| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Як повинні повестися працівники ДОРАЦСу
| [ Скачать с сервера (65.5 Kb) ] | 01.08.2017, 11:35 |
| Задача 3 А. подав до ДОРАЦСу заяву про реєстрацію шлюбу з С. Мати А. дізналася, що С. хвора на шизофренію і стала наполягати на тому, щоб ДОРАЦС відмовив у реєстрації шлюбу, вона навіть принесла від лікаря довідку про хворобу С. Як повинні повестися працівники ДОРАЦСу? Як визначено ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України «шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану». Відповідно до ст. 28 Сімейного кодексу України «1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. 2. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто. 3. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені. 4. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання». Положеннями ст. 30 Сімейного кодексу України закріплено принцип взаємної обізнаності наречених про стан здоров'я: «1. Наречені зобов'язані повідомити один одного про стан свого здоров'я. 2. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження наречених. 3. Порядок здійснення медичного обстеження наречених встановлює Кабінет Міністрів України. 4. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише нареченим. 5. Приховування відомостей про стан здоров'я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним». Так, в Україні діє Порядок здійснення добровільного медичного обстеження наречених, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2002 року №1740, згідно з яким «Медичне обстеження наречених, проводиться тільки за їх бажанням. Орган державної реєстрації актів цивільного стану під час приймання заяви про реєстрацію шлюбу інформує осіб, які подають таку заяву, про можливість здійснення медичного обстеження та за їх бажанням видає направлення за зразком, затвердженим МОЗ». В СК України передбачені спеціальні наслідки порушення обов'язку наречених повідомити один одного про стан свого здоров'я. В ч. 5 коментованої статті вказано, що приховування відомостей про стан здоров'я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним. У свою чергу в п. 3 ч. 1 ст. 41 СК України визначено, що шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків. Звертає на себе увагу розбіжність між ч. 5 ст. 30 та п. 3 ч. 1 ст. 41 СК України стосовно підстав визнання шлюбу недійсним. Це пояснюється тим, що в ст. 30 СК України було внесено зміни Законом України від 22.12. 2006 р. № 524-У «Про внесення змін до Сімейного та Цивільного кодексів України». У зв'язку з цим вказана норма діє в оновленій редакції. Проте законодавець не врахував, що положення ч. 5 ст. 30 СК України має співпадати з п. 3 ч. 1 ст. 41 СК України. Виходячи з того, що коментована стаття була змінена законом, який було прийнято пізніше, шлюб може бути визнаний судом недійсним за правилами, передбаченими саме ч. 5 ст. 30 СК України. Таким чином, шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду у разі приховування відомостей про стан здоров'я одним з наречених, наслідком чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків. В новій редакції коментованої статті акцентуються два моменти. По-перше, шлюб може бути визнаний недійсним, якщо порушення здоров'я одного з наречених або їх нащадків не лише стало, а й може статися у майбутньому. Таким чином закон не передбачає обов'язкового доведення в суді факту реального настання негативних наслідків приховання хвороби одним з наречених. По-друге, шлюб може бути визнаний недійсним, якщо порушення (загроза порушення) стосується як фізичного, так і психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків. В первісній редакції ч. 5 ст. 30 СК України наслідки виникали, якщо особа приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків. В новій редакції вказаної норми застосований більш широкий підхід. Мова йде не лише про тяжку або небезпечну для іншої особи хворобу, а й про будь-яке порушення фізичного або психічного здоров'я іншого нареченого чи їхніх нащадків. Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження методичних рекомендацій "Кодування захворюваності та смертності у відповідності до Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я Десятого перегляду» №503 від 29.08.2008 року шизофренію визначено як хворобу: «[F20 F29] Шизофренія, шизотипові стани та маячні розлади ([F00 F99] Розлади психіки та поведінки відповідно до списку кодів Десятого перегляду (версія 2007 р.) Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я (відомий як ICD-10 або МКХ-10).» Звертаємо увагу на положення ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»: «Для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява до органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Особи, які подали заяву про державну реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими». За п. 3 ч. 1 ст. 41 СК України може бути визнаний недійсним за рішенням суду, «якщо він був зареєстрований з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків». Отже, хвороба С. може мати підставою для визнання недійсним шлюбу з А. за рішенням суду. Оскільки з заявою про державну реєстрацію шлюбу наречені (С. та А.) звертаються особисто, то звертатись до ДОРАЦС щодо відмови від заяви про державну реєстрацію шлюбу можуть лише наречені, тобто А. або С., але не мати А. Таким чином, звернення матері А. щодо заяви С. та А. про державну реєстрацію шлюбу не створює правових наслідків для ДОРАЦС щодо вчинення або невчинення покладених на них обов’язків щодо державної реєстрації шлюбу. Задача 5 17 квітня 2004 року Акулов А.М. та Василенко Г.С. подали заяву про реєстрацію шлюбу до органу реєстрації актів цивільного стану, і тому ввечері наречений подарував своїй майбутній дружині золоту обручку. Коли все було готове до весілля: запрошено гостей, замовлено ресторан, куплено квитки на весільну подорож, Акулов дізнався, що його наречена перебуває у фактичних шлюбних відносинах з Жигаловим А. В. У зв'язку з цим він відмовився від шлюбу. Які правові наслідки відмови Акулова від реєстрації шлюбу? Чи повинна осо¬ба, яка відмовилася від шлюбу, відшкодувати другій стороні витрати, яких та зазнала? В яких випадках такі витрати не підлягають відшкодуванню? Чи можливо питання врегулювання заручин вирішувати в нотаріальному порядку? Стаття 31 СК України (в редакції чинній на 2004 рік) визначає: 1. Зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. 2. Заручини не створюють обов'язку вступу в шлюб. (зараз виключена) 3. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо). 4. У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім шлюбом, договір дарування за вимогою дарувальника може бути розірваний судом. У разі розірвання договору особа зобов'язана повернути річ, яка була їй подарована, а якщо вона не збереглася - відшкодувати її вартість». З теорії варто сказати, що з давніх-давен в Україні існує народний обрядовий звичай сватання та заручин, коли батьки парубка приходили разом з ним в дім його обраниці, щоб, так би мовити, офіційно просити дозволу на одруження їх дітей. І якщо стороні дівчини жених підходив, то з цього моменту вона вважалася засватаною. Після позитивного сватання проводився обряд заручин (інколи їх суміщали), де офіційно оголошувалося про наміри одружитися; родинні сторони дівчини і парубка обмінювалися подарунками, а молоді – перснями (каблучками). Дівчина і парубок після заручин вважалися нареченим і нареченою. Цей обряд мав «законну» силу: якщо хтось у подальшому відмовлявся від шлюбу, то мусив відшкодувати іншій стороні нанесені збитки і заплатити штраф за обман. Узагалі в українській мові термін «заручини» не є новим чи незнайомим. За тлумачним словником «заручини – це обряд, за яким дівчина і хлопець, що мають наміри одружитися, оголошуються нареченою і нареченим». Обряд заручин відомий не лише в Україні, а й в багатьох країнах, причому з аналогічними українським наслідками. Так, в Японії заручини – це своєрідний передвесільний ритуал, що супроводжується обрядом обміну подарунками, які у разі подальшої відмови від одруження, треба повернути. А законодавство Індії допускає на заручини обмін подарунками із складанням їх повного списку та зазначенням вартості кожного подарунка. При цьому список подарунків обов’язково завіряється підписами нареченої і нареченого. У турецькому законодавстві також існує таке поняття, як заручини. Вони є попередньою умовою одруження. У випадку, якщо один з наречених (заручених) без поважної причини заявляє про відмову від шлюбу, то усі подарунки, які були подаровані у зв’язку з заручинами, мають бути повернені. Якщо ж подарунків немає в наявності, то відповідно до рішення суду про безпідставне збагачення треба повернути їх грошовий еквівалент. Крім того, постраждала сторона має право заявляти про відшкодування моральної шкоди. При прийнятті Сімейного кодексу України законодавцем була зроблена спроба на правовому рівні закріпити поняття «заручини». Так у першій редакції ст. 31 СК містилася норма про те, що «зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу». Такий статус був у пари до офіційної реєстрації шлюбу. Деякі органи РАЦС в Україні навіть проводили церемонію заручин урочисто: у присутності молодих та їх гостей оголошувалося про те, що подано заяву на реєстрацію шлюбу і молоді оголошувалися нареченим і нареченою. У такому вигляді дана правова норма проіснувала усього два роки: у грудні 2006 року до ряду статей СК були внесені зміни і визначення «заручин» виключено. Тепер згідно з п. 1 ст. 28 СК «особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими». Подання заяви до органів РАЦС парою є юридичним фактом і тягне за собою певні юридичні наслідки, які із зміною статусу осіб із «заручених» на «наречених» не змінилися. Ці наслідки пов’язані із відмовою одного із наречених (заручених) від подальшого укладання шлюбу. Заручини (тобто подача заяви до органу РАЦС) не створюють обов’язку наречених вступати до шлюбу. Тому у період між подачею заяви до органу РАЦС і датою весілля заручена особа (хтось із наречених) може передумати вступати в шлюб і забрати свою заяву з органу РАЦС. Така відмова тягне за собою наслідки майнового характеру. СК України зобов’язує особу, яка відмовилася від шлюбу, відшкодувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. У суді треба буде надати докази всіх сум, які ви заявляєте до відшкодування (чеки, квитанції, договори, інші документи із зазначенням суми, дати, прізвища особи та призначення платежу). Причому треба не тільки підтвердити конкретні суми, а й те що особа вже реально їх витратила (а не лише попередньо домовилася про щось на певну суму), а також довести прямий і безпосередній зв’язок цих витрат з підготовкою до весілля. Іншими словами, очевидним має бути той факт, що якби не весілля, то таких витрат взагалі не було б. Але при відшкодуванні затрат суд неодмінно має заслухати іншу сторону (відповідача) про причини її відмови від реєстрації шлюбу. Це пов’язано з тим, що СК містить норму п. 3 ст. 31, відповідно до якої затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною або аморальною поведінкою нареченого чи нареченої. СК України не визначає, що саме можна вважати протиправною чи аморальною поведінкою, тому суд буде сам оцінювати поведінку наречених у кожному конкретному випадку. Не відшкодовуються затрати на підготовку до весілля і тоді, коли особа відмовилася реєструвати шлюб із-за того, що інша особа перед подачею заяви до органу РАЦС не повідомила (приховала) про обставини, що мають важливе значення: тяжку хворобу, судимість, наявність дитини тощо. Перелік обставин в СК, що мають важливе значення, не є вичерпним; до них можуть бути віднесені й інші обставини, які, на думку нареченого або нареченої є істотними і суд погодився з цим. У суді необхідно буде доказувати наявність усіх важливих обставин та факт їх приховування одним із наречених від іншого. Досить часто молоді люди на заручини у зв’язку з майбутнім шлюбом дарують один одному подарунки, часто цінні (наприклад, коштовності, як і за умовами задачі). Відповідно до п. 4 ст. 31 СКУ якщо особа, яка отримала подарунок, відмовляється від подальшої реєстрації шлюбу, вона зобов’язана повернути цей подарунок дарувальнику. Вимагати розірвання договору дарування та повернення подарунку можна лише через суд. У суд треба буде подати докази, який саме подарунок було зроблено (наприклад, квитанція на придбання коштовності в ювелірному магазині); підтвердити, що фактично передача дарунку відбулася, оскільки особа може відмовлятися від того, що їй щось дарували. У якості свідків можна залучити осіб, які були присутні при даруванні. Можна подати суду і фотографії церемонії заручин і вручення подарунку, хоча залучення таких доказів залежатиме від суду. Щодо врегулювання питання шляхом нотаріального посвідчення, зазначаємо положення частини 4 ст. 209 ЦК України, що на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений. Таким чином, наречені можуть укласти договір, у якому визначити як розподіл витрат на підготовку до весілля, так і договір дарування цінних речей (наприклад, обручки). Задача 7 До органів реєстрації актів цивільного стану звернулася Іванова Г. М. з заявою про реєстрацію шлюбу з Федоровим Ф. А. У зв'язку з тим, що її майбутній чоловік перебував у лікарні в іншому місті, вона надала його заяву про згоду на реєстрацію шлюбу, на якій його підпис було засвідчено головним лікарем. Якими мають бути дії органу РАЦС в цьому випадку? Яких вимог має дотримуватися особа, яка не може особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу? Стаття 28 СК України визначає наступне: «1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. 2. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто. 3. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені». За законом України «Про нотаріат» визначено, що лікарі мають право посвідчути довіреності та заповіти, разом з тим не заяви про реєстрацію шлюбу. Крім того, умови задача свідчать про відсутність довіреності представника. Стаття 14 Закону України «Про державну реєстрацію актівцивільного стану» передбачає: «1. Для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява до органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Особи, які подали заяву про державну реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. Якщо жінка та/або чоловік не можуть через поважну причину особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника повинні бути нотаріально засвідчені.» Наказом Міністерства юстиції України №52/5 від 18.10.2000р. «Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні» (п. 2) визначено, що «для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява про державну реєстрацію шлюбу (додаток 7) до органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про державну реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, справжність підпису(ів) на якій засвідчено нотаріально, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають ґрунтуватися на нотаріально посвідченій довіреності. При поданні заяви про державну реєстрацію шлюбу жінка та чоловік пред'являють на посвідчення своєї особи паспорт або паспортний документ. Заяви про державну реєстрацію шлюбу від громадян України, які постійно проживають за кордоном, приймаються за паспортом громадянина України для виїзду за кордон. Для підтвердження сімейного стану такі громадяни подають заяву, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом або дипломатичним представництвом чи консульською установою України, у якій повідомляють про себе, що вони ніколи не перебували у шлюбі, або про те, що вони раніше перебували у шлюбі, але зараз їх шлюб припинено. Заяви про державну реєстрацію шлюбу в органах державної реєстрації актів цивільного стану України громадян України, які тимчасово перебувають за кордоном, приймаються при пред'явленні паспорта громадянина України. При пред'явленні для державної реєстрації шлюбу тимчасового посвідчення громадянина України в заяві про державну реєстрацію шлюбу та графі "Для відміток" актового запису про шлюб зазначається: "Особа попереджена про правові наслідки недійсності шлюбу у разі повідомлення завідомо неправдивих даних щодо свого сімейного стану". Такий запис засвідчується підписом особи, яка пред'явила вказаний документ. Заяви громадян України, які оформили виїзд на постійне місце проживання до іншої країни, але ще не виїхали за кордон, приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану на підставі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та при пред'явленні зазначеної в абзаці 3 цього пункту заяви. Особи, які відбувають у закордонне плавання і мають посвідчення особи моряка, при поданні заяви про державну реєстрацію шлюбу повинні пред'явити до органу державної реєстрації актів цивільного стану паспорт громадянина України. Іноземці та особи без громадянства для державної реєстрації шлюбу в Україні повинні пред'явити паспортний документ з відміткою про реєстрацію уповноваженого органу щодо законності їх перебування в Україні, якщо інше не передбачено чинним законодавством України.» Таким чином, орган РАЦС має відмовити Івановій в прийнятті заяви про державну реєстрацію шлюбу. Задача 8 Саєнко Л. вирішив укласти шлюб з Бєловою С. Орган РАЦС відмовив у реєстрації шлюбу, мотивуючи тим, що вони є єдинокровними братом і сестрою. Саєнко настоював на реєстрації, доводячи, що кровного споріднення між ними не існує, оскільки його батько не перебував у шлюбі з матір’ю Бєлової, а його батьківство щодо дочки Бєлової було записано у свідоцтво про народження зі слів матері. Батько Саєнко вже помер і за твердженням сину взагалі не знав, що був записаний батьком дочки Бєлової. Дайте правовий аналіз позиції кожної з сторін спору. Відповідно до частин 1,2 ст. 26 СК України у шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька. У разі, якщо ПІБ батька чи матері вказані неправильно потрібно звернутися до того органу РАЦС, який видав свідоцтво про народження. Заяви про внесення змін в актові записи, що подаються до суду розглядаються за місцем проживання заявника. Зміни до актових записів цивільного стану та порядок їх внесення регулюються Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства юстиції №709/5 від 10.05.2012 та №1161/5 від 03.08.2012. Згідно з пунктом 1.1. зазначених Правил, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актівцивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку. Працівник відділу державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву, звіряє відомості, зазначені заявником у заяві, з паспортом або паспортним документом. Суперечливі дані в документах письмово пояснюються заявником. Документи, які мають необумовлені виправлення, підчистки або викликають сумніви щодо їх достовірності, перевіряються особливо ретельно та у разі потреби направляються для проведенняїх експертизи до судово-експертної установи Міністерстваюстиції України (за рахунок заявника). Відповідно до пункту 1.11. Правил внесення змін, поновлення та анулювання актових записів цивільного стану, а також надсилання свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану згідно з матеріалами, отриманими від інших відділів державної реєстрації актівцивільного стану, дипломатичного представництва або консульської установи України, проводяться в десятиденний строк. Разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті; квитанція про сплату реєстраційного збору (раніше – державного мита). Разом з тим, згідно з Правилами, на підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану, відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повнівитяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому. Якщо актовий запис цивільного стану, до якого потрібно внести зміни, зберігається в архів і іншого відділу державної реєстрації актівцивільного стану України, то відділ державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву, надсилає відповідний запит щодо підтвердження відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даним паперового носія актового запису цивільного стану, яке в подальшому додається до повного витягу з Державного реєстру актівцивільного стану громадян у відповідній справі. Тема 3 Задача 1 К. пред’явив позов до Ш. про розірвання шлюбу, в якому вказував, що шлюб вони уклали 15 травня, а в червні місяці того ж року припинили шлюбно-сімейні відносини через ненормальні відносини з відповідачкою і втручання в сімейне життя її матері. Ш. пред’явила зустрічний позов про визнання шлюбу не дійсним, обґрунтовуючи його тим, що у К. не було наміру створювати з нею сім’ю, бо вже в червні він припинив з нею шлюбно-сімейні відносини, задовольнившись пропискою в м. Києві та вселенням в квартиру. В судовому засіданні з’ясувалось, що сторони тривалий час перебували в фактичних шлюбних відносинах, після реєстрації шлюбу вели спільне господарство до червня. Суд, виходячи з того, що їх сім’ї стався тимчасовий розлад, відмовив у задоволенні позову. Чи правомірно вчинив суд? Назвати характерні ознаки шлюбу та підстави визнання його недійсним. Ознаки шлюбу: - шлюб є рівноправний союз жінки і чоловіка, укладається у встановленій державою формі - зареєстрований в органі ДРАЦС; - укладення шлюбу можливо для осіб, що досягли шлюбного віку; - ґрунтується на добровільній згоді чоловіка та жінки; - перебування одночасно тільки в одному шлюбі, тобто можливий лише за відсутності у чоловіка та жінки інших шлюбних відносин; - спрямований на утворення сім'ї, народження та виховання дітей, члени якого пов'язані взаємною моральною і матеріальною підтримкою. Відповідно до ст. 21 СК України 1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. 2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. 3. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану. Статтею 22 СК передбачено, що шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Положення ст. 24 СК України вказують, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Статтею 25 СК України закріплено принцип одношлюбності: 1. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. 2. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу. Відповідно до статті 24 Сімейного кодексу України шлюб є добровільним: 1. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 Сімейного кодексу України: Стаття 22. Шлюбний вік 1. Шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. 2. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу. Стаття 24. Добро | |
| Просмотров: 1814 | Загрузок: 36 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |