| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Функції земельного права
| [ Скачать с сервера (493.9 Kb) ] | 26.12.2017, 10:40 |
| Функції земельного права Активна роль земельного права проявляється в його функ¬ціях. Під ними розуміють основні напрями правового впливу на суспільні земельні відносини. У функціях земельного права ви¬ражена службова роль та одне з основних завдань, призначен¬ня земельного права. Спеціальним же призначенням земельно¬го права є регулювання земельних відносин з метою задоволен¬ня інтересів людини, суспільства і держави у землі як єдиному і нічим не замінному місці для проживання (просторового бази¬су), найбільш важливого засобу сільськогосподарського вироб¬ництва, як території для розташування населених пунктів, регіонів і держави, а також як об'єкта природи, що підлягає особливій охороні. Функції земельного права разом із властивими йому метода¬ми правового регулювання земельних відносин і галузевими принципами визначають соціальне призначення цієї галузі пра¬ва і демонструють, яка предметна діяльність, які земельні відно¬сини виникають, організуються, здійснюються і регулюються земельним правом. У теорії права найбільш поширеним є поділ функцій права на регулятивні (статистична і динамічна) та охо¬ронні1. В окремих витоках охоронні функції доповнюються за¬побіжно-виховними і запобіжно-стимулюючими2. В. О. Котюк визначає функції норм права, які за його класифікацією викону¬ють загальносоціальні і спеціальні функції в комплексі, об'єдну¬ють функціонування інших нормативних систем. До загально-соціальних він відносить: економічні, політичні, екологічні, інформаційні, організаційні, орієнтаційні, пізнавальні, оціночні, гуманістичні функції. До спеціальних — спеціально-юридичні, які поділяються на регулятивні та охоронні. Такі ж функції виконує галузеве земельне право. У галузі права відображається лише специфіка функції права, особли¬вості її застосування. За допомогою регулятивної функції земельного права дося¬гається реалізація конституційних норм: земля є об'єктом права власності Українського народу (ст. 13 Конституції України) та основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14). За допомогою статичних регулятив¬них функцій земельного права визначаються форми власності на землю: приватна, комунальна і державна, встановлюються кате¬горії земель, функції і повноваження державних органів та орга¬нів місцевого самоврядування у питаннях регулювання земель¬них відносин, управління земельним фондом, розпорядження землею та ін. Динамічна регулятивна функція проявляється у створенні умов для активних дій учасників земельних відносин. До ди¬намічних належать, наприклад, функції приватизації землі, на¬дання земельних ділянок у приватну власність, розмежування земель державної та комунальної власності, оренди землі, при-пинення права власності на земельну ділянку і землекористу¬вання, використання землі за цільовим призначенням, плата за землю, проведення земельного кадастру і землеустрою, реаліза¬ції інших прав та обов'язків суб'єктів земельних правовідносин, що здійснюються відповідно до земельного законодавства. Охоронні функції характеризуються як способи правового впливу на охорону земельних відносин, забезпечення права власності на землю і виконання землевласниками і землекори¬стувачами їх обов'язків щодо цільового і раціонального викори¬стання землі, додержання екологічних правил і вимог щодо охо¬рони земель і підвищення родючості ґрунтів. Вони випливають із конституційної норми про перебування землі як національного багатства під особливою охороною держави. Поряд із регулятив¬ними функціями вони дозволяють конкретизовано і більш де¬тально розкрити соціальне призначення землі як об'єкта зе¬мельних відносин, що охороняються державою з використанням для цього всіх форм державного апарату і правового впливу. Про наявність у земельному праві охоронних функцій свідчить низка правових норм земельного законодавства, спря¬мованих на захист земельних відносин і правову охорону землі. Уже у ст. 1 ЗК України його завданням визнано створення умов для раціонального використання й охорони земель, прав грома¬дян, підприємств, установ і організацій на землі. Охоронні функ¬ції передбачені у статтях 91, 96 ЗК України — обов'язки влас¬ників земельних ділянок і землекористувачів, ст. 152 — захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів, ст. 153 — гарантії їхніх прав. Охороні земель присвячено спеціальний розділ VI ЗК України, а питанням відшкодування збитків влас¬никам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарсь¬кого та лісогосподарського виробництва — глави 24 і 36 ЗК України. Розділ VIII ЗК України встановлює відповідальність за порушення земельного законодавства. ЗК України встановлює відповідальність власників землі і землекористувачів за нераціо¬нальне використання землі, а також за використання землі не за цільовим призначенням. Згідно зі ст. 162 Кодексу охорона земель включає систему правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на їх раціональне використання, за¬побігання необґрунтованому вилученню земель із сільськогосподарського обігу, захист від шкідливих антропогенних впливів, а також на відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продук¬тивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Запобіжно-виховна функція земельного права за своїм при¬значенням і змістом тісно пов'язана з охоронною функцією, до¬повнює її. Основна її мета — запобігати земельним правопору¬шенням. У разі їх вчинення власники землі, землекористувачі чи компетентні державні органи або органи місцевого самовряду¬вання повинні вживати заходів про притягнення правопоруш¬ників до встановленої законодавством відповідальності (ма¬теріальної, адміністративної, кримінальної, дисциплінарної). Так, згідно зі ст. 66 ЗК України підприємства, інші власники землі і землекористувачі, які розробляють родовища корисних копалин та торфу, а також проводять інші роботи, зобов'язані передбачати і здійснювати заходи щодо запобігання негативно¬му впливу на сільськогосподарські, лісові та інші угіддя за межа¬ми переданих їм у власність або наданих у користування земель¬них ділянок. Запобіжне значення для охорони земель оздоровчо¬го призначення має правова норма ст. 48 ЗК України, за якою на таких землях забороняється діяльність, що суперечить їх цільо¬вому призначенню або може негативно впливати на природні лікувальні фактори цих земель. Запобіжно-виховна функція передбачає попереджувальні норми земельного права. Так, згідно зі статтями 143, 144 ЗК України землекористувачі і суб'єкти права приватної власності на землю попереджуються, що право користування на землю припиняється у разі використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстанов¬ки; використання землі не за цільовим призначенням. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку. При¬мусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у су¬довому порядку (ст. 143 ЗК України). Суть запобіжно-стимулюючої функції земельного права по¬лягає у стимулюванні правовими засобами бажаної для сус¬пільства і держави правомірної поведінки власників землі, зем¬лекористувачів, а також інших фізичних і юридичних осіб (гла-ва 35 ЗК України). Не тільки попереджувальне, а й стимулююче значення мають згадані вище статті 143, 144 ЗК України. Сти¬мулюючі норми містяться у статтях 205, 206 ЗК України, якими встановлені податкові і кредитні пільги, а також пільги щодо плати за землю. Так, з метою стимулювання розвитку насін¬ництва державні сортовипробувальні станції та сортодільниці, а також землі радгоспів, що використовуються цими станціями і дільницями для випробування сортів сільськогосподарських культур звільняються від плати за землю. З метою державної підтримки розвитку фермерських господарств новостворені господарства звільняються від плати за землю протягом трьох років з часу передачі земельної ділянки у власність або надання в користування. Наука земельного права Функціями галузі земельного права визначаються завдання і функції науки земельного права. Науку земельного права можна розглядати як систему знань про правове регулювання земель¬них відносин, їх організацію та охорону, їх стан і тенденцію роз¬витку на основі чинного земельного законодавства, результатів аналізу та практики застосування земельно-правових норм. Наука земельного права досліджує проблеми ефективності ЗК України, інших земельних нормативно-правових актів, зок¬рема актів з інших галузей права, що стосуються земельних відносин і здійснюють свою регулятивну функцію в комплексі з нормами земельного права або ж торкаються їх окремих сторін, наприклад, ЦК України, податкове, кредитне, фінансове, за¬ставне та інше законодавство. До функції науки земельного права належить прогнозування розвитку земельного законодавства, розроблення проектів окре¬мих законів про землю, рекомендацій про вдосконалення чинних законів і підзаконних актів, пропаганда земельного законодав¬ства і практики його застосування, підготовка монографій, підручників, юридичних довідників, іншої науково-популярної літератури з питань земельного права. Система земельного права Характерною ознакою комплексних земельних правовідно¬син є те, що вони регулюються нормами публічного і приватного права. Кожне явище може бути зрозумілим і розпізнаним, якщо воно буде впорядковане за формою, змістом і системою. Систе¬матизація правових явищ здійснюється на підставі формально впорядкованих відносин, які регулюються відповідними право¬вими нормами, що за змістом об'єднуються в інститути і галузі права. Групи однорідних правових норм у певній сфері суспільного життя за змістом об'єднуються в інститути права. Наприклад, інститут права власності на землю (земельну ділян¬ку), інститут правового режиму земель сільськогосподарського призначення, інститут землеустрою тощо. Це первинна ланка системи права. Однорідні правові інститути, нормами яких регу¬люються відносини у певній сфері суспільного життя, наприклад земельні відносини, складають галузь права. Всі галузі права складають систему права України. її сутність полягає в наяв¬ності впорядкованої сукупності правових норм і правових інсти¬тутів, кожний елемент яких посідає в цій сукупності певне місце. Воно визначається функцією, соціальним призначенням кожної норми у структурованій за формою і змістом системі права. Всі елементи впорядкованої структури відповідної сукупності взаємопов'язані і взаємодіють між собою. З урахуванням соціальних функцій правові норми об'єдну¬ються в інститути не схоластично, а згруповуються в певній структурованій однорідності і послідовності, забезпечуючи єдність у правовому регулюванні суспільних відносин. У системі земельного права, наприклад, виділяються такі основоположні інститути: права власності на землю, державного регулювання земельних відносин, регулювання використання земель і угод, об'єктом яких є земля (земельні ділянки). У певній послідовності розміщуються інститути, якими визначається цільове призна¬чення і правовий режим земель відповідних категорій, зокрема земель сільськогосподарського призначення, земель житлової і громадської забудови, промисловості, транспорту, зв'язку, обо¬рони, лісогосподарського призначення і водного фонду; правовий режим земель, що належать громадянам, юридичним особам і державі; земель, що особливо охороняються, тощо. Формування системи земельного права, таким чином, здійснюється на заса¬дах структуризації права України в цілому, яка створюється як багаторівнева структура в традиційному типовому порядку «правова норма — правовий інститут — підгалузь — спеціальна галузь (комплексна спеціалізована галузь)». Система охоплює чотири основні її рівні: структуру окремого нормативного при¬пису (норми права); структуру правового інституту; структуру галузі права; структуру права в цілому, яка визначається як си¬стема права України. Земельне право є самостійною галуззю права в системі права України і розглядається у сукупності з системою галузі земель¬ного законодавства, а також з системами науки і навчальної дис¬ципліни земельного права. Система земельного права розглядається як науково обґрунто¬ване послідовне розміщення однорідних інститутів і норм, що об'єднані в інститути, залежно від змісту, функцій, цільового при¬значення і способів їх реалізації, які обумовлені характером та особливостями суспільних земельних відносин, що ними регулю¬ються, зокрема земельних матеріальних і процесуальних норм. Наведене вище дає підстави побудувати систему галузі зе¬мельного права України за структурою ЗК України. Вона скла¬дається з норм права, якими є статті, що безпосередньо предмет¬но регулюють певні земельні відносини. Статті ЗК України за предметом і змістом логічно об'єднані в певну групу земель¬но-правових норм, якими регулюється відповідна однорідна гру¬па земельних відносин. Кожна група таких правовідносин роз¬поділена на глави і становить інститут земельного права. Інсти¬тути земельного права (глави ЗК України) групуються в окремі розділи, кожний із яких можна розглядати як підгалузь земель-ного права або ж як укрупнений інститут земельного права, якщо у розділі міститься невелика кількість глав. Структурно система галузі земельного права складається з 10 розділів, 37 глав, 212 статей і 23 пункти (Прикінцевих і Пере¬хідних положень, викладених у двох останніх розділах ЗК України), зокрема: Розділ і. Загальна частина; Розділ II. Землі України; Розділ III. Права на землю; Розділ IV. Набуття і реалізація права на землю; Розділ V. Гарантії права на землю; Розділ VI. Охорона земель; Розділ VII. Управління в галузі використання і охорони зе¬мель; Розділ VIII. Відповідальність за порушення земельного зако¬нодавства; Розділ IX. Прикінцеві положення; Розділ X. Перехідні положення. Наука земельного права розглядається як творча науково-пізнавальна, науково-дослідницька і навчальна діяльність у га¬лузі земельних правовідносин, як спеціалізована частина правової науки України. Предметом науки земельного права є не лише норми права і правові інститути, що становлять систему галузі права, а й теоретичні питання розвитку земельного права і земельного законодавства, земельних правовідносин (право-творчої і правозастосовної діяльності), історії земельного права, концепції та ідей земельного права, їх наукового обґрунтування і реалізації, вивчення стану і досвіду розвитку земельного права в Україні та зарубіжних країнах. | |
| Просмотров: 2012 | Загрузок: 22 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |