| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Місце педагогіки вищої школи в структурі педагогічних наук
| [ Скачать с сервера (49.5 Kb) ] | 18.05.2017, 21:15 |
| Свою назву педагогіка отримала від грецьких слів "пайдос" - дитя і "аго" - вести, що у дослівному перекладі означає "дітоводіння". У Давній Греції педагогами називали рабів, які доглядали дітей аристократів та супроводжували їх до школи. Пізніше педагогами стали називати осіб, котрі навчали і виховували дітей. Нині поняття "педагогіка" розширилося і охоплює сукупність теоретичних і прикладних наук, що досліджують процеси навчання, виховання і розвитку людини протягом життя. Історія науки свідчить, що спочатку педагогічна думка розвивалася в руслі загально-філософських знань. Так, давньогрецький філософ Демокріт (460-330 рр. до н.е.) приділяв увагу і проблемам виховання, про що свідчать його крилаті афоризми: "Гарними людьми стають більше від вправ, ніж від природи", "Навчання формує прекрасні речі тільки на основі праці" та ін. Як окрема галузь знань педагогіка розвивається з 1623 року після появи трактату англійського філософа Френсіса Бекона "Про достоїнства і примноження наук", у якому вчений окреслив педагогіку як самостійну науку про керівництво читанням. Педагог-гуманіст. Я.А.Коменський зробив гідний внесок у формування педагогіки як самостійної науки. У працях "Велика дидактика", "Всезагальна порада про виправлення діянь людських", "Материнська школа" він довів наявність об'єктивно існуючих законів навчання і виховання. Педагогічна спадщина Дж. Локка (Англія), Ж-Ж. Руссо (Франція), И. Песталоцці (Швейцарія), И. Гербарта, А. Дістервега (Німеччина), вітчизняних педагогів К. Ушинського, А. Макаренка, В. Сухомлинського, дослідження наших сучасників М. Ярмаченка, І. Зязюна, О. Сухомлинської, С. Гончаренка, А. Кузьмінського та інших вчених і педагогів-новаторів є могутнім джерелом розвитку сучасної педагогічної науки і практики. Нині педагогіку розглядають як науку і практику навчання і виховання людини на всіх етапах її особистісного і професійного розвитку, оскільки: - сучасна система освіти і виховання стосується практично всіх; - набуває сили концепція "освіта протягом усього життя"; - система освіти містить всі ланки: від дошкільних закладів до професійної освіти і курсів підвищення кваліфікації. Педагогічна галузь знань є складовою частиною людинознавства і не може розвиватися ізольовано від інших наук про людину, яких зараз нараховується близько 130. Теперішнього часу педагогіка, як суспільна наука, тісно пов'язана з такими науками як філософія, психологія, історія, етика, естетика, кібернетика, соціологія та ін. (рисі). Філософія, в надрах якої зародилася педагогіка, етика та естетика допомагають педагогіці визначити зміст і цілі виховання, правильно урахувати дію загальних закономірностей людського буття і мислення, надають оперативну інформацію щодо змін, які відбуваються у суспільстві, тим самим дозволяють коригувати спрямованість педагогічних впливів. Особливе значення для педагогіки має її зв'язок з психологією, яка вивчає закономірності формування і розвитку психіки як особливої форми життєдіяльності людини. Якщо психологію насамперед цікавить сам розвиток психіки, то педагогіку - ефективність тих виховних впливів, які приводять до змін у внутрішніх станах і поведінці особистості. Спираючись на психологічні теорії розвитку особистості, педагогіка розробляє сучасні технології, методи навчання і виховання. К.Д. Ушинський зазначав, що співвідношення між психологією і педагогікою аналогічне до співвідношення між фізіологією і медициною, підкреслював, що педагогіка без психології нагадує майстерню без інструментів. Нові можливості перед педагогікою відкриває кібернетика як наука про закономірності процесів управління і передачі інформації. Педагогіка розглядає процес навчання і виховання як керований процес, який можна (і необхідно) не тільки планувати, але й проектувати, спираючись на закони кібернетики. Використання наукових знань кібернетики в останні роки дало можливість застосовувати в навчальному процесі моделі дистанційної освіти, методи програмованого навчання, методи контролю і самоконтролю знань за допомогою комп'ютерних технологій, здійснювати ефективний прямий і зворотний зв'язок між учнем і викладачем. Педагогіка, удосконалюючи свої зв'язки із іншими науковими галузями, розвивається в наступних напрямах: 1) Педагогіка запозичує і інтерпретує відносно свого предмету дослідження, ідеї та конкретні результати інших наук, які допомагають глибше розуміти сутність проблем навчання і виховання, розробляти їх теоретичні основи. При комплексному всебічному теоретичному осмисленні багато педагогічних явищ отримують нове цілісне відображення. Використання точок зору різних наук для аналізу педагогічних реалій сприяє формуванню об'ємного педагогічного мислення. Так, наприклад, лінощі дитини, на думку педагогів, можуть бути наслідком недисциплінованості, незібраності, девіантності, а з точки зору медицини - можуть виступати захисною реакцією дитячого організму в ситуаціях небезпеки для здоров'я і психічного розвитку. До плідного і різнобічного вивчення особистості закликав педагогів К.Д.Ушинський, який у "Педагогічній антропології" писав: "Якщо педагогіка хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна попереду пізнати її також у всіх відношеннях"*. 2) Другий напрямок зв'язку педагогіки з іншими науками полягає у творчому використанні їх методів дослідження. Зокрема, розширенню методів експериментального дослідження педагогічних явищ сприяють методи математичної статистики, методи психології та соціології. 3) Третім напрямом зв'язку педагогіки з іншими науками є участь педагогіки у комплексному дослідженні людини та її проблем. Цей процес зумовлений процесами гуманізації навчання і виховання, стимулює взаємне проникнення напрямів наукових досліджень феномену людини і виникнення нових галузей наукового знання про неї. Так, наприклад, на перетині екології, біології, медицини, педагогіки і психології виникла наука про здоров'я людини - валеологія. Підкреслюючи зв'язки педагогіки з іншими науками, не можна забувати і про зворотній вплив, про збагачення цих наук здобутками педагогіки. Наприклад, теоретичні ідеї про роль колективу у вихованні особистості, запропоновані A.C. Макаренком, В .О. Сухомлинським та іншими педагогами, суттєво впливають на розвиток досліджень в галузі психології управління, соціології, менеджменті тощо. Для підтвердження ідеї взаємозв'язку педагогіки з іншими науками, доречно процитувати думку відомого українського педагога А.І.Кузьмінського: Така модель, в якій психолого-педагогічні науки розміщені в центрі, відображає об'єктивний характер взаємозв'язків між різними групами наук. Адже наукові дослідження в тій чи тій галузі є результатом діяльності людини. Відтак пізнання людини, її навчання і виховання - пріоритетний напрям у суспільно-економічному поступі. Від нього залежать успіхи в усіх сферах життєдіяльності людини. Згідно з сучасною філософією освіти Людина стає центром наукової картини світу і тому проблема формування особистості потребує осмислення усіма науками. | |
| Просмотров: 440 | Загрузок: 12 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |