| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Мій рідний край
| [ Скачать с сервера (55.5 Kb) ] | 21.08.2017, 14:13 |
| Теоретична частина. Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального та духовного життя потребують від вищої школи якісно нового рівня підготовки спеціалістів. Якість підготовки фахівців значною мірою залежить від змісту освіти, методів і прийомів навчання, а також організації пізнавальної діяльності. Ефективність найсучасніших засобів, методів, педагогічних технологій залежить від власної активності студентів у процесі формування у них знань, умінь, навичок [1]. Навчання не буде розвивальним, якщо воно не вносить змін у структуру особистості. Зміни у структурі особистості відбуваються тільки в тому випадку, коли студент діє за внутрішнім спонуканням. Дія, засвоєна примусово, порушується одразу ж, як тільки змінюються умови. Дія, засвоєна за внутрішнім спонуканням, залишається й при зміні умов, бо вплітається у структуру особистості. Тому дуже важливим є момент усвідомлення необхідності стимулювання пізнавальної активності та зацікавленості студентів в ході навчальних занять. Усвідомлення цього факту є важливим як для викладача, так і для студентів. Отже, актуальність теми зумовлена необхідністю в якісно новому рівні підготовки спеціалістів в вищих навчальних закладах, що більшою мірою залежить від ефективності методів і засобів викладання в вищий школі, які в свою чергу потребують вдосконалення. Науково-методичний аспект активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів передбачає розробку варіативних методичних систем навчання, що охоплюють побудову і технологічне забезпечення мотивацій, добір змісту, методів, прийомів, організаційних форм раціонального поєднання викладання педагога і самонавчання студента, підготовку систем диференційованих вправ, зокрема, професійно значущих для майбутнього спеціаліста, визначення орієнтирів навчально-пізнавальної діяльності [2]. Отже, методи навчання - це способи цілеспрямованої двосторонньої взаємодії викладача і студентів, спрямованої на розв'язання навчально-виховних завдань. Метод реалізується через сукупність прийомів. Прийомом називають структурний компонент методу. Одні й ті самі прийоми можуть бути складовими різних методів. У сучасній педагогіці не існує єдиного підходу до класифікації і групувань методів навчання. Наведемо деякі з існуючих підходів: 1. за джерелом знань - словесні, наочні, практичні (Н.М.Верзілін, Є.І.Петровський); 2. за основною дидактичною метою - методи набуття нових знань, формування вмінь і навичок, закріплення, застосування, перевірки (М.О.Данилов, Б.П.Єсіпов); 3. за ступенем активності учнів - методи пасивні й активні (Є.Я.Голант); 4. за логікою передачі і сприймання навчальної інформації - індуктивні та дедуктивні (С.Г.Шаповаленко); 5. за ступенем керівництва навчальною роботою - навчальна робота під керівництвом викладача та самостійна робота учнів (П.І.Підласистий, В.Ф.Паламарчук, В.І.Паламарчук); 6. бінарні методи навчання (А.П.Пінкевич, М.М.Верзілін, А.М.Алексюк) тощо.[3] Педагогічна наука досить чітко вказує практиці основні напрями та шляхи підвищення якості навчально-виховного процесу. 1. Удосконалення змісту освіти з погляду його науковості, доступності, світоглядницької, політехнічної і трудової спрямованості через стандартизацію навчальних предметів, розробку і використання нових навчальних планів, програм, варіативних удосконалених підручників. 2. Інтенсифікація процесу навчання. Основні способи інтенсифікації: - мотивація навчання шляхом формування у студентів пізнавального інтересу, почуття обов'язку і відповідальності за навчання; - підвищення інформативності навчання, тобто збільшення обсягу знань, які засвоюються за один і той же час; - прискорення темпу навчання, усунення непродуктивних затрат часу; - впровадження активних методів навчання — групових, проблемних, програмованих, дослідницьких, самостійної роботи тощо; - використання активних форм навчання — семінарів, співбесід, практикумів, екскурсій, нетрадиційних занять; - використання нових ТЗН, включаючи комп'ютери, автоматизовані засоби контролю. 3. Оптимізація процесу навчання - це вибір найкращих його варіантів для конкретних умов з метою отримання найкращих результатів без перевантаження викладачів та учнів (студентів). 4. Розвиток методичної майстерності, ініціативи і творчості викладачів. Керівники методичних органів, навчальних закладів повинні створювати необхідні умови для росту педагогічної майстерності викладачів, більш сміливо заохочувати передовиків і новаторів, високо цінити педагогічний талант. Уся ця робота забезпечить ефективність і якість у вирішенні завдань, які стоять перед освітянами України.[4] Прикладна частина Розглянемо удосконалення методів, прийомів і засобів навчання в вищій школі на прикладі підготовки спеціалістів з правових дисциплін (наприклад, Теоретичні проблеми цивільного права, Право інтелектуальної власності, Проблеми земельного права і т.д.). Методику викладання правової освіти населення можна розглядати як застосування принципів дидактики до викладу змісту цієї правової дисципліни. [5]. Основними принципами цілісної системи підготовки спеціалістів з правових дисциплін є гуманізація, демократизація, індивідуалізація та інформатизація. Функціонування цілісної системи підготовки передбачає запровадження новітніх технологій навчання, що має включати в себе забезпечення таких умов: 1. Наявності комп'ютерних варіантів текстів лекцій з нормативних курсів, що вміщуються в комп'ютерних програмах; 2. Наявності можливостей комп'ютерного моделювання ситуацій в різних галузях процесуального права; 3. Можливості використання активних форм навчання, основними з яких є тести, ділові ігри, відеофільми та створення практичних ситуацій розподілом відповідних ролей (прокурора, слідчого, дізнавача, адвоката, судді та ін.) між студентами; 4. Можливості використання відеоматеріалів у процесі проведення занять з кримінології, криміналістики та судової медицини; 5. Реальної можливості поєднання наукових досліджень та освітньої діяльності (підготовка студентами статей, проведення конференцій, видання їх збірників); 6. Наявність мережі Інтернет, що надає можливість користуватися іпотечними фондами провідних наукових бібліотек України та інших країн; 7. Введення модульно-рейтингових систем вивчення нормативних курсів, що надає можливість реального поєднання процесу викладання та самостійної роботи студентів; 8. Врахування індивідуальних особливостей студентів у процесі викладання дисциплін створення умов щодо реального застосування знань студентів та наявності в достатній кількості конспектів лекцій з тем, що відповідно до навчального плану, виносяться на самостійне опрацювання студентами; 9. Наявності пакетів нормативних джерел, що використовуються студентами у процесі підготовки до семінарських та практичних занять з нормативних юридичних дисциплін; Таким чином, впровадження нових інтенсивних технологій навчання повинно розвивати творчі здібності і нахили студентів, формувати у них культуру мислення, уміння самостійно орієнтуватися в суспільно-політичній, правовій і науковій інформації. Засвоєння юридичних дисциплін має відбуватись в контексті майбутньої діяльності за трьома базовими типами навчальної діяльності: академічним (з провідною роллю лекцій і семінарів); квазіпрофесійним (з широким використанням ігрових занять); навчально-професійним (практика в правоохоронних органах, написання курсових і дипломних робіт), який є важливим стимулом інтенсифікації навчання студентів. Професійна спрямованість орієнтує студента на такі цінності, як сумлінне засвоєння майбутньої спеціальності, оволодіння професійною майстерністю, створення нових, більш ефективних, алгоритмів діяльності. Вважається, що при реалізації пояснювально-ілюстративних методів навчання студентам передаються готові знання за допомогою різноманітних інформаційних засобів у рамках певних організаційних форм і перш за все – на лекціях, що застосовується при викладанні правових та інших дисциплін в КНУ імені Тараса Шевченка. Проте, на наш погляд, наукові поняття і закони не можуть бути передані і засвоєні у готовому вигляді, якщо не зважати на засвоєння механічне (без повного усвідомлення) запам’ятовування та відтворення. Кожна із навчальних дисциплін становить собою систему наукових понять і законів, які об'єднуються за певною логікою в наукові теорії. Такі знання не можуть бути передані, ні, тим більше, засвоєні в готовому вигляді. Завжди існує певна невідповідність між явищами, що відбуваються, та їх сутністю. Зазначена невідповідність у певній мірі може бути усунена тільки завдяки активній самостійній навчально-пізнавальній діяльності студента, яка саме і обумовлює засвоєння наукових знань. Цьому у значній мірі сприяє дидактична система з рейтинговою оцінкою результатів навчання. У рамках цієї системи оптимально поєднуються пояснювально-ілюстративні та проблемні методи навчання. Специфічною особливістю останніх є цілеспрямоване "конструювання" пізнавальних суперечностей у логічній структурі змісту навчального матеріалу. На цій основі ставиться навчальна проблема як передумова проблемної ситуації. | |
| Просмотров: 493 | Загрузок: 10 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |