| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Контрольна робота з навчальної дисципліни «медичне правознавство»
| [ Скачать с сервера (47.6 Kb) ] | 18.09.2017, 22:44 |
| 1. Господарська діяльність у сфері охорони здоров’я в Україні. Діяльність у сфері охорони здоров’я являє собою сукупність заходів, що здійснюють підприємства, установи та організації, призначені для надання будь-якого виду послуг, спрямованих на зміцнення, відновлення та підтримання здоров’я на індивідуальному чи колективному рівні, в тому числі на основі міжсекторальної взаємодії. Заклади та установи охорони здоров’я, медичні та інші професійні працівники, що працюють у цих закладах та установах чи на індивідуальній основі, та органи управління охороною здоров’я, що забезпечують безпосереднє державне управління, регулювання та міжсекторальну взаємодію є невід’ємною та основною частиною діяльності у сфері охорони здоров’я. Основними складовими діяльності у сфері охорони здоров’я є надання медико-санітарної допомоги населенню, здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду та державного контролю за якістю лікарських засобів та виробів медичного призначення. Безпосереднє надання медичної допомоги забезпечують державні, комунальні та приватні заклади охорони здоров’я. Державні та комунальні заклади охорони здоров’я утворюються відповідними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством. Систему стандартів у галузі охорони здоров’я складають державні соціальні стандарти, стандарти кожного виду медичної допомоги (далі — стандарти медичної допомоги) та галузеві нормативи надання медичної допомоги. Стандарт медичної допомоги — нормативний акт, що містить індикатори якості надання медичної допомоги, за якими проводиться оцінка якості її надання пацієнту, а також встановлює необхідний мінімум надання такої допомоги з обов’язковим визначенням оптимального обсягу трудових ресурсів; мінімальний строк лікування; обсяги використання лікарських засобів, насамперед тих, що входять до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення; розрахункову вартість одного дня перебування хворого в межах нормативного рівня; розрахункову вартість одного амбулаторного відвідування, обстеження тощо. Стандарти медичної допомоги розробляються та затверджуються в установленому порядку центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я. 2.Характеристика суб’єктів медичних правовідносин. В даний час загальновизнано, що система охорони здоров'я і процеси надання медичної допомоги потребують регулювання. Значна роль при цьому відводиться юридичним механізмам. Завдяки праву суспільні відносини, які їм регулюються, набувають упорядкованості і таким чином стають правовими відносинами. У загальнотеоретичному сенсі правове відношення - це "індивідуалізований суспільний зв'язок між особами, що виникає на основі норм права, характеризується наявністю суб'єктивних юридичних прав та обов'язків і підтримується (гарантується) примусовою силою держави"1. Медична діяльність є сукупністю різної складності суспільних відносин, які, за умови урегульованості нормами права, носять характер правових відносин. Специфічною ознакою суспільних відносин, регульованих за допомогою норм медичного права, є те, що вони виникають, існують і розвиваються переважно з приводу особистих немайнових благ людини - життя і здоров'я. Взаємовідносини лікаря і хворого є різновидом правових відносин, за яких обидва є носіями суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Надання медичної допомоги є комплексною системою, в якій знайшли своє віддзеркалення права громадян, що передбачені законодавством. Це стосується як прав пацієнтів при отриманні кваліфікованої медичної допомоги, так і прав лікарів, що надають таку допомогу. Пацієнт, добровільно вступаючи у правові відносини з лікувальною установою, є носієм певних прав. В той же час лікувальна установа і в її особі лікар, виступають у цих правових відносинах не тільки як носії зобов'язань, але і як володільці певних прав. Загальна характеристика правовідносин у медицині в широкому сенсі базується на визначенні юридичної природи відносин між лікувальною установою і хворим, що звернувся до цієї установи. Існує декілька основних підходів, що ілюструють дане питання. їх можна сформулювати у вигляді класифікації правових відносин, що виникають у сфері медичної діяльності. Зазначимо, що, враховуючи комплексну природу самої медичної діяльності, медичне право як комплексну галузь права, в рамках якої виділяються процеси надання медичної допомоги, система медичного страхування, виробництво лікарських засобів і виробів медичного призначення, організація реабілітаційно-відновних заходів і багато що інше, в підручнику представлені найбільш типові види правовідносин, які складають сферу охорони здоров'я з позицій медичного права. Перш за все, дамо визначення медичних правовідносин, оскільки специфіка медичної діяльності обумовлює можливість використання такого терміну. Медичні правовідносини — це результат впливу норм медичного права на поведінку суб'єктів медичного права, внаслідок якого між ними виникають правові зв'язки.Тож, що до суб’єктів: 1. Суб'єктами права в теоретико-правовому викладі є учасники правовідносин, тобто носії суб'єктивних прав і обов'язків. Зважаючи на різноплановість медичної діяльності, розмаїття суспільних відносин, що виникають у цій сфері, необхідно розрізняти такі групи суб'єктів медичних правовідносин: 1. Суб'єкти, що надають медичну допомогу. 2. Суб'єкти, що отримують медичну допомогу. 3. Суб'єкти, що сприяють наданню медичної допомоги (підрозділи забезпечення). В зв'язку з цим кожна із зазначених груп суб'єктів медичної діяльності у свою чергу поділяється на окремі підгрупи. Наприклад, суб'єкти, що надають медичну допомогу, можуть бути державними, комунальними і приватними. В той же час, суб'єкти, що отримують медичну допомогу, залежно від політико-правового зв'язку з державою можуть бути громадянами України, іноземними громадянами і особами без громадянства. І, нарешті, суб'єкти, що сприяють наданню медичної допомоги, представлені підрозділами забезпечення - фінансово-економічними, кадровими, соціальними, юридичними службами установ охорони здоров'я. Ці допоміжні підрозділи також мають відношення до медичної діяльності, оскільки їх функціонування спрямоване на досягнення результату медичної допомоги - якісне лікування пацієнтів. Для того щоб бути суб'єктами медичних правових відносин, необхідно мати правоздатність і дієздатність, котрі об'єднуються поняттям правосуб'єктності. Враховуючи положення нормативно-правових актів з питань охорони здоров'я, під правосуб'єктністю учасника медичних правовідносин слід розуміти передбачену нормами права здатність і можливість мати і користуватися суб'єктивними правами і нести юридичні обов'язки. Суб'єктом медичних правовідносин - пацієнтом - може вважатися особа за умови, що вона: а) виявила бажання або дала згоду на надання їй медичних послуг лікувальною установою, що здійснює необхідні медичні послуги (за винятком деяких випадків); щодо особи, яка не досягла віку 14 років, а також особи, визнаної в установленому законом порядку недієздатною, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників; б) за медичними показаннями потребує отримання медичної допомоги (за винятком деяких випадків). Щодо осіб, які не досягли 14 років, а також осіб, визнаних в установленому законом порядку недієздатними, згоду на медичне втручання щодо яких надають їх законні представники, ці законні представники, по суті, також є суб'єктами цих складних правовідносин. Слід також відмітити, що у випадках надання невідкладної медичної допомоги, а також при лікуванні пацієнта з обмеженою дієздатністю (кома, параліч, порушення свідомості і т.п.) умови і вимоги до пацієнта як суб'єктів правовідносин змінюються. Так, згідно з п. 2 ст. 43 Основ законодавства України про охорону здоров'я громадян, у невідкладних випадках, коли існує реальна загроза життю хворого, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна. У таких випадках, без сумніву, не доводиться говорити про наявність вираженого самим хворим бажання вступати в правовідносини і укладати договір з лікувальною установою. Тут необхідно орієнтуватися на волевиявлення родичів хворого, а за неможливості швидкого контакту з ними (автомобільна катастрофа, різке погіршення стану здоров'я людини, що проживає в іншому місті тощо.) — на обов'язок медичних працівників надавати допомогу хворим, закріплений у нормативних актах і який міститься у самій суті медичної професії. Щодо медичних показань, необхідних для отримання медичної допомоги існують деякі виключення у разі, коли пацієнт звертається за медичними послугами, не маючи на те об'єктивних медичних показань. У першу чергу сюди відносять профілактичні заходи (обов'язкові профілактичні огляди окремих категорій осіб, добровільні профілактичні огляди тощо), а також пластичні операції і подібні до них медичні втручання, котрі здійснюються скоріше за естетичними показаннями, ніж медичними. Інший суб'єкт правовідносин при наданні медичної допомоги - заклади охорони здоров'я, що надають діагностичні, профілактичні та лікувальні послуги. Суб'єктом медичних правовідносин заклади охорони здоров'я стають за наявності: а) укладеного з пацієнтом договору на надання медичних послуг (незалежно від способу укладення договору); б) організаційної єдності і відособленого майна, прямо або опосередковано призначеного для надання медичної допомоги; в) державній реєстрації у встановленому законом порядку; г) ліцензії на обраний вид діяльності; д) положення в статутних документах і дозволу органу управління охорони здоров'я на здійснення цього виду лікування; е) належної, підтвердженої документально кваліфікації медичного персоналу, що здійснює конкретні медичні втручання. Таким чином, наявність перерахованих вище ознак суб'єктів правовідносин буде свідчити про правомірність надання медичної допомоги. 3.Порядок обробки персональних даних у закладах охорони здоров’я. Міністерство охорони здоров'я України Департамент кадрової політики, освіти і науки Державне підприємство "Реєстр медичних, фармацевтичних та науково-педагогічних працівників системи МОЗ України" МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо приведення обробки персональних даних у закладах охорони здоров'я (освіти) галузі у відповідність до вимог Закону "Про захист персональних даних" З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про захист персональних даних" (далі - Закон) від 1 червня 2010 р. N 2297. Відповідно до Закону бази персональних даних (далі - БПД) підлягають обов'язковій реєстрації (далі - Реєстрація) у Державному реєстрі баз персональних даних (далі - Реєстр). Реєстрація здійснюється Державною службою захисту персональних даних (далі - ДСЗПД). У статті 2 Закону дано визначення термінів, які застосовуються у такому значенні: персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або конкретно може бути ідентифікована…". Тобто на підставі наявності у будь-якій системі сукупності даних про особу, наприклад, прізвища, імені, по батькові та року її народження, особа може бути ідентифікована, а тому такі дані є персональними. Персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом (пункт 2 статті 5 Закону). База даних, що містить такі відомості, є БПД і, відповідно, підлягає обов'язковій реєстрації. Зауважуємо, що термін "персональні дані" стосується лише фізичних осіб; знеособлення персональних даних - вилучення відомостей, які дають змогу ідентифікувати особу; база персональних даних - іменована сукупність упорядкованих персональних даних в електронній формі та/або у формі картотек персональних даних. Необхідно зазначити, що "база персональних даних" - це умовне поняття, що може об'єднувати різні складові, які мають однакову мету обробки; володілець бази персональних даних - фізична або юридична особа, якій законом за згодою суб'єкта персональних даних надано право: • на обробку цих даних, • затвердження мети обробки персональних даних, • встановлення складу цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом; суб'єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема письмове волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети її обробки; обробка персональних даних - будь-яка дія, або сукупність дій, здійснених повністю або частково в інформаційній (автоматизованій) системі та/або в картотеках персональних даних, які пов'язані із: • збиранням інформації (значення терміна у статті 12 Закону), • реєстрацією (порядок визначений у статті 10 Закону), • накопиченням та зберіганням (стаття 13 Закону), • адаптуванням, зміною, поновленням, • використанням (стаття 10 Закону), • поширенням (розповсюдженням, реалізацією, передачею) - порядок регламентований статтею 12 Закону, • знеособленням (абзац 6 статті 2 Закону), • знищенням відомостей про фізичну особу (стаття 15 Закону). База персональних даних може оброблятися володільцем, що і спостерігається в абсолютній більшості випадків у закладах галузі. В окремих випадках таке право може бути надане іншій особі - розпоряднику бази персональних даних відповідно до договору в письмовій формі (пункт 2 статті 11 Закону). Наприклад, управління охорони здоров'я обласної державної адміністрації як володілець автоматизованої бази даних медичних фармацевтичних та науково-педагогічних працівників території може надати право на обробку зазначеної бази розпоряднику - центру медичної статистики; розпорядник бази персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем бази персональних даних або законом надане право обробляти ці дані. Розпорядник може обробляти персональні дані лише з метою і в обсязі, визначених у договорі. Необхідно зазначити, що відповідно до пункту 3 статті 4 Закону, розпорядником бази персональних даних, володільцем якої є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, крім цих органів, може бути лише підприємство державної або комунальної форми власності, що належить до сфери управління цього органу; третя особа - будь-яка особа, за винятком суб'єкта персональних даних, володільця чи розпорядника бази персональних даних та уповноваженого державного органу з питань захисту персональних даних, якій володільцем чи розпорядником бази персональних даних здійснюється передача персональних даних відповідно до закону. У процесі діяльності закладів охорони здоров'я функціонує і відповідно використовується певна кількість документів, що містять персональні дані, наприклад: • облікові медичні форми (історії хвороб, амбулаторні карти пацієнтів та інші), що використовуються при веденні обліку пацієнтів. Зазначені документи є підґрунтям для формування у закладі умовної БПД, наприклад "Пацієнти", • відомості про особу, що використовуються при здійсненні бухгалтерського обліку працівників закладу, є основою для створення БПД - "Бухгалтерія", або "Бухгалтерський облік", • працівники кадрової служби обробляють персональні дані у вигляді картотеки особових карток (за типовою формою П-2), особових справ, трудових книжок та персональних даних працівників в автоматизованій системі, що є складовими відповідної БПД, наприклад "Працівники", або "Кадровий облік", • відомості про особу, що використовуються при здійсненні обліку студентів у закладах освіти, є основою для створення БПД - "Студенти", або інше, на розсуд володільця БПД, • у разі залучення до господарської діяльності закладу фізичних осіб - підрядників, клієнтів, тощо, інформація щодо них має бути сформована у базу персональних даних, наприклад, "Фізичні особи, персональні дані яких обробляються у ході ведення господарської діяльності" або інше. Назву і кількість БПД визначає володілець. Наведені вище БПД та їх назви є прикладами. У разі наявності у закладі іншої інформації про фізичних осіб, що обробляється у ході діяльності закладу, можуть бути сформовані і інші бази персональних даних. Але, зауважуємо, що немає потреби формувати у закладі дуже велику кількість БПД: їх кількість визначається однаковою метою їх обробки для забезпечення реалізації певних відносин: • трудових, • адміністративно-правових, | |
| Просмотров: 644 | Загрузок: 15 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |