| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
особливості виключної (морської) економічної зони
| [ Скачать с сервера (82.5 Kb) ] | 14.04.2017, 11:49 |
| Задача 9. Під час аналізу чинного природоохоронного законодавства та приведення у відповідність із положеннями Конституції України робочою групою, створеною профільним комітетом Верховної Ради України, зокрема, встановлено, що ст. 13 Основного закону України природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Аналогічні положення містяться і в Законі України "Про економічну самостійність України" (ст. 4). Водночас, норми Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України", зокрема, його ст. 4, у відповідній частині базуються на інших вихідних принципах, які випливають з положень Конвенції ООН з морського права 1982 р. (далі – Конвенція). З огляду на викладені обставини члени робочої групи звернулись до народних депутатів України з метою спонукати їх звернутись до Конституційного Суду України з клопотанням щодо перевірки на відповідність Конституції України положень Конвенції та офіційного тлумачення ст. 13 Основного закону у цій частині. Які види правовідносин виникли? Аналіз описаних в умові задачі фактичних обставин дозволяє прийти до висновку про наявність: 1) конституційних та конституційно-процесуальних правовідносин, пов’язаних із забезпеченням верховенства Конституції України в системі законодавства, діяльністю народних депутатів та здійсненням Конституційним Судом України повноважень в сфері конституційної юрисдикції; 2) екологічних, зокрема природоресурсних, правовідносин – пов’язаних із визначенням правового статусу континентального шельфу та виключної економічної зони як об’єктів екологічного права. Які особливості виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу як об'єктів екологічного права? Особливість правового регулювання, використання і охорони виключної (морської) економічної зони і континентального шельфу полягає у застосуванні не тільки норм національного законодавства, а й Конвенції 00Н з морського права 1982 р. Саме в частині V Конвенції «Виключна економічна зона» та частині VI «Континентальний шельф» містяться норми, що закріплюють суверенні права, юрисдикцію та обов'язки прибережної держави щодо використання та охорони цих об'єктів. Таким чином, виключна (морська) економічна зона та континентальний шельф мають подвійний (дворівневий) механізм правового регулювання: з одного боку, дані об’єкти належать до сфери правового впливу чинного національного екологічного законодавства, з іншого боку – норм міжнародного публічного права. В чому, на Вашу думку, полягає невідповідність положень ст. 13 Конституції України та Закону України "Про виключну (морську) економічну зону України" щодо визначення правового режиму відповідних об’єктів? Відповідно до ст.13 Конституції України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. На рівні ст.4 Закону України «Про виключну (морську) економічну зону» закріплюється, що Україна у своїй виключній (морській) економічній зоні має: суверенні права щодо розвідки, розробки і збереження природних ресурсів як живих, так і неживих у водах, що покривають морське дно, на морському дні та в його надрах, а також з метою управління цими ресурсами і щодо здійснення інших видів діяльності по економічній розвідці та розробці зазначеної зони, у тому числі виробництву енергії шляхом використання води, течій і вітру; юрисдикцію, передбачену відповідними положеннями цього Закону та нормами міжнародного права, щодо створення і використання штучних островів, установок і споруд, здійснення морських наукових досліджень, захисту та збереження морського середовища; інші права, передбачені цим Законом, іншими законодавчими актами України та загальновизнаними нормами міжнародного права. Таким чином, невідповідність наведених положень слід вбачати в тому, що на рівні Основного Закону користувачем та розпорядником природних ресурсів виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу виступає народ України, а на рівні Закону - держава Україна. Чи потребують вказані норми внесення змін і доповнень? Якщо потребують, то яких саме? Так, потребують. Зокрема, на мою думку, слід привести положення Закону у відповідність до норм Конституції, зокрема шляхом передбачення на рівні ст.4 Закону абзацу про те, що виключне право власності на природні ресурси виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу належить саме Українському народу, а держава Україна (в особі відповідних органів) здійснює його повноваження власника. Чи підлягають вказані питання розгляду Конституційним Судом України? Яке рішення щодо цих питань має бути прийняте? Відповідно до ст.13 Закону України «Про Конституційний Суд України», конституційний Суд України приймає рішення та дає висновки у справах щодо: 1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість; 3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених статтями 111 та 151 Конституції України; 4) офіційного тлумачення Конституції та законів України; 5) відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України 6) порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції України або законів України. Тобто, відповідно до п.2 (стосовно встановлення відповідності міжнародних договорів чинній Конституції) та п.4 (стосовно офіційного тлумачення положень Конституції) даної статті, зазначені питання підлягають розгляду Конституційним судом України. При цьому, однак, згідно ст.87 Закону, питання щодо конституційності чинного міжнародного договору розглядається Конституційним Судом України за конституційним поданням Президента України, Кабінету Міністрів України. Тобто группа народних депутатів не є уповноваженим суб’єктом на здійснення такого звернення. Якщо ж припустити, що пропозицію групи народних депутатів надалів підтримає уповноважений суб’єкт, то в частині тлумачення (ст.13 Конституції) та встановлення відповідності положень Конвенції положенням Конституції України Конституційним судом має бути надано відповідний висновок. Даним висновком повинна буде, на мою думку, підтверджена невідповідність положень Конвенції з морського права положенням Конституції України (ст.13). Задача 11. Під час розгляду проекту організації рекреаційної зони міста обласного значення на засідання виконкому міськради найбільшу дискусію викликали його положення щодо включення до складу вказаної зони частини території регіонального ландшафтного парку (зон регульованої та стаціонарної рекреації), території зоологічного парку місцевого значення, ботанічного саду загальнодержавного значення та лісопаркової частини зеленої зони навколо міста із розрахунку 10 га на кожні 1,5 тисячі осіб населення. З метою управління відповідною зоною та надання рекреаційних послуг створюється комунальне підприємство "Відпочинок". Начальник Держекоінспекції в області заперечував проти затвердження поданого проекту організації рекреаційної зони мотивуючи тим, що в місті проживає майже 150 тис. осіб, а поширення рекреаційної діяльності на вищевказані території призведе до порушення їх режиму, відтворення та охорони. Крім того, проект не узгоджений із Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в області, також наявні скарги від окремих осіб щодо порушення їх прав на земельні ділянки які підпадають під режим рекреаційної зони. Не зважаючи на вказані заперечення, проект було затверджено рішенням виконкому міськради. Прокурор області опротестував рішення як незаконне. Визначити види правовідносин, які виникли. Враховуючи описані в задачі фактичні обставини, приходимо до висновку про наявність наступних видів правовідносин: 1) екологічних (зокрема, природоохоронних та природоресурсних) – пов’язаних із охороною особливо цінних земель природно-заповідного фонду та здійсненням використання земельних ділянок в рекреаційних цілях; 2) земельних – пов’язаних із використанням земель рекреаційного призначення; 3) адміністративних (муніципальних) – пов’язаних із функціонуванням та прийняттям рішень обласною радою як органом місцевого самоврядування, а також санітарного лікаря як посадової особи органу державної виконавчої влади; 4) правоохоронних – пов’язаних із діяльність природоохоронного прокурора. Який порядок створення рекреаційних зон передбачено чинним законодавством? Вкажіть які зміни в цій частині потребує чинне законодавство? У відповідності до ст. 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», рекреаційними зонами є ділянки суші і водного простору, призначені для організованого масового відпочинку населення і туризму. Режим використання цих територій визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими Радами відповідно до законодавства України та Автономної Республіки Крим. Згідно ст. 50 Земельного кодексу, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. | |
| Просмотров: 415 | Загрузок: 8 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |