| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ
| [ Скачать с сервера (49.4 Kb) ] | 01.06.2017, 23:35 |
| Практичне заняття 10 МАТЕРІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ 1. Поняття та види матеріальної відповідальності 2. Відмежування матеріальної відповідальності в трудовому праві від майнової відповідальності в цивільному праві 3. Підстави та умови матеріальної відповідальності 4. Види матеріальної відповідальності працівників 5. Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність 6. Визначення розміру шкоди, заподіяної працівником, порядок її покриття. 7. Матеріальна відповідальність роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові 8. Особливості відшкодування роботодавцем моральної шкоди Задача 1 Актом розслідування групового нещасного випадку за формою Н-5 встановлено, що внаслідок самовільного розвалу штабелів металу, працівника ДП „Одеський морський торгівельний порт” Бурдейного прижало до штабеля листового металу з протилежної сторони рельсу. Відповідно до вищевказаного Акту, звільнення відбулось приблизно через 1 годину 40 хвилин після нещасного випадку. В результаті отриманих травм потерпілому нанесені тяжкі тілесні ушкодження у вигляді відчленування обох нижніх кінцівок, що згідно з висновком МСЕК віднесено до першої групи інвалідності пожиттєво, оскільки призвело до 100% втрати працездатності з необхідністю постійного стороннього догляду. Потерпілий вважає, що таких тяжких наслідків можна було б уникнути, якби він був звільнений з-під завал листів штабелю металу швидше. А внаслідок бажання зберегти неушкодженим майно, допомогу вчасно надано не було. Бурдейний звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок каліцтва. Сформулюйте правові питання та дайте правову оцінку ситуації. Задача 2 За контрактом, що був укладений при прийнятті на роботу вчительки географії Захарченко, передбачалась повна матеріальна відповідальність за цінності (глобуси, карти, атласи), що знаходились в кабінеті географії. Виявивши нестачу цінностей, постало питання, в якому розмірі повинна нести відповідальність Захарченко. Директор школи видав розпорядження про притягнення Захарченко до повної матеріальної відповідальності. Сформулюйте правові питання та дайте правову оцінку ситуації. Задача 3 П’ятниченко працював продавцем безалкогольних напоїв на пляжі, в спеціально обладнаному павільйоні. Ніякого допоміжного приміщення при павільйоні обладнано не було. Павільйон був металевий, і вода в пляшках нагрівалась до такого стану, що пляшки розкорковувались і навіть тріскались. Протягом літа нестача води була виявлена на суму 960 грн., позов про стягнення яких і було пред’явлено до продавця. Останній проти позову заперечував за мотивом, що нестача води сталась через відсутність умов для зберігання напоїв, тому просив у позові до нього відмовити. Сформулюйте правові питання та дайте правову оцінку ситуації. Задача 4 У вагоні пасажирського поїзда виникла пожежа. Вогнегасник виявився несправним. Провідниця Денисова використала для ліквідації пожежі ковдри.Вогнище було знешкоджене, але при цьому повністю пошкодились 5 ковдр. Сформулюйте правові питання та дайте правову оцінку ситуації. ПІДСТАВИ ТА УМОВИ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Кодекс законів про працю Стаття 130. Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. Проект ТК 2902 Стаття 403. Підстава та умови матеріальної відповідальності працівників 1. Матеріальна відповідальність полягає в обов’язку відшкодування прямої дійсної майнової шкоди, заподіяної працівником роботодавцеві внаслідок порушення трудових обов’язків. 2. До прямої дійсної майнової шкоди не включаються доходи, які роботодавець міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено. 3. Пряма дійсна майнова шкода вважається заподіяною діями (бездіяльністю) працівника, якщо за відсутності цих дій (бездіяльності) цієї шкоди не було б заподіяно. 4. Матеріальна відповідальність працівника настає лише за наявності вини. Наявність вини працівника визначається відповідно до частини другої статті 399 цього Кодексу. Працівник не може нести матеріальну відповідальність за спричинену пряму дійсну майнову шкоду внаслідок дій, що належать до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також внаслідок невиконання роботодавцем обов’язку щодо забезпечення необхідних умов для збереження його майна чи майнових прав працівника. 5. Притягнення працівника до матеріальної відповідальності не залежить від притягнення його до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. 6. Розірвання трудового договору після заподіяння прямої дійсної майнової шкоди не тягне за собою звільнення працівника від матеріальної відповідальності, якщо інше не встановлено законом або сторонами трудового договору при його розірванні. Умови матеріальної відповідальності: 1) пряма дійсна шкода Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками: Постанова Пленуму ВСУ № 14 від 29.2.92 4. Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі ст.130 КЗпП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню. З теорії: Пряма шкода – це шкода, яка безпосередньо витікає з протиправних дій працівника. Непряма (опосередкована) шкода не відшкодовується. Дійсна шкода – це будь-яке зменшення, погіршення чи зниження цінності, втрата майна, яке перебуває на балансі конкретного підприємства (в тому числі і грошових коштів), а також необхідність для роботодавця провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві грошові виплати. Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 року ст.. 1. Упущена вигода - доход або прибуток, який міг би одержати суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати 2) протиправність дії або бездіяльність однієї зі сторін трудового договору (невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків) Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками: Постанова Пленуму ВСУ № 14 від 29.2.92 3. Виходячи з вимог ст.15 ЦПК суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності. з теорії: завдання майнової шкоди не є протиправним, а тому не тягне за собою матеріальної відповідальності працівника, якщо ця шкода: а) завдана працівником, який виконав розпорядження чи вказівки роботодавця або уповноваженого ним керівника процесу праці, за умови, що у працівника не було підстав сумніватись в їх правомірності (якщо працівник знав або повинен був знати про протиправність розпорядження чи вказівки, завдана ним шкода буде протиправною наряду з керівником, який дав цю вказівку чи розпорядження); приклад Працівник птахофабрики за наказом керівника знищує птицю, заражену вірусом пташиного грипу. Наказ (або розпорядження) є законним, якщо його віддала відповідна особа в належному порядку та в межах своїх повноважень, і якщо він за змістом не суперечить чинному законодавству і не пов'язаний з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина. Не несе відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно протиправний наказ або розпорядження. б) належить до категорії нормального виробничо-господарського ризику (ч. 4 ст. 130 КЗпП України). Тим самим захищає працівника, який проявив ініціативність і діловитість і ризик його був нормальним, але з незалежних від нього причин він привів до майнової шкоди. Ризик – це поняття, що характеризує діяльність працівника. Ризик як ознака діяльності працівника може свідчити про порушення ним правил виконання робіт, порушення ним трудових обов’язків, а може бути властивим правомірній поведінці працівника Умови виправданості (нормальності) виробничо-господарського ризику: а) ціль не може бути досягнута іншими не ризикованими засобами; б) ризик відповідає значенню тієї цілі на досягнення якої він направлений; в) можливість шкідливих наслідків під час ризику є ймовірною. приклад Керівника сільськогосподарського підприємства неможливо притягнути до матеріальної відповідальності за пряму дійсну шкоду, заподіяну вимерзанням озимої пшениці: її сіяли у цих краях споконвіків. І посіяли її у строки, рекомендовані наукою. І збіг важких погодних умов призвело до знищення посівів, до даремним витрат, до прямої дійсної шкоди. г) об'єктом ризику можуть бути тільки матеріальні фактори, а не життя та здоров'я людини; д) право на ризик мають лише особи, які володіють належною професійною підготовкою та досвідом. в) завдана працівником, який перебував у стані крайньої необхідності (ч. 4 ст. 130 КЗпП України). Законодавство про працю не дає визначення крайньої необхідності. Тому до притягнення працівника до матеріальної відповідальності слід застосувати визначення крайньої необхідності, передбачене в статті 39 Кримінального кодексу України. Тобто, це діяння, вчинене для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими способами і якщо при цьому не були допущені перевищення меж крайньої необхідності. Перевищення меж крайньої необхідності - це умисне заподіяння шкоди правоохоронним інтересам, якщо даний шкода є більш значущим, ніж усунений збиток. приклад Неможливо притягнути до матеріальної відповідальності водія, який, щоб уникнути наїзду на пішохода, перебігала дорогу в невстановленому місці, вивернувши кермо автомобіля, направив його в кювет, при цьому пошкодив і сам автомобіль, і вантаж, що перевозиться. Оскільки життя людини - найвища цінність, збиток, заподіяний роботодавцю за таких обставин, - значно менший, ніж усунений. Майстер з метою відвернення каліцтва іншому працівникові пошкоджує механізм; 3) причинний зв'язок між протиправним порушенням стороною трудового договору свого обов'язку і заподіяною шкодою; 4) вина працівника/роботодавця ВИДИ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ Обмежена матеріальна відповідальність Кодекс законів про працю Стаття 132. Матеріальна відповідальність у межах середнього місячного заробітку За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві Стаття 133. Випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників У відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть: 1) працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей. Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками: Постанова Пленуму ВСУ № 14 від 29.2.92 4. При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( 100-95-п ) Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 р. N 348, а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації). 5. Вирішуючи спори про відшкодування шкоди, заподіяної зіпсуттям або знищенням через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), суди повинні мати на увазі, що на підставі п.1 ст.133 КЗпП несуть матеріальну відповідальність в межах середнього місячного заробітку працівники, які допустили зіпсуття або знищення цих цінностей у ході трудового процесу. На інших працівників з числа службових осіб (наприклад, майстра, технолога), якщо шкода від зіпсуття або знищення через недбалість зазначених цінностей заподіяна внаслідок їх неправильних службових дій (бездіяльності), матеріальна відповідальність покладається у відповідності зі ст.132 КЗпП також в межах середнього місячного заробітку. Відповідальність у тому ж розмірі за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів покладається на працівника, якщо названі цінності були видані йому в користування у зв'язку з виконанням трудових обов'язків. Притягнення до кримінальної відповідальності за випуск на товарний ринок або за іншу реалізацію споживачам недоброякісної продукції осіб, зазначених у ст.147 КК, не звільняє від матеріальної відповідальності в установлених законом межах працівників, у тому числі посадових осіб, винних у виготовленні такої продукції. 6. Роз'яснити судам, що на підставі п.2 ст.133 КЗпП за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей, матеріальну відповідальність в межах прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку, несуть винні в цьому директори, начальники і інші керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники; керівники та їх заступники будь-яких структурних підрозділів, передбачених статутом підприємства, установи, організації чи іншим відповідним положенням. До зайвих грошових виплат відносяться, зокрема, суми стягнення штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому працівникові у зв'язку з затримкою з вини службової особи видачі трудової книжки, розрахунку, неправильним формулюванням причин звільнення, тощо. При виявленні безпосередніх заподіювачів шкоди, викликаної виплатою зайвих сум, знищенням чи зіпсуттям матеріальних цінностей, вони зобов'язані відшкодувати шкоду в межах, встановлених законодавством. Зазначені вище службові особи в цих випадках несуть матеріальну відповідальність в межах свого середньомісячного заробітку за ту частину шкоди, що не відшкодована безпосередніми заподіювачами її. При цьому загальна сума, що підлягає стягненню, не повинна перевищувати заподіяну шкоду. На них самих покладається матеріальна відповідальність у зазначених межах, якщо з їх вини не було своєчасно вжито заходів до стягнення шкоди з безпосередніх заподіювачів її й таку можливість підприємство втратило. Повна матеріальна відповідальність Кодекс законів про працю Стаття 134. Випадки повної матеріальної відповідальності Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: 1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; Стаття 135-1. Письмові договори про повну матеріальну відповідальність Письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Постанова Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 28 грудня 1977 р. №447/24 «Про затвердження переліку посад і робіт, що заміщуються або що виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за забезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність» 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; 4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані; 5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування; 6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків; 7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків; 8) службова особа, винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу; 9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством. Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками: Постанова Пленуму ВСУ № 14 від 29.2.92 8. Розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст.134 КЗпП), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно з ст.135-1 КЗпП може бути укладено такий договір та чи був він укладений. При відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди. | |
| Просмотров: 641 | Загрузок: 11 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |