| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
МЕДИЧНЕ ПРАВО
| [ Скачать с сервера (117.5 Kb) ] | 11.09.2017, 10:37 |
| 1. Пацієнт та його правовий статус. Правовий статус законних представників. 2. Організаційно-правові основи експертизи якості медичної допомоги 3. Професійні обов’язки медичних і фармацевтичних працівників 4. Список використаних джерел. Пацієнт та його правовий статус. Правовий статус законних представників. Права людини у галузі охорони здоров'я можуть мати відношення як до здорових людей, які не потребують медичної допомоги, так і до осіб, які мають певне захворювання, що зумовлює їх звернення до закладів охорони здоров'я. Іншими словами, ці права є у громадян завжди, незалежно від факту наявності або відсутності захворювання і звернення до лікувально- профілактичних закладів. У той же час права пацієнта - це права особи, яка вступила у взаємовідносини з лікувальною установою, тобто особи, що звернулась за медичною допомогою. І немає різниці чи то лікування, чи просто проф огляд. В законодавстві відсутнє закріпленне точне визначення терміну «паціент». Але є різні трактовки цього поняття, наприклад : — пацієнт - це будь-яка особа, що звернулась за медичною допомогою або скористалась нею, незалежно від того, в якому вона стані, хвора, здорова чи особа, що погодилась на медико- біологічний експеримент (проект Закону України про права пацієнтів від 16 січня 2003 p.); — пацієнт - це особа, що має потребу в медичній допомозі і/чи звернулась по неї, одержує медичну допомогу або бере участь у якості випробуваного в біомедичних дослідженнях, знаходиться під медичним спостереженням, а також споживач медичних і пов'язаних з ними послуг незалежно від стану його здоров'я (проект Закону України про права пацієнтів від 21 лютого 2005 p.). — пацієнт - це особа, яка звернулася за медичною послугою. — пацієнт - це здоровий або хворий споживач медичних послуг. Тобто варіацій є багато, але ж всі вони ведуть до одного висновку, що пацієнт — це людина, що звертаеться до медичних працівників, закладів, лабораторій. Спеціальне визначення пацієнта міститься, у Принципах захисту психічно хворих осіб і покращення психіатричної допомоги від 17 грудня 1991 p. (ООН ). У цьому документі пацієнт визначається як особа, що отримує психіатричну допомогу, включаючи осіб, госпіталізованих до психіатричного закладу. А ось в українському законодавстві «пацієнт», як термін, та його трактування зустрічаеться в п. 2.15 Інструкції про проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріалів клінічних випробувань, затвердженої наказом МОЗ України від 01.11.2000 p., передбачено спеціальне визначення пацієнта, а саме пацієнт (доброволець) - це особа, яка безпосередньо контактує з закладами охорони здоров'я та пропонує себе за добровільною згодою в якості досліджуваного в клінічних випробуваннях лікарського засобу. Це звісно гарно, що хоч десь його трактували. Але ж є різниця між людиною, що звертаеться до медичного закладу, наприклад через профогляд, чи горло болить і людиною, що пропонує себе для досліджень...про яку и йде мова в цьому трактувані. І взагалі це трактування дуже далеко від уявлення людей що таке і хто такий «пацієнт». Тому трактування цього залишаеться на уявлення та зіставлення різних законів та статей, щоб побудувати уявлення, що вони мають на увазі в якомусь окремому випадку. В моєму уявлені, пацієнт — це особа, яка звертаеться за допомогою профілактичною, діагностичною чи лікувальною, реабілітаційною до медичних закладів.А доброволець — це вже те, що людина за своїм власним бажанням дозволяє робити медичні, біологічні, фармацевтичні випробування на своєму організмі. І я вважаю, що це зовсім різні поняття і їх треба розмежовувати, а не зводити в один термін. Але якщо зважати що під терміном «пацієнт» пишуть і перше, і добровольців. То можна сказати, що паціент — це особа, яка звернулась за наданням профілактичної, діагностичної, лікувальної чи реабілітаційно- відновної допомоги до закладу охорони здоров'я будь-якої форми власності чи медичного працівника індивідуальної практики незалежно від стану здоров'я або добровільно погодилась на проведення медико-біологічного експерименту. Для набуття статусу пацієнта у людини повинні виникнути реальні відносини (правовідносини) з лікувально-профілактичним закладом незалежно від його форми власності (державна, комунальна, приватна), які ґрунтуються на зверненні людини до цього закладу за медичною допомогою або участі її в експеременті. Комплексний аналіз вітчизняної нормативно-правової бази дає можливість виділити права пацієнтів. Найповніше регламентуються права пацієнтів Основами законодавства України про охорону здоров'я (далі - Основи), так званою декларацією прав людини у сфері охорони здоров'я. Окрім цього, права пацієнтів можемо визначити виходячи з норм Конституції України (далі - КУ), Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та Клятви лікаря, затвердженої Указом Президента України (далі - Клятва). Аналіз вітчизняного законодавства дає підстави говорити, що в Україні пацієнт має право на: 1. життя (ст. 27 КУ, ст. 281 ЦК); 2. медичну допомогу (ст. 49 КУ, ст. 284 ЦК, п. "д" ст. 6, п. "а" ст. 78 Основ, п. 1 ч. 1 Клятви); 3. свободу вибору (ст. 284 ЦК, п. "д" ст. 6, ст.ст. 34, 38 Основ), тобто на вільний вибір лікаря, методів лікування та лікувального закладу, вимогу про заміну лікаря, лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров'я України; 4. особисту недоторканність (ст. 29 КУ, ст. 289 ЦК, ст.ст. 42, 43 Основ), тобто на інформовану згоду на медичне втручання, відмову від медичного втручання; 5. медичну інформацію (ст.ст. 32, 34 КУ, ст. 285 ЦК, п. "е" ст. 6, 39 Основ), тобто на достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров'я, ознайомлення з історією своєї хвороби та іншими документами, що можуть слугувати для подальшого лікування; 6. медичну таємницю (ст.ст. 32,34 КУ, ст. 286 ЦК, ст. 39-1,40, п. "г" ст. 78 Основ, п. З ч. 1 Клятви), тобто на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при медичному обстеженні; 7. чуйне ставлення, на дії і помисли, що ґрунтуються на принципах загальнолюдської моралі, з боку медичних і фармацевтичних працівників (п. "г" ст. 78 Основ, п. 2 ч. 1 Клятви); 8. допуск інших медичних працівників (ч. 1 ст. 287 ЦК, п. "к" ст. 6 Основ); 9. допуск членів сім'ї, опікуна, піклувальника (ч. 1 ст. 287 ЦК, п. "к" ст. 6 Основ); 10. допуск нотаріуса та адвоката (ч. 1 ст. 287 ЦК, п. "к>> ст. 6 Основ); 11. допуск до нього священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду (ч. 2 ст. 287 ЦК, п. "к" ст. 6 Основ); 12. повну інформованість і добровільну згоду на медико- біологічний експеримент (ч. З ст. 28 КУ, п. З ст. 281 ЦК, ст. 45 Основ); 13. донорство крові та її компонентів (ст. 290 ЦК, ст. 46 Основ); 14. трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів як на спеціальний метод лікування (ст. 47 Основ); 15. штучне запліднення та імплантацію ембріона (п. 7 ст. 281 ЦК, ст. 48 Основ); 16. застосування методів стерилізації (п. 5 ст. 281 ЦК, ст. 49 Основ); 17. добровільне штучне переривання вагітності (п. 6 ст. 281 ЦК, ст. 50 Основ); 18. зміну (корекцію) статевої належності (ст. 51 Основ); 19. незалежну медичну експертизу (п. "й" ст. 6, розділ 9 Основ); 20. відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди (п. "і" ст. 6 Основ); 21. правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я (п. "и" ст. 6 Основ); 22. оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров'я (ст.ст. 40, 55, 56 КУ, п. "ї" ст. 6 Основ). 23. Медичне страхування (КУ ст 49). Права пацієнтів "розкидані” по п'ятому розділу, частково закріплені у ст. б Основ законодавства України про охорону здоров'я, а також у Конституції України та Цивільному кодексі України. Тому є необхідність чіткого визначення прав пацієнтів, розширення їх каталогу та систематизації шляхом прийняття спеціалізованих актів, у яких би закріплювались права й обов'язки пацієнтів і гарантії їх забезпечення. І також багато людей не знають свої права, тому вважаю, що треба краще пропагувати. Також є багато спірних, двозначних моментів. Як наприклад, медичні втручання дітей після 14 років. І є багато засідань судових на цю тему. Треба вирішити подібні питання, щоб надалі не було подібних проблем. Для захисту прав є Всеукраїнська Рада захисту прав та безпеки пацієнтів. Але її функціонування також бажає кращого. Не буду цитувати коментарі на форумі. Але хоча б взяти до уваги як часто можна попасти до приймальні громадян «прийом громадян проводиться в кожен останній четвер місяця з 11 до 17 години (за попереднім записом).» (з офіційного сайту). І це один раз в місяць!!! Тобто у людини проблема, скажемо так, вона записується, і я дуже сумніваюсь, що запис буде на цей же мясяць, чекати свою чергу, і може через пару місяців людина все ж таки потрапить. Крім цього, ну це моя може субьективна дуже думка, але на сайті одразу повідомляти: «Звертаємо вашу увагу, що правова допомога надається на засадах благодійності, однак її здійснення не можливе без вашої фінансової підтримки! Тому ми будемо вдячні Вам за благодійний внесок, адже тим самим Ви підтримаєте діяльність юридичної служби Ради, що сприятиме її розвитку та допомозі найбільш нужденним та потребуючим. Ви можете здійснити благодійне пожертвування на підтримання діяльності юридичної служби: ВБО "Рада захисту прав та безпеки пацієнтів" Код ЕДРПОУ 26332886 Розрахунковий рахунок 26004799965078, в ПАТКБ Правекс-Банк МФО 380838 Призначення платежу: безповоротна благодійна допомога” не є вірним. Так, мова йде про благодійний внесок, але “однак її здійснення не можливе без вашої фінансової підтримки! “ при прочитані якісь інші думки викликає. Тим паче далі йде мова на сайті, що потім тільки перегляд питання і допомогу отримають лише “стоющие” (“що сприятиме її розвитку та допомозі найбільш нужденним та потребуючим.”). А іншим що робити??? А потім виходить, що частина людей просто вже після того як зайшли на сайт вже і не мають бажання щось робити і відстоювати свої права, а частина не підпаде під “найбільш нужденних та потребуючих” і надалі вже не буде мати ніякого бажання щось робити і міняти, і звісно не можна забувати про ту долю пацієнтів що взагалі не знають права, а бо навіть не цікавились що їх можна якось відстоювати, крім як сваритися в медичному закладі, і тоді одиничні випадки колі все ж таки пацієнти щось змогли зробити, ось і виходить загальна думка, що нічого не можна зробити та що наша влада нічого не робить, а медичну систему, вибачте, взагалі зневажають. І в наступний раз навіть не те щоб відстоювати права не мають бажання, а | |
| Просмотров: 486 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |