| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
ФРІДРІХ НІЦШЕ ТА ЙОГО ЦЕНТРАЛЬНЕ ПОНЯТТЯ
| [ Скачать с сервера (39.0 Kb) ] | 07.07.2017, 14:38 |
| Постать Фрідріха Ніцше (1844-1900) та його ідеї належать до найбільш впливових і дискусійних у ХХ ст. Фрідріх Ніцше був вихідцем з Німеччини, але пізніше прийняв швейцарське громадянство. Будучи досить обдарованим, він у 25 років отримав звання професора. Його праці досить суперечливі й не підлягають однозначному причитуванню Так чи інакше, слід відрізняти ідеї самого Ніцше від ідей та поглядів «ніцшеанців» - його палких прихильників, котрі, як звичайно, робили наголос на певних змістових акцентах думок Ф. Ніцше. Усі твори Ніцше здебільшого написані у формі коротких фрагментів, афоризмів, бо така форма була єдиною можливою при його стані здоров’я (страждав тяжкими головними болями). Жив філософ відлюдно, був відірваний від друзів і родичів, усі сили і час присвячував творчості, задовольняючись скромним достатком. Найбільш відомими стали його твори: «По той бік добра і зла»; «Переоцінка цінностей; «Так говорив Заратустра »; «Антихристиянин»; «Воля до влади» Головним своїм завдання Ніцше вважав створення філософії, яка б давала життєвий орієнтир, тому центральне місце в ній належить морально-практичній проблематиці. Провідною ідеєю ніцшеанської концепції стає вчення про волю як першооснову всього існуючого, а основним поняттям – «волі до влади». Світ, за Ніцше, не є впорядкованим космосом, він є хаосом, перехрестям боротьби різних життєвих сил і воль. Усе в ньому спрямоване на «вперте існування», все пронизано інстинктом самозбереження, «волею до влади». «Воля до влади» - поняття-символ, яким Ніцше позначає основний чинник людського духу. «Воля до влади» є прагненням до могутності, проявом життєздатності людини, здатністю до виживання і боротьби, жадобою самореалізації в житті. Воля до влади і життя загалом протилежні розуму. Там де домінує інтелект, вважає Ніцше, там паралізується воля, розсудливість, міркування підміняють собою діяльність. Бурхливий потік життя, в якому точиться боротьба за існування, вимагає від людини напруження сил і волі, активність, творчості. Людина як істота, що створює власний життєвий світ, саме вона вносить в нього певний сенс, якою світ сам по собі позбавлений. «Істина – це не те, що потрібно довести або спростувати, істина – не те, що потрібно створити», - говорить Ніцше. «Воля до влади» Ніцше надає значення, що виходить за межі життя, розглядає її як постійний першопочаток, основу і рушійну силу світового прогресу. Ніцше не лише заявляє, що світ брехливий, є наука логіка – лише система «принципових фальсифікацій», але й стверджує, що брехня необхідна і становить необхідну умову життя. Уся європейська культура, відмічає Ніцше, є продуктом християнських ідей. Загальноприйнята мораль тотожна моралі християнській – «рабській моралі». Вона культивує цінності покори, самозречення, співчуття до слабких,зневажає діяльне життя і проповідує життя спотворене. Християнська мораль, стверджує Ніцше у своєму «Антихристиянині», захищає усе «слабке, потворне, хворе», обіцяє одужання найслабшим і най хворобливішим формам життя, підтримує життя у тому, що вже «дозріло до загибелі». Усі негаразди сучасного суспільства за Ніцше полягають у тому, що люди сприйняли ідею християнської релігії про рівність перед Богом, і тепер вони вимагають рівності на землі. Ніцше стверджує,що існує раса хазяїв, покликаних «карати», і раса рабів, що повинні підкорятися. Суспільство завжди складалося і буде складатися із пануючої аристократичної верхівки і без правної маси рабів. «Рабська мораль» потрібна для тих, кому не вистачає «волі до влади». У будь-якій людській спільноті таких більшість. Вони є тією сірою масою, «натовпом», тими пересічними людьми, які не здатні на культурну та історичну творчість. Саме цей тип людей Ніцше називає «расою рабів». Інша частина невелика меншість ліпших людей, «духовних аристократів», «раса панів» - це ті, хто фактично створює історію і збагачує культуру. Від цієї меншості сильних, обдарованих, творчих людей залежить майбутнє людства, поява нового типу людини – «надлюдини». Ніцше шукав прообраз майбутньої «надлюдини» у минулому, яке було «прекрасним і величним», в якому були героїчні народи (римляни, стародавні арії, вікінги, арабські завойовники) і героїчні особистості (Цезар, Макіавеллі, Кромвель, Наполеон). Відсутність у сучасності великих, сильних і яскравих особистостей є свідоцтвом деградації людства, згасання у ньому волі до влади. ЕСЕ „Надлюдина” – як „нова людина”, „вільний дух”, носій нової „інтелектуальної совісті”. Досить цікавою є така думка Фрідріха Ніцше. Якщо ознайомитись з творчістю даного філософа, перечитати його твори, тоді стає зрозумілим такий настрій представника напрямку „Філософія життя”. Поряд з генетичною характеристикою людини арійської раси Ніцше пропагує подвійну мораль „надлюдини”. З одного боку, ці люди у ставленні одні до одних стримані, горді, привабливі, а з іншого, у ставленні до „чужих” вони не відрізняються від звірів, бо вільні від моральних обов’язків і керуються у своїх діях інстинктами. Зовнішня особливість „надлюдини” полягає у „вродженому благородстві”, „аристократичності”. На думку Ніцше, маси готові підкорятися, якщо володар доведе насамперед своєю зовнішністю | |
| Просмотров: 457 | Загрузок: 10 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |