| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
«Bribery limited»
| [ Скачать с сервера (40.3 Kb) ] | 14.04.2017, 11:37 |
| Завдання № 4 До фахівця з питань міжнародного приватного права д–ра Германа фон Шльосера звернувся директор українського товариства з обмеженою відповідальністю «Манускрипт» пан Сердешний за правовим висновком. ТОВ «Манускрипт» уклало із компанією «Bribery limited», що є юридичною особою за законодавством Республіки Кіпр, договір довірчого управління майном. Відповідний договір не містив жодної вказівки про застосовне право, проте у п. 7.8 договору зазначалося: «Усі правовідносини, пов’язані із цим Договором, у тому числі його укладенням, зміною, припиненням та дійсністю, а також ті, що виникають в процесі виконання цього Договору, але не врегульовані ним, регламентуються ex aequo et bono». Пана Сердешного цікавить, що означає наведений пункт договору і якими нормами мають керуватися сторони у своїх договірних відносинах, але він не бажає звертатися за роз’ясненням до свого контрагента, оскільки вважає, що це негативно відобразиться на діловій репутації ТОВ «Манускрипт». 1. Дати комплексний правовий висновок щодо поставлених питань. 2. Наскільки коректно сформульовані положення п. 7.8 договору між ТОВ «Манускрипт» та компанією «Bribery limited»? 3. Що означає регулювання договірних відносин «ex aequo et bono»? Чи є прийнятним така відсилка за українським законодавством, якщо так, то в яких межах? 4. Чи можна застосовувати до договору між ТОВ «Манускрипт» та компанією «Bribery limited» Принципи УНІДРУА? Якщо так, то в якому випадку і в яких межах? Стаття 4. Визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом 1. Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України. { Частина перша статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010 } 2. Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами. 3. Визначене згідно з частиною першою цієї статті право, як виняток, не застосовується, якщо за всіма обставинами правовідносини мають незначний зв'язок з визначеним правом і мають більш тісний зв'язок з іншим правом. Це положення не застосовується, якщо сторони (сторона) здійснили вибір права відповідно до частини першої цієї статті. 4. Правила цього Закону про визначення права, що підлягає застосуванню судом, поширюються на інші органи, які мають повноваження вирішувати питання про право, що підлягає застосуванню. 5. Визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин на підставі колізійних норм, не здійснюється, якщо міжнародним договором України передбачено застосування до відповідних відносин матеріально-правових норм. Стаття 28. Обмеження повноважень органу або представника юридичної особи 1. Юридична особа не може посилатися на обмеження повноважень її органу або представника на вчинення правочину, яке не відоме праву держави, у якій інша сторона має місце перебування або знаходження, крім випадків, коли інша сторона знала або за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Стаття 29. Національний режим діяльності іноземних юридичних осіб в Україні 1. Підприємницька та інша діяльність іноземних юридичних осіб в Україні регулюється законодавством України щодо юридичних осіб України, якщо інше не встановлено законом. Стаття 30. Участь держави та юридичних осіб публічного права у приватноправових відносинах з іноземним елементом 1. До приватноправових відносин з іноземним елементом за участю держави та юридичних осіб публічного права застосовуються правила цього Закону на загальних підставах, якщо інше не передбачено законом. Стаття 47. Сфера дії права, що застосовується до договору 1. Право, що застосовується до договору згідно з положеннями цього розділу, охоплює: 1) дійсність договору; 2) тлумачення договору; 3) права та обов'язки сторін; 4) виконання договору; 5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору; 6) припинення договору; 7) наслідки недійсності договору; 8) відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором. 2. Якщо при визначенні способів та порядку виконання договору, а також заходів, які мають бути вжиті в разі невиконання або неналежного виконання договору, неможливе застосування права, зазначеного в частині першій цієї статті, може бути застосоване право держави, у якій здійснюється виконання договору. 3. Право, що застосовується до форми договору, визначається відповідно до статті 31 цього Закону. Розділ VII. КОЛІЗІЙНІ НОРМИ ЩОДО НЕДОГОВІРНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ { Назва розділу VII із змінами, внесеними згідно із Законом N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010 } Стаття 48. Право, що застосовується до недоговірних зобов'язань 1. До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія. Стаття 49. Право, що застосовується до зобов'язань про відшкодування шкоди 1. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди. 2. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, якщо сторони мають місце проживання або місцезнаходження в одній державі, визначаються правом цієї держави. 3. Право іноземної держави не застосовується в Україні, якщо дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодавством України не є протиправною. 4. Сторони зобов'язання, що виникло внаслідок завдання шкоди, у будь-який час після його виникнення можуть обрати право держави суду. Стаття 50. Право, що застосовується до відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг) 1. До вимоги про відшкодування шкоди на вибір потерпілого застосовується: 1) право держави, у якій знаходиться місце проживання, місцезнаходження або основне місце діяльності потерпілого; { Пункт 1 частини першої статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3390-VI ( 3390-17 ) від 19.05.2011 } 2) право держави, у якій знаходиться місце проживання або місцезнаходження виготовлювача товару або виконавця роботи (послуги); { Пункт 2 частини першої статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3390-VI ( 3390-17 ) від 19.05.2011 } 3) право держави, в якій потерпілий придбав товар або в якій для нього була виконана робота (надана послуга). { Пункт 3 частини першої статті 50 в редакції Закону N 3390-VI ( 3390-17 ) від 19.05.2011 } Стаття 2. Принципи зовнішньоекономічної діяльності Суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами: Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у: - виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України; - обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин; Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у: - праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки; - праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України; - обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної | |
| Просмотров: 1274 | Загрузок: 88 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |