| Одним з найважливіших питань у практиці досудового розслідуван- ня і судового провадження є застосування запобіжних заходів як виду кримінального процесуального примусу попереджувального (виперед- жувального) характеру, пов’язаного з тимчасовим обмеженням (позбав- ленням) слідчим суддею, судом права особи (підозрюваного, обвинува- ченого, засудженого) на свободу і особисту недоторканність. Без запобіжних заходів не обходиться жоден кримінальний процес сучасних держав світу, бо за їх допомогою забезпечується належний, заданий законом перебіг досудового розслідування і судового прова- дження, а в кінцевому підсумку – захист особи, суспільства, держави від кримінальних правопорушень та виконання інших завдань криміналь- ного судочинства. Залежно від того, як законодавець за допомогою кри- мінального процесуального закону визначив баланс інтересів держави та інтересів особи через урегулювання мети, підстав, порядку та суб’єктів застосування цих заходів процесуального примусу, можна судити про ступінь свободи в державі і турботу про права людини в ній. Неможливо не відзначити, що в цьому плані наш законодавець у новому Кримінальному процесуальному кодексі [1] стосовно запобіж- них заходів за зразок узяв апробований на практиці крізь призму рішень Європейського суду з прав людини із застосування Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод досвід західноєвропейських демократій, а також, образно кажучи, «гіркий» вітчизняний [2]. А тому є надія, що при належному його застосуванні в Україні, як у Європі і всьому цивілізованому світі, під вартою на час досудового розслідування і за судом будуть утримуватися лише ті обвинувачені у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, які: злісно не виконуватимуть своїх процесуальних обов’язків, навмисно протидіятимуть нормальному перебігу кримінального провадження, і утримуватися лише для того, щоби вони могли постати перед судом; що врешті-решт наші слідчі ізолятори і інші установи попереднього ув’язнення значно спустошаться і перестануть бути розсадниками сухот (туберкульозу) в суспільстві, і ось чому. Перше. Законодавець запровадив нову, європейську, систему запо- біжних заходів. Він відмовився від підписки про невиїзд, поруки гро- мадської організації або трудового колективу, нагляду командування військової частини. Тепер запобіжними заходами (від найбільш м’якого до найбільш суворого) є: 1) особисте зобов’язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. До неповнолітніх обвинувачених (тут і далі – родове поняття) може також застосовуватися передання їх під нагляд батьків, опікунів чи пік- лувальників, під нагляд адміністрації дитячої установи. Тимчасовим запобіжним заходом залишено затримання особи, яке, як і раніше, не може перевищувати сімдесяти двох годин з моменту затримання, але поставлене під контроль як слідчих суддів, так і спеці- ально призначених службових осіб, відповідальних за перебування затриманих (ст.ст. 176, 492 КПК). При застосуванні запобіжного заходу, не пов’язаного з триманням під вартою, на обвинуваченого, окрім обов’язку прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора і суду, може бути покладено також один або кілька додаткових обов’язків (ч. 5 ст. 194 КПК): 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, прожи- ває чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідом- ляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; 4) утримуватись від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотри- НАУКА І ПРАКТИКА манням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суд- дею, судом; 6) пройти курс лікування від нарко- тичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів дер- жавної влади свій паспорт (паспорти), що дає право на виїзд з України і в’їзд в Україну; 9) носи- ти електронний засіб контролю. Електронні засоби контролю можуть застосо- вуватися слідчим на підставі ухвали слідчого судді або суду про застосування до обвинувачено- го запобіжного заходу, не пов’язаного з позбав- ленням волі, і покладенні даного обов’язку, а працівниками органів внутрішніх справ – на цій же підставі при застосуванні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту (ст. 195 КПК). Друге. Застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування можливе лише за клопотанням слідчого, погодженим з прокуро- ром, або за клопотанням прокурора, і віднесене до виключної компетенції слідчого судді, а під час судового провадження – лише за клопотанням прокурора, і віднесене до виключної компетенції суду, який здійснює судове провадження (ч. 2 ст. 176 КПК). Тобто усі запобіжні заходи тепер застосовуватимуться тільки незалежними від сто- рони обвинувачення судовими органами, не пов’язаними із кримінальним переслідуванням особи. Третє. Розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу буде проводитися в режимі змагання сторін: з участю прокурора – з однієї сторони, та з участю обвинуваченого і його захис- ника – з іншої сторони. При цьому не пізніше як за три години до початку розгляду клопотання стороні захисту надається копія клопотання і копії матеріалів, якими обґрунтовується необхідність обрання запобіжного заходу. За клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд може заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь- які матеріали, що мають значення для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. Закон містить і таку гарантію: будь-які твер- дження чи заяви обвинуваченого, зроблені під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані проти нього ні на доведення його винуватості у кримінально- му правопорушенні, у вчиненні якого він обви- нувачується, ні у будь-якому іншому правопору- шенні (ст. 193 КПК). Четверте. Закон загалом досить чітко пропи- сує мету, підстави і обставини, які мають врахову- ватися слідчим суддею, судом при обранні запо- біжних заходів як таких та кожного окремого запобіжного заходу зокрема. Мета застосування будь-якого запобіжного заходу двоєдина: з одного боку – забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а з іншого – запобігти таким його спробам (ризикам, що він може): 1) переховуватися від органів досудового розслі- дування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обста- вин кримінального правопорушення; 3) незакон- но впливати на потерпілого, свідка, іншого обви- нуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кри- мінальному провадженні; 4) перешкоджати кри- мінальному провадженню іншим чином; 5) вчи- нити інше кримінальне правопорушення чи про- довжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Підстава застосування запобіжного заходу також складна: по-перше, це наявність обґрунто- ваної підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а при наявності такої підозри, по-друге, наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачений може здійснити вищезазначені дії (ст. 177 КПК). При вирішенні питання про обрання запобіж- ного заходу, крім наведених ризиків, слідчий суддя, суд на підставі поданих сторонами кримі- нального провадження матеріалів повинен оціни- ти сукупність всіх юридично значимих обставин (ст. 178 КПК), у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим криміналь- ного правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення; 3) вік та стан здоров’я обвину- ваченого; 4) міцність соціальних зв’язків обвину- ваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриман- ців; 5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) його репутацію; 7) майновий стан; 8) наявність судимостей; 9) дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення обвинуваченому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір май- нової шкоди, у завданні якої він обвинувачується, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення його обвинувачують, а також вагомість доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини. Врахування інших обставин при застосуванні запобіжного заходу, наприклад, невизнання обви- нуваченим своєї вини, його поведінки при прове- денні з ним слідчих дій чи під час судового роз- гляду – неприпустиме. П’яте, як на мене, основне. Обов’язок доказу- вання підстав, у тому числі підстав-ризиків засто- сування запобіжного заходу, а також, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не може запо- бігти цим ризикам, покладено на слідчого і про- курора
|