| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Походження терміна «хімія»
| [ Скачать с сервера (190.0 Kb) ] | 31.05.2017, 14:36 |
| Контрольні запитання поточної контрольної роботи 1 до лекції 1: 1. Походження терміна «хімія». Назва хімія пішла від араб. کيمياء. У свою чергу припускають, що це арабське слово пішло від єгипетського Chemi чи Kimi (стародавня назва Єгипту), що означало "чорний" та згодом було запозичене греками. Згодом, коли Єгипет був захоплений арабами, останні запозичили це слово. 2. Назвіть предмет и задачі історії хімії Предмет: зміна наших уявлень про хімію як науку у часі. Задачі: дослідження властивостей елементів і хімічних сполук, вивчення залежності властивостей речовин від їх складу й будови, вивчення умов перетворення одних речовин в інші, поширення хімічних речовин у природі, технологій їх одержання, механізмів взаємодії хімічних сполук, а також практичне використання хімічних реакцій; створення засад для кращого розуміння хімії: є місцем розділу певних розділів всередині хімії 3. Назвіть основні етапи та періоди розвитку хімії. X - IХ тис до н.е. – виникнення перших технологій Перший етап: до IV ст. н.е. - хімія стародавнього світу, до хімічний період; Другий етап: IV - XVI ст. н.е. – алхімічний період; Третій етап: ХVI - XVIII ст. н.е. – період об’єднання хімії; Періоди: 1) ХVII – частина XVIII ст. – епоха ятрохімії 2) Кінець ХVII - XVIII ст. – епоха пневматології 3) Кінець ХVII – кінець XVIII ст. – епоха флогістону 4) Кінець ХVIIІ ст. (до 20-х рр.) – антифлагістонний період Четвертий етап: 1800-1860 рр. – період формування основних законів хімії П’ятий етап: 1860 – 1900 рр. – період встановлення хімії як науки Шостий етап: сучасний період розвитку хімії. 4. Особливості сучасного етапу розвитку хімії. Сучасний етап триває з 60-х рр. ХІХ ст. до наших днів. Були розроблені періодична класифікація елементів, поняття про валентність, теорія ароматичних сполук і стереохімія, поглибились методи дослідження будови речовин, досягнені великі успіхи в синтетичній хімії, підготовлене знищення перешкод між інертною і живою матерією. Відкриті радіоактивність. Розділення неорганічної, органічної, фізичної хімій на окремі науки. 5. Назвіть основні особливості історичного процесу накопичення хімічних знань. 1) Принципова зміна інтересів (мети та завдання хімії) від епохи до епохи (в часі). 2) Бурхливий розвиток хімії в період соціальних катаклізмів. 3) Прив’язка хімії до людини, до дослідника, до школи, до вченого. до лекції 2: 1. Назвіть основні географічні центри поширення хімічних знань у стародавньому світі. Єгипет, Середня і Ближня Азія, Месопотамія, Ассирія, Вавилонія, Індія, Китай. Єгипет: Au, Ag, Fe, Cu, Pb, Sn, Hg, скло, вапняк, кальцит. Месопотамія: Au, Ag, Fe, Cu, Pb, Sn, Hg, скло, будматеріали. Індія: Au, Fe, бронза, скло. Китай: Au, Ag, Fe, Hg, бронза, скло, будматеріали. Схід Африки: Аu у самородному стані. 2. Назвіть основні хімічні ремесла первісного суспільства. Металургія, виробництво кераміки, скла, фарб, будівельних матеріалів, фармацевтичних і косметичних засобів, виготовлення миючих засобів, облицьовочних плиток, забарвлених фарб, паперу, фарфору, мила. Розвивались парфумерія і фармація. 3. Назвіть основні риси древньої металургії. Першими металами, які привернули увагу людини були Cu I Au (застосовувались для виготовлення прикрас). 4 тис. років до н.е. – можливість одержання Сu. 3 тис. років до н.е. – бронза (сплав міді та олова – твердіший, ніж мідь) 1500 р. до н.е. в Малій Азії відкрили секрет плавлення заліза. Чисте вугілля тверде, але в процесі плавлення вбирало в себе стільки вуглецю, що утворився шар стальної поверхні. Поворотний момент – одержання сталі. Поляди на метали: Зразки одного і того же металу можуть дещо відрізнятись за фізичними властивостями («жовте» і «біле» (срібло) золото; Pb, Sn і Sb приймали за Pb; Різні фізичнф властивості характерні різний металам (сплав Au і Ag (азем, електрон) - індивідуальний метал) 4. Назвіть метали, згадувані у Старому завіті. Au, Ag, Fe, Cu, Pb, Sn, Hg. Сім металів – сім планет. 5. Назвіть метали стародавнього світу. Залізо, мідь, золото, срібло, свинець, ртуть, олово, бронза (сплав). 6. Назвіть неметали стародавнього світу. Вуглець, сірка, кисень, силіцій. 7. Назвіть органічні барвники стародавнього світу та джерела їх отримання 8. Хна (червоно-бурий) добувають із листків куща лосонії неозброєної, басма (чорний) добувають із висушених листків індігофери фарбуючої з сім’ї бобових, індиго (синій) добувають із екстракту листя індігофери Вайда червона, вау (оранжево – жовтий) добувають із Вау (резеда жовтенька), локао (зелений) C36H35O5, добувають із жостера корисного, крапп (червоний, фіолетовий, оранжевий, жовтий) добувають із куща марени фарбувальної, королівський пурпур (пурпуровий) добувають із багрянки, сафлор (червоний). 9. Назвіть неорганічні барвники стародавнього світу та джерела їх отримання. Охра – природна сполука заліза в ступені окиснення +2 - +3 різного складу і кольору: гетит α − FeOOH (жовтий), ліпідокрокіт FeOOH (оранжевий), лимоніт – суміш гідрооксидів заліза(III) (бурий), гематит α − Fe2O3 (червоний), магнетит Fe3O4 (чорний). Лазурит (ляпис-лазур) _ складний алюмосилікат натрію с добавочними аніонами (Na,Ca)7−8(Al, Si)12(O, S)24 [(SO4) ,Cl2(OH)2] . 10. Вкажіть області використання та спосіб одержання міді у стародавньому світі. Відома ще з епохи неоліту. Вперше вилучена виплавленням з руд приблизно за 9000 років до н.е. При добуванні руду сплавляли у тиглі. З міді виготовляли стріли, наконечники, прикраси. Пізніше – знаряддя праці, предмети домашнього вжитку. 11. Вкажіть області використання та спосіб одержання бронзи у стародавньому світі. Бронза - сплав міді та олова або міді з свинцем, миш’яком, сурмою, нікелем, цинком. Добувається сплавлянням металів. Використовується для виготовлення знарядь праці, зброї та обладунку. 12. Вкажіть області використання та спосіб одержання заліза у стародавньому світі. Секрет виплавлення заліза був відкритий приблизно у 1500р. до н.е. в Малій Азії. «Жарке полум’я» одержували продуванням повітря через горюче вугілля. Використовували добавки – флюси. Сплав Fe і C (сталь) твердіший від бронзи. Використовувався для виготовлення наконечників, зброї.перехід до складніших технологій обробітку металу після плавки – ковко, закалка… 13. Вкажіть області використання та спосіб одержання ртуті у стародавньому світі. Одержання: HgS+ Cu−−−−−−−→ Hg + CuS киноварь kat _уксус Старовинна ртуть знайдена в Египті, в гробниці XV-XVI ст. д.н.е. 14. Вкажіть загальні риси догрецьких натурфілософських уявлень про устрій світу. Вчення про дві протилежності появилось в Китаї в ІІІ ст. до н.е. Вчені вважали, що первісна матерія поступово розділилась на дві частини – Інь (Місяць) і Янь (Сонце). Їх взаємодія породжує п’ять елементів:воду, вогонь, дерево, землю, метал, кажон з яких є планетою. Елемент, що сполучений з Янь, вважали наділеним позитивними властивостями, а той же елемент, сполучений з Інь – негативними. Появились уявлення про незалежні від речовини властивості, що переходять з одного тіла в інше. В Індії розділяли чотири начала: земля, вода, вогонь, повітря; і п’ять елементів: земля, вода, вогонь, повітря, простір. 15. Назвіть основні хімічні ремесла у древньої Греції.?????????? Добування і переробка дорогоцінних металів, переробка металічних руд, виготовлення і переробва металів та сплавів, барвникові мистецтво з широким асортиментом барвників, виготовлення різних фармацевтичних і косметичних препаратів. 16. У чому суть філософії першооснови стародавніх греків? Вже в 600 р. до н.е. греки, природно-наукова думка яких стояла вище будь-яких наступних відкриттів, звернули свою увагу на природу Всесвіту і структуру речовин, які її складають. Грецьких вчених чи «філософів» цікавила в першу чергу суть речовин і процесів. Вони шукали відповідь на запитання «чому?». Давні греки першими зайнялись тим, що сьогодні називається хімічною теорією. 17. У чому полягають натурфілософські погляди Фалеса? Фалес (624 – 547 рр. до н.е.) все живе складається з води, бо без неї неможливе саме життя. 18. У чому полягають натурфілософські погляди Анаксимена? Анаксимен (585 – 525 гг. до н.е.) - із повітря внаслідок його згущення і розрідження утворюються речі; речі можуть переходити одні в інші. (При охолодженні та згущенні повітря получається вода (дощ), з води при подальшому охолодженні та згущенні – земля…) 19. У чому полягають натурфілософські погляди Геракліта? Геракліт (575 – 540 гг. до н.е.) із Ефеса. «Логос» - «формула речовин»діє в присутності вогню, тобто з допомогою вогню відбувається перехід однієї речовини в іншу. Тобто вогонь – субстанція, яка найбільше змінюється. 20. У чому полягають натурфілософські погляди Епікура? Епікур (342 – 270 рр. до н.е.) Вчителі - Навсифан и Памфіл – наслідники Демокрита. Погляди Епікура: •Атоми ми не можемо побачити, так як вітер, запах, жару, холод и звук. • Могут складатись з частинок, але є неподільними,не виникають і не руйнуються.Ці частинки розділяються лише в думках, але не можуть бути виділені з атомів (елементарні частинки). •Змінюють масу. Лекція 4 1. Існує декілька версій походження терміну «Алхімія». Одна з них стверджує, що слово виникло від Chymeia — наливання, настоювання. Далекий відголос практики східних лікарів-фармацевтів, що добували соки лікарських рослин. Згідно з іншою думкою, корінь у слові алхімія — khem або kháme, chémi чи chúma, що означає і чорнозем, і свинець, і Чорну країну. Так називали стародавній Єгипет, а з Єгиптом пов'язували мистецтво жерців-знавців руд, металургів, золотих справ майстрів. Також вивчення земних надр (латинське húmus — земля). 2. Трансмутація – це перетворення неблагородних металів у срібло і золото. 3. У стародавньому Єгипті таємницею «священного мистецтва» володіла каста жерців. Вони були настільки всесильними, що їх побоювались навіть фараони. Винайдений жерцями спосіб бальзамування трупів (муміфікація) ще й сьогодні викликає подив і захоплення. Жерці володіли секретом виготовлення косметичних препаратів, ліків, а також сильнодіючих смертоносних отрут, якими вони зводили в могилу своїх противників. Для виготовлення кольорових керамічних і скляних виробів широко застосовувались мінеральні фарби - здебільшого оксиди заліза, міді, марганцю та кобальту. Для захисного покриття малюнків використовувались високоякісні і тривкі лаки на зразок оліфи. Єгиптяни вміли добувати ртуть, виплавляти бронзу, свинець, олово, а пізніше і залізо. 4. За Аристотелем, елементи-стихії це не матеріальні субстанції, а носії певних якостей: тепла, холоду, сухості і вогкості. Цей погляд трансформувався в ідею чотирьох «соків» Галена (129 200 н. е.) і панував в науці аж до 17 ст 5. Золото – Сонце, срібло – Місяць, мідь – Венера, залізо – Марс, олово – Юпітер, свинець – Сатурн, ртуть – Меркурій. 6. олександрійську (греко-єгипетську), арабську і європейську алхімію. 7. Колискою алхімії був Єгипет. Єгиптяни блискуче володіли прикладною хімією, яка, однак, не була виділена в самостійну область науки, а входила в «священне таємне мистецтво» жерців. Особливо бурхливого розквіту алхімія досягла в 100 — 300 р. н. е. в Александрії. Приблизно в 300 р. н. е. єгиптянин Зосима написав енциклопедію з 28 книг, що охоплювали всі знання з алхімії за попередні 5 — 6 ст., зокрема відомості про взаємоперетворення (трансмутація) речовин. 8. Завоювавши Єгипет у 7 ст., араби засвоїли грецьку культуру, що зберігалася протягом віків александрійською школою. Наслідуючи древнім володарям, халіфи почали підтримувати науку, і у 7 — 9 ст. з'явилися перші хіміки. Найбільш талановитим і прославленим арабським алхіміком був Джабір ібн Хайян. Алхімію вони повязували з містичним та алегоричним тлумаченням духовного розвитку людини, але зближали з хімією в їх загальних спробах вникнути у сутність матерії, зокрема через перетворення елементів 9. Наукові переконання арабів проникли в середньовічну Європу у 12 ст. через Північну Африку, Сицилію і Іспанію. Спочатку алхімія в Європі спиралася на роботи таких корифеїв, як Джабір, але через три сторіччя знову з'явився інтерес до вчення Аристотеля, особливо в працях Альберта Великого. Переконаний в сумісності грецької і арабської науки з християнською доктриною, Альберт Великий сприяв введенню їх в схоластичні курси навчання. Алхімічними проблемами цікавився і Роджер Бекон, який передбачив багато подальших відкриттів; він вивчав властивості селітри і багатьох інших речовин, знайшов спосіб виготовлення чорного пороху. Серед інших європейських алхіміків потрібно згадати Арнальдо да Вілланова, Раймонда Луллія, Василя Валентина. 10. всі метали складаються з двох начал - ртуті (жіноче начало) та сірки (чоловіче начало), які, з'єднуючись у різних пропорціях, утворюють сім відомих металів. 11. існують тільки порожнеча і атоми - неподільні матеріальні елементи, вічні, незруйновані, непроникні, що розрізняються формою, положенням в просторі і величиною; з їх «вихору» утворяться всі тіла. 12. Рецепти алхіміків використовувалися в таких технологічних процесах, як обробка металів. З'являються рецепти виробництва спирту і удосконалення процесу його перегонки. Найважливішим досягненням було відкриття сильних кислот сірчаної, азотної. Тепер європейські хіміки змогли здійснити багато нових реакцій і отримати такі речовини, як солі азотної кислоти, купорос, солі сірчаної і соляної кислот. Послугами алхіміків, які нерідко були майстерними лікарями, користувалося вища знать. Вважалося також, що алхіміки володіють таємною силою — перетворення металу в золото. До кінця 14 ст. інтерес алхіміків до перетворення одних речовин в інші поступився місцем інтересу до виробництва міді, латуні, оцту, оливкового масла і різних ліків. У 15 — 16 ст. досвід алхіміків все частіше використовувався в гірництві і медицині. 13. Не пропала даремно самовіддана й важка праця шукачів «філософського каменю». Разом із хіміками-практиками алхіміки накопичили великий фактичний матеріал, добули, вивчили й описали багато нових речовин, розробили чимало експериментальних методів, прийомів і операцій, якими хіміки користуються й сьогодні. Прагнучи до досягнення самої привабливої для них мети створенню незліченних багатств, алхіміки вирішили багато які практичні задачі, відкрили безліч нових процесів, спостерігали різноманітні реакції, сприяючи становленню нової науки хімії. Інколи, правда дуже рідко, у алхіміків можна помітити як би передбачення відкритих пізніше за закони хімії. . Алхімічний період (4—16 ст.) характеризується не лише поширенням спекулятивною і «дослідною» А., але і одночасним розвитком практичної, ремісничої хімії. . В цей період відбувається зародження експериментальної хімії і накопичення запасу знань про речовину. 14. 15. Джабір ібн-Хайян (латинізоване ім'я - Гебер, близько 721 – 815 рр.), який працював при дворі багдадського халіфа. Джабір стверджує, що всі метали складаються з двох начал - ртуті (жіноче начало) та сірки (чоловіче начало), які, з'єднуючись у різних пропорціях, утворюють сім відомих металів (до металів, крім золота, срібла, міді, заліза, олова, свинцю, він залучає і скло). У своїх творах Джабір згадує чимало речовин (нашатир, луг, купорос, галун, сурму тощо), хімічні операції (сублімацію, кристалізацію, перегонку, нагрівання у спеціальних печах тощо) і, головне, висловлюється про те, що алхіміки повинні займатися проведенням дослідів. Найбільш популярна його «Книга сімдесяти». 16. (1235 р. — 29 червня 1315 р.). Народився на о. Мальорка, навчався в Парижі. Луллий написал несколько алхимических трактатов, из которых «Завещание», «Сборник правил, или путеводитель по алхимии» и «Опыты» приобрели громкую славу в последующие столетия. В названных сочинениях изложены взгляды на алхимию и ее задачи, основанные на учениях арабских алхимиков. Автор наделяет философский камень особо чудодейственными свойствами. 17. В Азії та Європі гучно лунало ім'я й іншого арабського алхіміка - Абу-Бакр Мухамеда ібн Закарія ар-Разі (латинізоване ім'я - Разес, близько 865 – 925 рр.). Ар-Разі теж вважав, що за допомогою «еліксиру» (змінюючи співвідношення сірки та ртуті) можна перетворювати метали, але до двох начал (ртуті і сірки) він додає ще третє - «соляне начало» (ознака розчинності). 18. 1235—1240, Валенсия — 1311) —автор «Салернского кодекса здоровья». Дал описание ядов, противоядий, лечебных свойств различных растений и способов их употребления. . Позднее в Париже и Монпелье он изучал естественные науки, медицину и алхимию. Арнольд из Виллановы оставил после себя много трудов по медицине и алхимии. Но он не мог отказаться от веры в магию, в мощь дьявола и демонов. Вилланова много писал о ртути, поэтому современники считали, что он знает способ превращения ртути в золото. Наряду с этим Вилланова был одним из первых врачей, применивших в медицине современные ему достижения алхимии и химии, в частности соли ртути и сернистые соединения. | |
| Просмотров: 547 | Загрузок: 16 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |