає. За неофіційними даними, з того, що держава виділяє на охорону здоров'я, чиновники кладуть до кишені кожну третю гривню [6]. Поряд із «звичними» явищами корупції в українських лікарнях, час від часу виникають гучні скандали, пов' язані з корупцією на найвищих щаблях досліджуваної сфери. Варто, для прикладу, згадати нещодавній резонансний скандал у МОЗ України. Тоді контрольно-ревізійне управління виявило корупційні схеми із закупівлі ліків та медобладнання. Понад 52 млн. грн. використано неефективно, ще 41 млн. держава втратила на закупівлі медпрепаратів [6]. Свіжою в пам'яті є також паніка під час епідемії атипового грипу H1N1, яка нагніталася через ЗМІ, і пропаганда на цьому тлі препарату Таміфлю. Тоді приховували, що МОЗ закуповувало його за ціною, яка в 5-8 разів перевищувала заводську (за 250-400 грн. за упаковку при відпускній 50-60 грн.). До того ж, як виявилося згодом, у переважної частини закупленого препарату закінчувався термін придатності. Приступаючи до аналізу детермінант корупції у сфері охорони здоров'я, слід наголосити на тому, що ця проблема виникла не на порожньому місці. Як відомо, «підносили» лікарям і в радянські часи, хоча тоді лікарям «дарували» здебільшого не гроші, а дрібні подарунки. Уже тоді лікарська зарплата була не з високооплачуваних і час від часу поповнювалась грошима вдячних пацієнтів. Однак вимагання з пацієнтів були скоріше винятком ніж правилом. Упродовж останніх двох десятиліть зарплатня звичайного лікаря була значно нижчою від прожиткового мінімуму. Лікар, який змушений був виживати сам та годувати свою сім'ю, змушений був поступитися клятвою Гіппократа й стати вимагачем, оскільки, крім того що платили мізерну платню, гроші не виплачували місяцями. Часто гроші затримувала держава, не перераховувала їх медичним установам, а в багатьох випадках гроші з бюджету надсилались, але адміністрація виплату їх затримувала, а передавала банкам під депозитні проценти. Загальновідомо - якщо людині не дають зароблені гроші або дають лише частину засобів для існування, а вона якось живе, це означає, що друга частина необхідних коштів звідкись має бути узята. Отже, традиція давати лі | |
| Просмотров: 515 | Загрузок: 11 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |