| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Цивільне Право
| [ Скачать с сервера (90.0 Kb) ] | 27.06.2017, 22:24 |
| Цивільне Право. ЗАДАЧА 1. Громадянин О. випадково знайшов у метро гаманець, в якому виявилося візитка з домашньою адресою та фотографією гр.. К. Виявилося, що гаманець дійсно належить К., якому О. його і повернув. Після цього О. випадково у газеті натрапив на оголошення про винагороду в розмірі 300грн., обіцяну К. тому, хто знайде його гаманець. Громадянин. О. звернувся до громадянина К., з вимогою про сплату винагороди, посилаючись на те, що він виконав умови публічної обіцянки винагороди, визначені К. Останній відмовився виплатити винагороду , пославшись на те, що він здійснив би її виплату , якби О. пред’явив до нього вимогу одночасно з поверненням гаманця. Чи має право гр.-н О претендувати на одержання винагороди? Обгрунтуйте рішення?( мін. 3 ст.) Відповідь: Відносини щодо публічної обіцянки винагороди мають цивільний характер та регулюються цивільним законодавством України. Зокрема, під час вирішення питань такого роду не договірних зобов’язань слід звертатися до положень Глави 78 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ). Фізичні чи юридичні особи, які бажають досягти певної мети, зазвичай укладають відповідний договір з конкретним контрагентом — продавцем, перевізником, підрядником та ін. Але трапляються випадки, коли досягти бажаного результату можна лише долучивши до співпраці широке коло осіб. Така обіцянка адресується всім бажаючим, тобто невизначеному колу осіб, але винагороду отримає той, хто досягне зазначеної в обіцянці мети (поверне загублену річ, повідомить про місцезнаходження речі, надасть будь-яку інформацію, яка допоможе викрити зловмисників тощо). Публічна обіцянка винагороди — це односторонній правочин, на підставі якого одна особа зобов'язується сплатити певну винагороду будь-якій особі за умови досягнення нею зазначеного в оголошенні результату. Водночас не всі обіцянки породжують обов'язок сплатити винагороду. Обіцянка про сплату винагороди має відповідати таким вимогам цивільного законодавства України. Відповідно до ст. 509 ЦКУ, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Так, згідно ст.1144 ЦК України, особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за передання їй відповідного результату (передання інформації, знайдення речі, знайдення фізичної особи тощо). Обіцянка винагороди є публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб. У сповіщенні публічної обіцянки винагороди мають бути визначені завдання, строк та місце його виконання, форма та розмір винагороди. Згідно ст.1145 ЦК України, у разі публічної обіцянки винагороди завдання, яке належить виконати, може стосуватися разової дії або необмеженої кількості дій одного виду, які можуть вчинятися різними особами Законом України «Про інформацію», зокрема статтею 22, передбачено, що масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб, а під засобами масової інформації – розуміються засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації. Отже, одним із засобів масової інформації являються друковані засоби масової інформації. Статтею 1 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», визначено, що під друкованими засобами масової інформації (пресою) в Україні розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під остійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію. Згідно оголошення, яке було розміщено у друкованому засобі масової інформації, яким визнається паперове видання, тобто газета, Громадянин К. обіцяв винагороду в розмірі 300 грн. тому, хто знайде його гаманець. За вимогами статті 1144 ЦКУ, обіцянка винагороди є публічною, якщо вона сповіщена у засобах масової інформації або іншим чином невизначеному колу осіб. У сповіщенні публічної обіцянки винагороди мають бути визначені завдання, строк та місце його виконання, форма та розмір винагороди. Отже, фактично Громадянин К., виконав усі основні вимоги які передбачені цивільним законодавством щодо публічної обіцянки винагороди, а саме: - Публічне сповіщення через засоби масової інформації – у даному випадку це газета; - Завдання, тобто умова щодо повернення гаманця власникові; - Місце виконання – мається на увазі адреса Громадянина К до якої має бути направлений знайдений гаманець; - Обіцянка винагороди мала майновий характер, тобто форму та розмір винагороди, що в даному випадку складає 300 гривень. Разом з тим, строк досягнення результату не є обов'язковою умовою. Якщо він не встановлений, то оголошене завдання вважається чинним протягом розумного строку. Особа, яка публічно обіцяла винагороду, має право змінити завдання та умови надання винагороди. Причому особа, яка приступила до виконання завдання, має право вимагати відшкодування збитків, завданих їй у зв'язку зі зміною завдання. Якщо у зв'язку зі зміною умов надання винагороди виконання завдання вже не становить інтересу для особи, яка приступила до його виконання до зміни умов, то ця особа має право на відшкодування витрат, яких вона зазнала (ст. 1147 ЦК). Відповідно до ч. 1 ст. 1148 ЦКУ, у разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду (нагороду), зобов'язана виплатити її. Якщо завдання стосується разової дії, винагорода виплачується особі, яка виконала завдання першою, а якщо таке завдання було виконано кількома особами одночасно — винагорода розподіляється між ними порівну. Зобов'язання у зв'язку з публічною обіцянкою винагороди припиняється у разі: 1) закінчення строку для передання результату; 2) передання результату особою, яка першою виконала завдання. Особа, яка публічно обіцяла винагороду, згідно з ч. 2 ст. 1149 ЦК має право публічно оголосити про припинення завдання (право відступу). Однак така відміна не повинна порушувати інтереси потенційних пошукачів. Тому законодавець передбачає положення, за яким особа, яка зазнала реальних витрат на підготовку до виконання завдання, має право на їх відшкодування. Проте, жодного публічного відкликання своєї обіцянки винагороди за повернення гаманця Громадянином К. зроблено не було, а відмова від зобов’язання після його виконання іншою стороною, тобто громадянином О. є грубим порушенням норм цивільного законодавства, що тягне за собою спричинення збитків Громадянину О. Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Разом з тим, Як визначено у ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Виходячи з усього сказаного, Громадянин К. взяв на себе зобов’язання, щодо винагороди особи яка поверне загублений гаманець, шляхом публічної обіцянки розміщеної у засобах масової інформації. Проте, за результатами виконання дій, заявлених у публічній обіцянці Громадянином. О, Громадянин К. не виконав своїх зобов’язань чим порушив вимоги статей 525, 526, 1148 Цивільного кодексу України. У свою чергу, громадянин О. виконав умови, заявлені у публічній обіцянці винагороди. Шляхом доправлення загубленого гаманця на адресу Громадянина К, та у зв’язку з порушенням яким своїх зобов’язань поніс витрати, пов’язані з розходами на доправлення гаманця за адресою Громадянина К., та упущеної вигоди у зв’язку з невиконанням останнім публічної обіцянки винагороди. Таким чином Громадянин О. має право претендувати на виплату йому, винагороди за зобов’язанням публічної обіцянки у розмірі 300 грн., а також компенсації витрат на доправлення гаманця і відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення його прав. У разі невиконання Громадянином К. своїх зобов’язань, Громадянин О. має право звернутися до суду за захистом своїх прав. ЗАДАЧА 2 Під час сварки Іванов вдарив Сидорова ножем та наніс йому тяжкі тілесні ушкодження , які були сумісними з життям. Сидоров був доставлений у районну лікарню, де йому зробили операцію без очищення шлунку, в результаті чого Сидоров помер. Хто буде нести відповідальність перед вдовою Сидорова за шкоду , заподіяну його смертю? Обгрунтуйте рішення ( мін. 3 ст.) Відповідь: З умов задачі не зрозуміло чи є у сидорова діти, повнолітні чи малолітні, а також чи є працездатною дружина Сидорова, чи вона перебувала на його утриманні. Проте, якщо припустити що, дружина Сидорова є непрацездатною та знаходилась на його утриманні, або є інші причини отримання компенсації та відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого, передбаченими статтею 1200 ЦКУ, нести відповідальність перед вдовою Сидорова за шкоду , заподіяну його смертю буде лікар районної лікарні, який припустився помилки під час виконання покладених на нього зобов’язань. | |
| Просмотров: 1639 | Загрузок: 29 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |