| Главная » Файлы » Контрольные работы » Контрольные работы |
Аналіз компанії Kodak: історія успіху
| [ Скачать с сервера (25.2 Kb) ] | 25.07.2017, 00:19 |
| Історія створення компанії 1. Джордж Істмен Джордж Істмен народився в сім’ї Марії Кілбурн і Джоржа Вашингтона Істмена 12 липня 1854 році у селі Уотервиль, в 20 милях на південний захід від р.Ютики (штат Нью-Йорк). Він був молодшим із трьох дітей. Коли Джорджу було п'ять років, його тато продав господарство, і прийомна сім'я переїхала до Рочестера. Батько віддав всі свої сили будівництву торгового коледжу. Та сталося непоправне - батько Джорджа помер. Будівництво коледжу припинилося, й сім'я потрапила у важке фінансове становище. Джордж кинув школу в 14 років, щоб піти працювати, і підтримувати сім'ю. Спочатку він працювала посильним в страхової компанії з окладом 3 долари на тиждень, рік потому - клерком на іншій страхової фірмі. З власної ініціативи він прийняв додаткові обов'язки, і став заповнювати страхові поліси, інколи ж сам їх готував. Його платня збільшилася до 5 доларів на тиждень. Але це підвищення нездатне було покрити все сімейні витрати. І тому вечорами він вивчав бухгалтерську справу, сподіваючись отримати високооплачувану посаду. У 1874 році після п'ятирічної роботи у страховій компанії його призначили на посаду молодшого клерка в Ощадному банку Рочестера. Платня Джорджа становила уже 15 доларів на тиждень. Коли Істмену було 24 роки, він вирішив відпочити в Санто Домінго. Коли його товариш порадив йому зафіксувати свої враження про цю поїздку, Джордж купив собі фотоапарат з приладдям та приготування і методи обробки вологих скляних фотографічних пластин. Фотоапарат за величиною нагадував сучасну мікрохвильову піч, а для його встановлення потрібен був важкий треножний штатив. З іншого боку, з собою треба було носити намет. Цей намет призначався для нанесення фотоемульсії на пластини перед експонуванням, проявлення й висушування. Крім цього, з собою потрібно було носити хімікати, скляні ємності, важкий тримач для пластин і глечик із жовтою водою. Тільки кінь, за словами Істмена, був у силах донести до місця зйомки усе це екіпірування. Нарешті, інструктаж у тому, як користуватися всього цього устаткуванням для фотографування, коштував 5 доларів. Проте Істмен не поїхав до Санто Домінго, але ж надто зацікавився фотографією і задумався з того, як спростити складний процес фотографування. З англійських журналів Істмен дізнався, що фотографи самі готують фотоемульсію з желатину. Скляні пластини, куди наносилася емульсія, залишалися чутливими до світла і коли висохнуть і могли експонуватися пізніше. Скориставшись рецептом, узятим з цих журналів, Істмен розпочав самостійне готування желатиновой фотоемульсії. Вдень він працював у банку, а вночі експериментував кухні. Його мама згадує, іноді він втомлювався, що, не роздягнувшись, спав на підлозі, на ковдрі близько кухонної плити. Після трьох років експериментів йому, нарешті, вдалося розробити рецепт нової фотоемульсії. У 1880 році Істмен не лише винайшов суху фотопластину, а й виготовив машину масового виготовлення таких пластин. Він швидко зрозумів перспективність бізнесу з виготовлення сухих фотопластин і продажу їх фотографам. 2. Народження компанії У 1880 році Істмен взяв у свої оренду третій поверх будинку банку по вулиці Стейт в Рочестері і розпочав виробництво сухих пластин на продаж. Однією з його перших покупок був не новий двигун вартістю 125 доларів. Як пізніше Істмен висловлювався: "Мені треба була лише одне кінська сила, а ця установка тягла дві. От я й вірив, мій бізнес від цього тільки виграє. Варто було ризикнути, й я зважився". У становленні молодої компанії Істмену довелося якось відчути повну катастрофу його надій, коли до рук покупців потрапили неякісні пластини. Істмен замінив їх хорошими. "Ми витратили на це останні гроші", - згадував він, - "але придбали щось важливіше - репутацію". "Фотографія повністю нас поглинула і ми не лише випускали сухі пластини, а й щодня почали займатися фотографією. Ми хотіли так спростити процес фотографування, щоб фотоапаратом можна було користуватися так і легко, як і звичайним олівцем". Експерименти Істмена були спрямовані до пошуку легшої і гнучкішої основи для емульсії, ніж скло. Він став наносити фотографічну емульсію на папір, та скручував її й поміщав в круглу касету. Ця касета використовувалася в фотоапараті замість касети для скляних пластин. У 1885 році у газеті з'явилася наступна реклама: "Невдовзі вам буде представлено нову світлочутливу плівку – економічний і зручний замінник сухих скляних пластин для фотографування в студії, і надворі". Ця фотографічна система з допомогою круглих касет рулонної папери, покритого фотоемульсією, мала величезний успіх. Проте використання паперу в ролі підкладки для емульсії мало свої недоліки. Зерниста структура паперу спричиняла підвищення зернистості фотографічного зображення. Істмен вирішив покрити папір шаром звичайного розчинного желатину, та шаром розчинного світлочутливого желатину. Після експонування й вияву шар желатину із зображенням знімався з папери, і переносився на аркуш прозорого желатину. Далі цей шар покривався коллодієвим лаком - розчином целюлози, що створює при висиханні міцну гнучку плівку. Удосконалюючи технологію виготовлення прозорою рулонної плівки і конструкцію круглої касети, Істмен повністю змінив напрям своєї роботи і створив базу, з урахуванням якої було можливо досягти успіху аматорській фотографії. Пізніше Істмен згадував: "Коли ми розпочали працювати створення плівки, ми вважали, що фотографи, використовують скляні пластини, з великим ентузіазмом сприймуть наше винахід і перейдуть застосування плівки. На жаль, з'ясувалося, що лише окремі скористалися нашим винаходом. Щоб досягти великих успіхів у цьому бізнесі, ми мали зробити, щоб фотографія стала доступною всім". Продукція, послуги, виробництво, особливості маркетингової політики. У 1879 році банківський службовець Джордж Істмен розробив машину для нанесення фотоемульсії на пластини. Патент на машину для масового виробництва фотопластини був виданий в Англії. У 1881 році промисловець з Рочестера Генрі Стронг заснував компанію Eastman Dry Plate Company. У 1884 році Істмен і Стронг перетворили свою компанію в корпорацію. У 1885 році публіці була представлена фотоплівка American Film. Істмен найняв хіміка Генрі Рейнебаха (нім. Henry Reichenbach) для продовження досліджень, і в 1889 році почалося виробництво фотоплівки. Метою Істмена була популяризація фотографії. У 1888 році з'явився фотоапарат Kodak, в якому була заряджена плівка на 100 кадрів. Фотоапарат з плівкою коштував $ 25. 4 вересня 1888 році Джорж Істмен зареєстрував торгову марку Kodak. У 1890 році почалися продажі фотоапарата з плівкою на 48 кадрів. Після довгої рекламної кампанії бренду Kodak, у 1892 році найменування компанії змінилося на Eastman Kodak Co. В 1900 у Істмен домігся своєї мети — новий фотоапарат Brownie з плівкою на 6 кадрів продавався за $ 1. Плівка продавалася за 15 центів. Серія фотоапаратів Brownie випускалася до 1970 році. На початку XX століття компанія Eastman Kodak виробила велику кількість моделей фотоапаратів для різних типів плівки. У багатьох країнах світу Eastman Kodak мала свої відділення. Деякі з цих іноземних відділень випускали власні моделі фотоапаратів. Наприклад, німецький Kodak AG випускав камеру Retina. Eastman Kodak мав свої відділення й заводи в Канаді, Мексиці, Великобританії, Франції, Німеччини, Австралії, Аргентині, Бразилії, Іспанії. 18 липня 1930 році акції компанії Eastman Kodak включені до складу індексу Dow Jones Industrial Average. У 1936 році компанія створила першу кольорову фотоплівку типу 135. Компанія виробляла все, що пов'язане з фотографією: камери, об'єктиви (Kodak lenses), плівку, хімікати, і інші продукти, пов'язані з обробкою зображень, наприклад, принтери. У 1966 році в компанії було 100 тисяч співробітників. Найпопулярнішим продуктом Eastman Kodak були камери для плівки типу 126 (розмір кадру 26х26 мм). Їх виробництво почалося в 1963 році. До 1976 році було продано 60 мільйонів камер Instamatic. Kodak побив власний рекорд: з 1957 по 1962 роки було продано 10 мільйонів камер серії Brownie. У 1972 році почалося виробництво мініатюрних фотоапаратів для плівки типу 110. У 1976 році інженер компанії Стівен Сассон (англ. Steven Sasson) розробив перший цифровий фотоапарат з розміром матриці 0,1 Мп. Eastman Kodak затримався з виробництвом цифрових фотоапаратів, у результаті чого втратив значну частку ринку. 8 квітня 2004 році акції компанії Eastman Kodak виключені зі складу індексу Dow Jones Industrial Average. У 2006 році компанія припинила самостійне виробництво цифрових фотоапаратів — виробництво передано компанії Flextronics (Сингапур). 22 червня 2009 році компанія припинила виробництво своєї знаменитої плівки Kodachrome. 7 грудня 2009 — оголошено про майбутній продаж всіх активів Eastman Kodak, пов'язаних з бізнесом з виробництва OLED, групі компаній LG. Тим не менш, в подальшим Kodak матиме доступ до цієї технології і використовуватиме її в своїх продуктах. У січні 2012 році компанія Kodak оголосила про своє банкрутство з боргами на суму близько 7 мільярдів доларів США. | |
| Просмотров: 521 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |