| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Порядок укладення шлюбу
| [ Скачать с сервера (40.5 Kb) ] | 31.07.2017, 11:33 |
| Задача № 5 17 квітня 2004 року Акулов А.М. та Василенко Г.С. подали заяву про реєстрацію шлюбу до органу реєстрації актів цивільного стану, і тому ввечері наречений подарував своїй майбутній дружині золоту обручку. Коли все було готове до весілля: запрошено гостей, замовлено ресторан, куплено квитки на весільну подорож, Акулов дізнався, що його наречена перебуває у фактичних шлюбних відносинах з Жигаловим А. В. У зв'язку з цим він відмовився від шлюбу. Які правові наслідки відмови Акулова від реєстрації шлюбу? Чи повинна осо¬ба, яка відмовилася від шлюбу, відшкодувати другій стороні витрати, яких та зазнала? В яких випадках такі витрати не підлягають відшкодуванню? Чи можливо питання врегулювання заручин вирішувати в нотаріальному порядку? 17 квітня 2004 року подали заяву – значить відповідно до ст. 32 СКУ шлюб мав би бути зареєстрований після спливу одного місяця від дня подання заяви, а саме – 17 травня 2004 року. СКУ Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу 1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. 2. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто. Після подання заяви Акулов подарував Василенко обручку, були понесені витрати на приготування весілля тощо. Але наречений дізнався, що його наречена перебуває у фактичному шлюбі з Жигаловим. Тому він відмовився від шлюбу. Загальна норма Стаття 31. Зобов'язання наречених у разі відмови від вступу в шлюб 3. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо). 4. У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом. У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася - відшкодувати її вартість. ЦКУ Стаття 719. Форма договору дарування 1. Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно. 2. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. 3. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. 4. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно. 5. Договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Коментар: Встановлення майнових санкцій за відмову від шлюбу суперечить принципу свободи шлюбу і тому не визнається законом. На відміну від цього закон дозволяє відшкодування затрат, пов'язаних з підготовкою до шлюбу та весілля. Треба ще раз наголосити, що в цьому випадку мова йде про викликані розривом заручин затрати, а не про відповідальність за відмову від реєстрації шлюбу. До п. 3. Згідно зі статтею 24 СК шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки, подача заяви про реєстрацію шлюбу не створює обов'язку для наречених зареєструвати шлюб, оскільки подача заяви про реєстрацію шлюбу є своєрідним встановленим законодавчо порядком повідомлення компетентного органу про намір зареєструвати шлюб. З моменту отримання такого повідомлення орган реєстрації актів цивільного стану проводить перевірку інформації заявленої нареченими щодо відсутності обставин, які перешкоджають реєстрації шлюбу, та підготовку до проведення реєстрації шлюбу у строк, місці та враховуючи побажання наречених про урочистість процедури. Наречені ж в свою чергу повинні обміркувати і усвідомити всі наслідки реєстрації шлюбу та відповідально врахувати всі обставини, перевірити свої почуття любові, оскільки, побудова сімейних відносин неможлива без почуття любові та взаємної поваги (ч. 2 ст. 1 СК). У коментованій статті передбачено, що особа, яка відмовиться від реєстрації шлюбу, повинна відшкодувати затрати, які понесла інша сторона під час приготування до процедури реєстрації шлюбу та весілля. Встановлюючи такі негативні наслідки для особи, яка відмовилася від реєстрації шлюбу, законодавець передбачає і винятки. Так, в ч. 3 ст. 31 СК зазначено, що такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо). Під аморальною поведінкою слід розуміти такі дії одного з наречених, які суперечать моральним засадам суспільства, національним звичаям та традиціям одного з наречених, які завдають образ, моральних страждань йому або його рідним та близьким, що призводять до загального осуду (словесні образи, образи діями у тому випадку, коли мова іде про дотримання звичаїв або традицій). Щодо протиправної поведінки, то це такі діяння особи, які суперечать юридичним приписам, виражені в активних або пасивних діях (завдання навмисного удару, неповідомлення про певне захворювання, яке може завдати шкоди здоров'ю іншого з наречених). Зазначена норма не передбачає вичерпних обставин, з настанням яких особа не буде відшкодовувати затрати, понесені іншою стороною по приготуванню до проведення реєстрації шлюбу та весілля. Якщо проаналізувати положення ст. 1, то можна дійти висновку, що відсутність почуття любові та поваги так само буде істотною причиною, яка унеможливлює реєстрацію шлюбу, оскільки це буде суперечити меті регулювання сімейних відносин Сімейним кодексом. Слід також зазначити, що якщо особа зареєструє шлюб не з метою створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя, а з іншою метою, наприклад з метою уникнення негативних наслідків, передбачених за відмову від шлюбу, то такий шлюб буде вважатися фіктивним, що може призвести до визнання його недійсним, рішенням суду. У разі визнання такого шлюбу недійсним особа не буде зобов'язана відшкодовувати затрати, понесені іншою стороною по приготуванню до весілля та реєстрації шлюбу, оскільки статтями 45 та 46 СК не передбачено такого наслідку, як відшкодування витрат понесених іншою стороною по приготуванню до весілля та реєстрації шлюбу. До п. 4. Обдарована особа, яка отримала подарунок, набуває права власності на подаровану річ і тому не зобов'язана за власної ініціативи повертати дарунок. У частині 4 статті 31 СК закріплено норму, яка зобов'язує обдаровану особу повернути дарунок, або відшкодувати його вартість, якщо дарунок не зберігся, лише у тому випадку, якщо: 1) правова ініціатива припинення договору дарування виходить від дарувальника; 2) за умови набрання законної сили рішення суду про розірвання договору дарування. Слід звернути увагу і на те, що Сімейний кодекс регулює відносини між членами сім'ї, а оскільки наречені не є членами сім'ї і відносини, які між ними виникають, не підпадають під ознаки сімейних відносин, тому будь-які питання з приводу відшкодування затрат, понесених сторонами до реєстрації шлюбу та весілля, повернення дарунка будуть регулюватися не сімейним законодавством, а цивільним законодавством, зокрема Цивільним кодексом України. А тому і реалізація права дарувальника, закріпленого в ст. 31 СК, вимагати припинення договору дарування в наслідок відмови обдарованого від реєстрації шлюбу сумнівна, оскільки аналіз норми дає підстави стверджувати, що мова іде про договір дарування, за яким дарунок уже було передано обдарованій особі (реальний договір), а не про договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому (консенсуальний договір). Цивільний кодекс України передбачає можливість укладення договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, через певний строк або у разі настання певної відкладальної обставини (ст. 723 ЦК). Такою відкладальною обставиною може бути реєстрація шлюбу, однак у цьому випадку дарунок залишається у дарувальника і лише після реєстрації шлюбу у дарувальника виникає обов'язок передати дарунок обдарованому, а у обдарованого право вимагати передачі дарунка. Розірвання (реального) договору дарування, тобто договору, за яким річ уже було передано обдарованій особі на вимогу дарувальника, можливо лише з підстав, передбачених ст. 727 ЦК України, а така підстава, як відмова від шлюбу обдарованого, у даній статті відсутня. Більш того, сумнівним вбачається і розірвання договору дарування з підстав, зазначених у ст. 726 ЦК, оскільки ст. 725 ЦК передбачає можливість встановлення обов'язку, виключно майнового характеру, обдарованої особи вчинити дії або утриматися від їх вчинення на користь третьої особи (в даному випадку іншого нареченого), а реєстрація шлюбу є правом немайнового характеру. Більш того, згідно з ЦК договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника певні дії майнового або немайнового характеру, не є договором дарування (ст. 717 ЦК). В ч. 3 ст. 31 СК України міститься таке поняття, як «затрати». Цей термін важко визнати вдалим, оскільки він порушує єдність цивілістичної лексики і не збігається з традиційними поняттями цивільного права, в першу чергу, таким як «збитки». Незважаючи на це, можна припустити, що «затрати, понесені особою у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля» — це різновид реальних збитків, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України. Мова йде про втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Виникає враження, що СК України уникає використовувати поняття «збитки» до відносин, пов'язаних з відмовою від шлюбу. Очевидно, це робиться для того, щоб не пов'язувати відмову від шлюбу однієї сторони з порушенням права іншої. Однак для цього немає підстав. Ніхто не може примусити особу до укладення шлюбу. Відмова від реєстрації шлюбу — це право кожного нареченого, тому порушення права другого нареченого при такій відмові не виникає. Необхідно проводити чітку різницю між двома видами правовідносин: а) шлюбних правовідносин; б) правовідносин, що виникають з метою влаштування весілля. Передшлюбні та власне шлюбні правовідносини виникають виключно між нареченими (в подальшому — подружжям). Підставою виникнення шлюбного правовідношення є сукупність юридичних фактів (юридичний склад), останнім з яких є реєстрація шлюбу (див. п. коментарю до ст. 21 СК). Передшлюбні за своєю природою правовідносини, що виникли між нареченими, можуть припинятися за волею будь-кого з них. Жодних негативних наслідків для сторони, яка відмовилася, не виникає. Правовідносини, спрямовані на влаштування весілля, - це інший вид цивільних правовідносин. їх учасниками можуть бути як самі наречені (якщо вони фінансують весілля), так і інші особи, які витрачають на такі цілі свої гроші або інше майно. Підставою виникнення цих правовідносин є договір про витрати, пов'язані з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Можна вважати, що такий договір укладається сторонами (нареченими або іншими особами) завжди, оскільки приготування до весілля так чи інакше пов'язане з фінансовими витратами. Такий договір про влаштування весілля укладається незалежно від того, оформлено його в письмовій або усній формі. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, потребує простої письмової форми. Недодержання письмової форми такого правочину не має наслідком його недійсність. Згідно з ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення такого правочину або оспорення його окремих частин може доводитися лише письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо ж сторони не заперечують самого факту вчинення правочину або не оспорюють його окремих частин, то можливе застосування свідчення свідків. Так, наприклад, батьки наречених не заперечують того, що між ними було укладено договір про влаштування весілля в усній формі. Не оспорюють вони і окремих частин договору, однак не погоджуються щодо конкретної суми зроблених витрат. За таких обставин судове рішення може грунтуватися на свідченнях свідків, які можуть підтвердити наявність витрат, понесених однією із сторін. Останім часом практикується укладення відповідних «передвесільних» договорів між нареченими або їх батьками не лише в простій письмовій, а й у нотаріальній формі, в яких детально обговорюються усі питання про фінансування підготовки до весілля та його святкування. І хоча закон не передбачає договорів такого виду, нотаріус, без сумніву, посвідчить його, оскільки на вимогу фізичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений (ч. 4 ст. 209 ЦК України). Якщо сторони зареєстрували шлюб, то понесені на влаштування весілля витрати мають свій сенс. Інша справа, коли одна із сторін відмовляється від реєстрації шлюбу. Виходячи з уявлень про справедливість, добросовісність та розумність, які є загальними засадами цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) треба вважати, що понесення витрат на весілля особою, яка витратили для цих цілей своє майно, буде порушувати її права. Відмова від шлюбу однієї сторони не може слугувати підставою для виникнення втрат майнового характеру у другої сторони. Мова йде про витрати, які виявилися невиправданими, зайвими для нареченого, який не відмовляється від шлюбу (його батьків чи інших осіб, які понесли такі витрати). За таких обставин мова йде про порушення договору про витрати, пов'язані з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Зрозуміло, що відмова від шлюбу підриває підставу самого договору і унеможливлює досягнення поставленої ним мети. При пред'явленні в суді позову можна вести мову про відшкодування збитків, що були понесені особою у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля, що не відбулося. Позивач повинен довести суму понесених ним витрат. Очевидно, це можуть бути чеки з магазинів, копії банківських документів, що підтверджують перерахування грошей на рахунок ресторану, готелю, свідчення свідків тощо. З урахуванням того, що в законі мова йде про затрати, понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля, можна дійти висновку, що відшкодуванню підлягають саме реальні збитки. Упущена вигода (втрата доходів, які особа розраховувала отримати від шлюбу) відшкодуванню не підлягає. В ч. 3 ст. 31 СК України чітко не визначені особи, які можуть вимагати відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу. В законі сказано, що це - «друга сторона». Такий термін можна тлумачити як в широкому, так і вузькому розумінні. В першому випадку мова йтиме лише про другого нареченого, який поніс витрати на весілля. Відповідно, в широкому розумінні «друга сторона» - це не лише наречений (наречена), а й інші особи, які здійснили витрати (батьки, родичі нареченого або інші особи). В прямому сенсі, «другою стороною» може бути лише наречений, а не усі родичі чи інші особи, які фінансували весільні витрати. Вислів «сторона нареченої» або «сторона нареченого» має побутовий, а не юридичний характер. Тому ч. 3 ст. 31 СК України потребує відповідного уточнення. В даному випадку виникають цивільно-правові відносини, пов'язані з відшкодуванням завданої матеріальної шкоди. Вимагати її відшкодування може будь-яка особа, яка здійснила такі витрати. Однак в розумінні сімейного закону «другою стороною» може бути лише наречена або наречений. В житті можуть виникнути й інші випадки. П. Дашкевич наводив матеріали справи, що розглядалася більше ніж сто років тому одним з волосних судів. Наречений відмовився від шлюбу, мотивуючись помилковою інформацією про тяжку хворобу нареченої (епілепсію). Ця інформація була навмисно розповсюджена третьою особою. До волосного суду звернулися батьки обох сторін (нареченого та нареченої), які понесли значні витрати на приготування до весілля. Суд присудив відшкодування збитків на користь позивачів з особи, яка розповсюдила неправдиві дані1. Новий СК України не передбачає вирішення такої ситуації, хоча повністю виключити можливість її виникнення не можна. В СК України не передбачена можливість відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з відмовою одного з наречених від шлюбу. Оскільки кожен з наречених має право відмовитися від шлюбу, на особу, яка реалізувала своє право, не можна покладати обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди, завданої такою відмовою другій стороні. Цікаво відзначити, що більш ніж століття тому П. Дашкевич, досліджуючи традиції українців, зазначав, що волосні суди виносили рішення про відшкодування моральної шкоди. Це мало місце тоді, коли сторона не лише відмовлялася від шлюбу, а вчиняла свою відмову в образливій для другої сторони формі. За таких обставин сторона присуджувалася до сплати «платежу безчестя». Відмова від шлюбу взагалі вважалася осоромленням, а особливо, якщо така відмова була образливою, супроводжувалася вказівкою на неіснуючі фізичні або психічні недоліки другої сторони. Сьогодні захист гідності та честі особи здійснюється в загальному цивілістичному порядку (ст. 297 ЦК України). Якщо відмова від шлюбу супроводжувалася висловами або діями, які принижували гідність та честь нареченої або нареченого, то особа, право якої було порушено, може звертатися до суду з посиланням на норми цивільного законодавства. Правило щодо необхідності відшкодування понесених витрат у разі відмови від шлюбу має спеціальне виключення. Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 31 СК України такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо). Таке правило є справедливим. Воно виступає своєрідною санкцією проти несумлінної особи (нареченої або нареченого), яка здійснила протиправну чи аморальну поведінку або приховала важливі для другого нареченого обставини свого життя. За таких обставин друга сторона не лише відмовляється від шлюбу, а й звільняється від обов'язку щодо відшкодування понесених другою стороною або іншими особами, які діяли в інтересах другої сторони, витрат. В СК України вперше визначається доля подарунків, зроблених у зв'язку з майбутньою реєстрацією шлюбу. Згідно із ч. 4 ст. 31 СК України у разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом. У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася - відшкодувати її вартість. В ч. 4 ст. 31 СК України чітко не визначається доля подарунків, що були отримані особою, яка відмовилася від шлюбу з причин, визначених в ч. 3 ст. 31 СК України. Іншими словами, чи може зберегти за собою право на весільні подарунки особа, яка відмовилася від шлюбу у зв'язку з протиправною, аморальною поведінкою другої сторони, прихованням нею обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо)? З аналізу ч. 4 коментованої статті доводиться робити висновок про неможливість збереження дарунку обдаровуваним, навіть якщо його відмова від шлюбу була спричинена серйозними підставами, пов'язаними з поведінкою другої сторони. Задача № 8 Саєнко Л. вирішив укласти шлюб з Бєловою С. Орган РАЦС відмовив у реєстрації шлюбу, мотивуючи тим, що вони є єдинокровними братом і сестрою. Саєнко настоював на реєстрації, доводячи, що кровного споріднення між ними не існує, оскільки його батько не перебував у шлюбі з матір’ю Бєлової, а його батьківство щодо дочки Бєлової було записано у свідоцтво про народження зі слів матері. Батько Саєнко вже помер і за твердженням сину взагалі не знав, що був записаний батьком дочки Бєлової. Дайте правовий аналіз позиції кожної з сторін спору . Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою 1. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення. 2. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька. 3. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця. 4. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним. 5. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення. Стаття 121. Загальні підстави виникнення прав та обов'язків матері, батька і дитини 1. Права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Стаття 125. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою 1. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. 2. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду. Стаття 126. Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою 1. Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Стаття 128. Визнання батьківства за рішенням суду 1. За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. 2. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України . 3. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. 4. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Стаття 130. Встановлення факту батьківства за рішенням суду 1. У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. 2. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу. Стаття 135. Запис про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене 1. При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. У разі смерті матері, а також за неможливості встановити місце її проживання чи перебування запис про матір та батька дитини провадиться відповідно до цієї статті, за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина. 2. Якщо батьки дитини невідомі, державна реєстрація її народження проводиться за рішенням органу опіки та піклування, яким визначається прізвище, власне ім'я, по батькові дитини і відомості про батьків. Стаття 137. Оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини 1. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер до народження дитини, оспорити його батьківство мають право його спадкоємці, за умови подання ним за життя до нотаріуса заяви про невизнання свого батьківства. 2. Якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред'явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці. 3. Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти. 4. До вимоги про виключення запису про особу як батька дитини з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується. N 52/5, 18.10.2000, Наказ, Правила, Міністерство юстиції України Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні 4. У державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка не має необхідних для цього повноважень. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на прохання особи, якій відмовлено в державній реєстрації актів цивільного стану у зв'язку з наявністю однієї з підстав, зазначених в абзаці першому цього пункту, повинен викласти причину такої відмови в письмовій формі. 1. Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України. 12. Одночасно із заявою про державну реєстрацію народження подаються та в актовому записі про народження зазначаються: а) паспорти або паспортні документи, що посвідчують особи батьків (одного з них). Якщо документ, що посвідчує особу одного з батьків, з поважних причин не може бути пред'явлений, то орган державної реєстрації актів цивільного стану не вправі відмовити в державній реєстрації народження дитини. Відомості про другого з батьків у цьому разі зазначаються на підставі свідоцтва про шлюб. Дані про громадянство в актовому записі про народження та свідоцтві не заповнюються, про що робиться відповідний запис у графі "Для відміток" актового запису про народження. Надалі ці дані можуть бути доповнені відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану; б) паспорт або паспортний документ, що посвідчує особу заявника, у разі якщо державна реєстрація народження проводиться не батьками, а іншою особою; в) документ, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про шлюб, спільна заява матері та батька дитини, заява матері). За відсутності свідоцтва про шлюб підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його державну реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини. У графі "Підстава запису відомостей про батька" вказується одна з підстав: місце та дата державної реєстрації шлюбу, номер актового запису про шлюб; дата подачі спільної заяви батьків про визнання батьківства та проставляються підписи батьків; заява матері дитини та проставляється її підпис. 16. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, можуть подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання батьківства до народження дитини (додаток 2). У такому випадку до зазначеної заяви додається довідка закладу охорони здоров'я про вагітність жінки. 18. Якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а власне ім'я та по батькові - за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (додаток 3). Графи актового запису про народження "Дата народження", "Місце про | |
| Просмотров: 1011 | Загрузок: 14 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |