| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Загальна характеристика співучасті у злочині як окремого інституту ….
| [ Скачать с сервера (69.9 Kb) ] | 23.01.2018, 15:55 |
| Загальна характеристика співучасті у злочині як окремого інституту …. 2. Кримінальна правова х-ка ознак окремих співучасників 3. Форми співучасті у злочині та їх основні різновиди за КП України. Кримінально-правова х-ка окремих форм співучасті у злочині та деяких їх різновидів, передбачених ККУ. 4. Особливості кримінальної відповідальності за ККУ. 5. Добровільна відмова співучасників. Л-ра: Постанова Пленуму ВСУ №13 від 23.12.2005 р. Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями. Харківський, Луганський, Коментар 2009 р. Андрушка Співучасть розглядається як: - особлива форма злочину - складова предмету - кримінально-правовий інститут - навчальна дисципліна Зміст інституту співучасті у злочині включає: 1. Законодавчу дефініцію поняття співучасті (ст.26 КК) 2. Встановлення окремих видів співучасників та визначення їх специфічних ознак (ч. 1 -5 ст. 27) 3. Законодавче визначення окремих, найбільш типових різновидів співучасті у злочині (ст. 28 КК) 4. Встановлення окремих особливостей кримінальної відповідальності організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації (ст. 30 КК) 5. Встановлення особливостей та кримінально-правових наслідків добровільної відмови окремих співучасників від доведення злочину до кінця. ч. 2-3 ст. 43 ККУ, а також ч. 4 ст. 68. Водночас у межах розділу 6 ККУ (ч. 6-7 ст. 27 ККУ) розглядаються питання, що не стосуються співучасті, але дозволяють розмежовувати співучасть у злочині від інших різновидів поведінки особи, яка перебуває у певному зв’язку зі злочином. Співвідношення поняття співучасті із такими кримінально-правовими явищами, як злочин, «склад злочину»: 1) Загальне поняття «злочин», що вживається у ст. 2,6, 11-13, 18, 24 та ін. статтях Загальної частини ККУ охоплює собою випадки співучасті у злочині; 2) Діяння кожного співучасника у поєднанні з іншими обставинами завжди відповідає певному ю.с.з., але цей склад, як правило, включає специфічні ознаки; 3) Співучасть як окремий різновид злочинної поведінки може поєднуватись з іншими її різновидами, в результаті чого вчинений злочин і відповідно його склад можуть набувати особливостей, характерних для кількох різновидів злочинної поведінки. (співучасть у незакінченому злочині, з опосередкованим …) Нормативні ознаки поняття «співучасті»: 1. У злочині беруть участь декілька суб’єктів злочину. 2. Участь суб’єктів злочину у вчиненні злочину є спільною. 3. Участь суб’єктів злочину у його вчиненні є умисною. 4. Злочин, що вчиняється у співучасті, є умисним злочином. Принципово важливим для визначення специфіки співучасті як окремої форми злочинної поведінки є наступні положення: 1) Діяння кожного співучасника в межах інституту співучасті розглядається, як окремий (одиничний злочин). 2) Поєднання діянь усіх співучасників за загальним правилом множинності злочинів не утворює і також розглядається у межах інституту співучасті, як окремий (одиничний) злочин. 3) Ю.с.з., яким відповідають діяння окремих співучасників, у поєднанні з іншими обставинами, можуть бути як однаковими, так і різними. (може бути одинакові пункти однієї статті, різні пункти однієї статті, різні статті (н-д, матір і співучасник вбили новонароджену дитину, то матір – ст. 117 ККУ, а у співучасника – ст. 115 ККУ)). Специфіка об’єкту співучасті як окремої форми злочинної поведінки: 1. Як правило, в межах співучасті діяння окремих співучасників посягають на один і той самий об’єкт кримінально-правової охорони. 2. В межах окремих різновидів співучасті діяння окремих співучасників можуть посягати на два об’єкти: основний і додатковий, а діяння інших співучасників на додатковий безпосередній об’єкт можуть і не посягати. 3. Не виключається ситуація, коли в межах співучасті діяння окремих співучасників посягають на різні об’єкти кримінально-правової охорони. Об’єктивна сторона співучасті: Передбачає наявність кількісної та змістовної ознак. Кількісна ознака – два або більше суб’єктів злочину (фіз. особа, що досягла певного віку) Змістовна ознака співучасті має місце при спільності дій кількох суб’єктів, а саме: діяння одного суб’єкту злочину перебуває у певному зв’язку із діянням іншого суб’єкту злочину, і цей зв’язок об’єктивно сприяє заподіянню шкоди певним соціальним цінностям. *Якщо здійснюється підбурювання розбійного нападу, замовлення вбивства певної особи, пособницька діяльність (н-д, приховування слідів злочину) – їх дії лежать за межами безпосереднього виконання. У межах ч. 7 ст. 27 ККУ є відповідні прояви спільності діянь, які не є співучастю (н-д, неповідомлення про злочин – не співучасть). Суб’єкти співучасті: Фізична особа+ Вік+ Осудність Особливості суб’єктного складу, в якому є спеціальний суб’єкт: 1) За загальним правилом принаймні одному зі співучасників (виконавець, співвиконавець) має бути притаманна ознака спеціального суб’єкту злочину, н-д, привласнення чужого майна, принаймні одному із них це майно має бути ввіреним. 2) Для інших співучасників ознаки спеціального суб’єкта обов’язковими не є (підбурювачем службового злочину може бути загальний суб’єкт, н-д, суддю підбурює друг, який не є суддею, до несправедливого вироку). 3) Як виняток, на стадії готування до злочину, можлива співучасть з боку осіб, жодна з яких не має ознак спеціального суб’єкти злочину. Готування лежить за межами об’єктивної сторони.(н-д, співучасть у готуванні до службового злочину). Суб’єктивна сторона складу співучасті: Суб’єктивна сторона співучасті завжди передбачає умисну вину, при цьому вона має бути у кожного суб’єкта індивідуально, а не колективно (що саме охоплювалось умислом певного співучасника). Специфічний кримінально-правовий зміст умислу включає: 1. Інтелектуальний момент щодо обставин, які характеризують спільність діянь. Включає: 1) Усвідомлення суспільної небезпеки власного діяння; 2) Усвідомлення суспільної небезпеки діяння принаймні ще однієї особи; 3) Усвідомлення наявності певного зв’язку між власним діянням і зазначеним діянням принаймні ще однієї особи; 4) Передбачення того, що такий зв’язок об’єктивно сприяє заподіянню шкоди певним соціальним цінностям. 2. Інтелектуальний момент щодо обставин, які характеризують іншу особу, як суб’єкти злочину. 1) Усвідомлення, що іншій особі виповнилося 14(16) років. 2) Усвідомлення того, що інша особа здатна усвідомлювати свої дії (є осудною). Окремі співучасники усвідомлюють, що спеціальний суб’єкт є спеціальним суб’єктом (н-д, що ця особа є службовою особою). 3. Інтелектуальний момент щодо обставин, які визначають характер взаємодії кількох суб’єктів злочину між собою: 1) Усвідомлення певної спільності інтересів; 2) Усвідомлення того, що для задоволення спільних інтересів відбувається цілеспрямоване або узгоджене поєднання у певний спосіб власного діяння з діянням іншої особи. 3-4 питання нам дадуть у роздрукованому вигляді. 15/03/17 Кримінальне право 4. Інтелектуальний момент щодо обставин, які визначають характер та видові особливості злочину. Якщо особа не є виконавцем злочину, інтелектуальний момент її умислу має певну специфіку і пов’язується не з власним діянням, а з діянням співучасника, який виконує роль виконавця чи співвиконавця. Вольовий момент для злочинів з матеріальним складом виражається: 1. В бажанні поєднати власне діяння з діянням іншої особи, і бажання досягти шляхом такого поєднання наслідку. 2. У бажанні поєднати власне діяння з діянням іншої особи і у свідомому припусканні настання наслідку. Вольвий момент формального складу злочину виражається лише у бажанні поєднати власне діяння з відповідним діянням іншої особи. Висновок: співучасть можлива лише в умисних злочинах. Інколи у виконавця може бути необережне ставлення до обставин. Але щодо діяння – завжди є умисним. Підбурювач, пособник – можуть мати різні мотиви і цілі при вчиненні злочину у співучасті. КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ЗНАЧЕННЯ СПІВУЧАСТІ 1) Окремі прояви співучасті підбурювання до злочину, пособництво у злочині, за деякими винятками організація злочину передбачені як особливі елементи юсз будь-якого умисного злочину. 2) Окремі різновиди співучасті, передбачені як обов’язкові або як альтернативні ознаки(ст. 332 КК) 3) Окремі різновиди співучасті у злочині передбачені в КК як кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки (ст.115, 185 КК) 4) Окремі різновиди співучасті – вчинення злочину організованою групою та злочинною організацією відповідно до ст. 30 КК зумовлюють певні особливості відповідальності організаторів та учасників злочинних угрупувань. 5) Виступають обставинами, що обтяжують покарання (п.2 ч. 1 ст. 67 КК) 6) Факт вчинення злочину у співучасті зумовлює застосування судом при призначенні покарання додаткових правових орієнтирів (ч. 2 ст. 68 КК) 7) Факт вчинення злочину у співучасті може бути показником ступеня тяжкості вчиненого злочину. ВИДИ СПІВУЧАСНИКІВ: За КК України ч.1, 2-5 стаття 27 КК. Основним критерієм є ЗМІСТ діяння з точки зору … Форма співучасті Законодавчо встановлена послідовність поділу співучасників на види не є довільною. СТ. 27, а має певне кримінально-правове значення, а саме кожен наступний вид співучасників за загальним правилом оцінюється законодавцем на нормативному рівні, як менш суспільно-небезпечний як попередній. • Виконавець • Організатор • Підбурювач • Пособник Така оцінка не поширюється на випадки вчинення злочину організованою групою чи злочинною організацією. Інколи суб’єкт може мати декілька ролей(у поведінці є поєднання). У такому випадку, за правилами кваліфікації вибирається та роль, яка буде суспільно-небезпечною, при тому у вироці буде йтися про те, які ролі особа виконала також. І це не перетворює один злочин у декілька. Ст.68 КК Специфічний кр.-правовий зміст ВИКОНВЦЯ – безпосереднє вчинене діяння, передбаченого як обов’язковий елемент юсз має місце, якщо виконавець особисто вчинив таке діяння, і воно як окремий акт поведінки саме по собі чи через будь-які фактори зовнішнього середовища, спричинює шкоду об’єкту суспільної охорони. Опосередковане вчинення – коли виконавець особисто цього не вчиняє, але використовує осіб для цього, які не підлягають кримінальній відповідальності: 1. Неосудні особи 2. Не досягли віку кримінальної відповідальності 3. Особи, які діють невинувато 4. Особи, які діють в стані крайньої необхідності Інколи особа використовує необережні дії іншої особи, яка не знає, що його використовують. Співвиконавець – це особливий різновид виконавців, які вчиняють злочин принаймні ще з одним співучасником, який є виконавцем. Інколи бувають ситуації, коли особи домовляються про злочин, а діяння ще не було (н-д, розподіл ролей), то мова йде про так званого потенційного виконавця. СПЕЦІАЛЬНИЙ СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ як виконавець (співучасть зі спец суб’єктом) 1. Юридичні склади окремих злочинів передбачають спеціального суб’єкта не як обов’язковий, а як альтернативний компонент (ч.2 ст. 49, 189КК) У таких випадках можливе визнання співвиконавцем злочину особи, яка не має ознак спеціального суб’єкта. 2. Ознак спеціального суб’єкта може не мати так званий опосередкований виконавець. 3. Об’єктивна сторона окремих злочинів, юсз яких передбачає спеціального суб’єкта може включати не одне, а кілька діянь, при чому одне діяння може вчинити лише спеціальний суб’єкт, інше як спец., так і загальний (ст. 152 КК). Суб’єкти різної статі мають бути («природним способом»). Насильство може застосовувати не обов’язково спец. суб’єкт (статевий акт – чоловік, а насилля – жінка.) 4. В окремих злочинах… взаємозв’язок … діяння носить функціональний, нерозривний характер, у зв’язку з чим можна констатувати, що передбачений склад злочину може вчинити лише спеціальний суб’єкт: державна зрада, службове підроблення, одержання «хабаря» (неправомірна вигода). Інколи співвиконавство неможливе. Наприклад, якщо секретар підробляє дані, а підпис ставить посадова особа, то секретар буде пособником, а посадова особа буде вважатися співвиконавцем. Співвиконавцями можуть бути колективний суб’єкт (організована група) і особа. При вчиненні злочину організованою групою чи злочинною організацією співучасник, який не є учасником цих організованих угрупувань, може розглядатись як співвиконавець такого злочину за умови: 1) Вчинив конкретне діяння, яке передбачене як елемент відповідного юсз. 2) Усвідомлював при цьому, що він є співучасником злочину, який вчинюється організованою групою чи злочинною організацією. ОРГАНІЗАТОР: 1. Організатор злочину у традиційному розумінні співучасті. 2. Організатор організованої групи чи злочинної організації ( співучасті особливого роду). (ч.3, 4 ст. 128/28) Організатор – особа, що організувала, керувала підготовкою, керувала вчиненням злочину. Універсальна форма діяльності організації. Організовує будь-які засоби впливу. Керування підготовкою до злочину відбувається лише на стадії готування. Накази, розпорядження, вимоги, доручення. Об’єкт діяльності – будь-які підготовчі діяння ще одного співучасника. керувала вчиненням злочину – на стадіях замаху на злочин та закінченого злочину. Вплив здійснюється наказами, розпорядженнями, вимогами. Об’єкт – діяння виконавця чи іншого учасника, н-д, пособника. Інкримінуються особі ті ролі, які вони виконувала (всі ті форми діяльності, які вона вчинила під час організації злочину). Організатор організованої групи чи злочинної організації: 1. Утворила організацію…(можуть бути кілька осіб, не обов’язково одна особа – «керівне ядро»). Підбір кадрів, організація зустрічей... 2. Забезпечення фінансування злочинної діяльності (інколи може бути особа, що не є учасником організації, групи.) 3. Організація приховування злочинної діяльності. (як правило, керівник, також за його дорученням може зробити хтось інший, н-д, корумпований робітник поліції) ст. 30 КК ПІДБУРЮВАЧ: ч.4 ст. 27 Діяння, яке вчиняє підбурювач завжди впливає на психіку іншої особи. 1. Наявність у особи іншого варіанту поведінки 2. Відсутність стану крайньої необхідності Під впливом діяння підбурювача особа вибирає варіант поведінки, той, що підходить підбурювачу. Вчинене іншою особою діяння має відповідати юсз. Способи схиляння до вчинення злочину. Невдале підбурювання, тоді особі будуть інкримінувати підготовку до злочину – підбір кадрів. ПОСОБНИК: ч. 5 ст. 27 Два різновиди: 1) вчинення до закінчення діяння, 2) робить можливим, 3) після виконання. Як правило, сприяє виконавцю. 22/03/17 – пропустила 29/03/17 Ч.4 ст. 28 КК До специфічних ознак, притаманних злочинній організації, відносяться: 1. Кількісний склад 2. Ієрархічність структури злочинної організації 3. Спосіб її утворення(з кількох структурних частин – н-д, кілька організованих груп, які здійснюють різні злочини) 4. Мета утворення злочинної організації(злочинна організація утворена з метою безпосереднього вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів; за формою вини ці злочини умисні; утворена для керівництва та координації злочинної діяльності інших осіб, самоорганізації) Інші ознаки співпадають з організованою групою. Кількісний склад – 5 і більше осіб (ті, хто може бути суб’єктом) Наявність керівника і кількох учасників. Найбільш суспільно небезпечний прояв співучасті. Найбільш високий рівень взаємодії. Колективний суб’єкт – немає чіткого розподілу ролей. Кримінальна відповідальність співучасників. Що стосується кримінально-правового значення. Створення, керівництво та інші форми. Ч. 1 ст.255 КК. Можна інкримінувати ознаки, які є менш суспільно небезпечні??? Це відповідний різновид співучасті – обтяжуюча обставина, впливає на характер призначення покарання. ПРИЧЕТНІСТЬ ДО ЗЛОЧИНУ. ОПОСЕРЕДКОВАНЕ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ.ГРУПОВЕ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ ЗА ВІДСУТНОСТІ ОЗНАК СПІВУЧАСТІ 1. Загальна характеристика деяких особливих кримінально-правових ситуацій та окремих форм вчинення злочину, що межують зі співучастю у злочині. 2. Причетність до злочину. Основний кримінально-правовий зміст, типові різновиди, особливості кримінально-правової оцінки. 3. Опосередковане вчинення злочину. Основний кримінально-правовий зміст, окремі різновиди, особливості відповідальності. 4. Групове вчинення злочину за відсутності ознак співучасті. Основний кримінально-правовий зміст, відмінність від опосередкованого вчинення злочину, особливості відповідальності. 1 питання. Загальна характеристика деяких особливих кримінально-правових ситуацій та окремих форм вчинення злочину, що межують зі співучастю у злочині. Ч. 6-7 ст. 27 Причетність до злочину – поняття, яке «представляє» кримінально-правові ситуації, в яких поведінка однієї особи перебуває у певному зв’язку зі злочином, вчинюваним іншою особою, однак такий зв’язок не утворює співучасті у злочині. Основний кримінально-правовий зміст причетності до злочину: 1) Поведінка однієї особи перебуває у певному зв’язку зі злочином, що вчинюється чи вже вчинений іншою особою. 2) Зазначений зв’язок не є елементом співучасті у цьому злочині. 3) В залежності від позиції законодавця поведінка особи, «причетної» до злочину іншої особи, може розглядатись як окремий злочин, а може бути не злочинною поведінкою. Типовими різновидами(формами) причетності до злочину традиційно вважаються: 1) Приховування злочину 2) Неповідомлення або недонесення про злочин 3) Потурання(допущення) злочину Найбільш значним є приховування. В Особливій частині КК приховування злочину – як окремий вид злочину – передбачене в ч. 1 ст. 396 КК Крім того, приховування злочинів може бути як різновид або компонент інших видів злочинів Особливої частини КК: ст. 198, 209, 256, 306, 364, 364.1, 365, 365.2, 372, 375, 426 КК Основні підходи до кримінально-правової кваліфікації приховування злочину: 1) Приховування злочину може кваліфікуватися за ч.1 ст. 396 КК з урахуванням відповідних ознак юсз. 2) Якщо приховування злочину є конкретним різновидом чи компонентом іншого виду злочину, передбаченого однією з вище наведених статей особливої частини КК, воно за загальним правилом кваліфікується за відповідною статтею Особливої части ни КК і додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 396 КК не потребує (конкуренція загальної та спеціальної норми). В межах ч. 6 ст. 27 є тільки ст. 396 і ст. 198, але перелік статей значно ширший. 3) Якщо приховування злочину є діянням, яке у поєднанні з іншими обставинами, відповідає складу злочину іншого виду, конкретний зміст якого «компоненту» приховування не передбачає, вчинене, за загальним правилом, кваліфікується за сукупністю. Тобто ч. 1 ст. 396 + відповідна стаття(норма), яка відповідає відповідному діянню, яке було вчинено. 4) Своєрідним винятком із загального правила є абз.2 п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 07.02.2003 р. №2 Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров’я. Неповідомлення, недонесення як окремий вид злочину в Особливій частині не передбачено. Але неповідомлення про злочин може бути проявом або компонентом інших видів злочину, а саме: ст. 238, ч.3 ст. 243, 364, 364.1, 365.3, 426 КК Найчастіше неповідомлення про злочин є проявом неналежного виконання службових обов’язків. Потурання не передбачено в законодавстві як окремий вид злочину, але може бути проявом злочинів інших видів: ст. 367, 425, 426. 3 питання Як окрема «особлива» форма злочину не передбачено ні в КК 60,2001 років, але як окрема форма злочину як окрема форма злочину, але окремі прояви опосередкованого вчинення злочину КК 2001 року передбачає ч. 2 ст. 27 і ч. 5 ст. 21. Основний кримінально-правовий зміст: 1. Особа, яка є суб’єктом злочину, використовує для вчинення злочину іншу особу, яка може бути, а може і не бути суб’єктом цього злочину. 2. Особа, яку використовує опосередкований виконавець, повністю виконує те діяння, яке передбачено, як елемент об’єктивної сторони юсз; при цьому сам «опосередкований виконавець» ні повністю, ні частково цього діяння не вчинює, тобто не бере участі у його здійсненні. 3. Взаємодія опосередкованого виконавця з особою, яку він використовує як своєрідне «живе знаряддя» злочину, не містить усіх ознак співучасті у злочині. Різновиди опосередкованого вчинення: 1) Використання особи, яка не є суб’єктом за віком; 2) Використання особи, яка не є суб’єктом у зв’язку з неосудністю4 3) Використання особи, що діє за відсутності вини; 4) Використання особи, що діє необережно; 5) Проблемний різновид – використання особи, що діє умисно і відповідно вчинює «свій» злочин за наявності так званого одностороннього зв’язку в опосередкованого виконавця з цією особою. Основні підходи до кваліфікації. 05/04/17 Основні підходи до кваліфікації вчиненого опосередкованим виконавцем: 1. В межах опосередкованого вчинення злочину взаємодія опосередкованого виконавця з особою, яку він використовує для вчинення злочину, не містить ознак співучасті діяння «опосередкованого виконавця» і кваліфікується без посилання на статтю 27 КК. 2. Якщо опосередкований виконавець використовує для вчинення злочину кількох осіб, його взаємодія з цими особами також не є співучастю у злочині. Відповідно факт такої взаємодії не може бути підставою для інкримінування йому кваліфікуючої ознаки групою осіб чи попередня змови групи осіб. 3. У разі, коли опосередкованим виконавцем схиляється, а потім використовує для вчинення злочину особу, яка не є суб’єктом злочину за віком, але усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї дії(усвідомлює загальну протиправність), дії опосередкованого виконавця додатково кваліфікуються за статтею 304 КК. 4. Якщо особа, яку використовує опосередкований виконавець, не довела відповідне діяння до кінця – діяння опосередкованого виконавця кваліфікуються за загальним правилом, що стосується стадій злочину. 5. Якщо особа, яку використовує опосередкований виконавець, спричиняє шкоду і таке спричинення виходить за межі умислу опосередкованого виконавця, воно може бути інкриміновано опосередкованому виконавцю у межах необережної форми вини. У межах опосередкованого виконавця може бути співучасть опосередкованих ролей. 4 питання ГРУПОВЕ ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ ЗА ВІДСУТНОСТІ ОЗНАК СПІВУЧАСТІ Кримінально-правовий зміст групового вчинення злочину: 1) Злочин вчиняється двома або більше особами, які беруть безпосередню участь у вчиненні злочину; (ГРУПОВЕ) 2) Лише одна особа з групи є суб’єктом злочину(решта – не досягли вік, неосудні); 3) При груповому вчиненні злочину за відсутності ознак співучасті суб’єкт, що має нести кримінальну відповідальність входить до складу групи і тим самим бере участь у вчиненні діяння, що передбачено, як елемент об’єктивної сторони юсз. 4) При опосередкованому вчиненні злочину він такої участі у вчиненні відповідного діяння не бере, а використовує при цьому іншу особу. Особливості відповідальності: такі ж, як і при опосередкованому виконанні. Існують юсз, де групове вчинення злочину є видовою ознакою, ст. 293 юсз, абз. 5 ст. … МНОЖИННІСТЬ 1. Поняття та юридична характеристика множинності злочинів. 2. Окремі різновиди множинності злочинів за КП України 3. Повторність злочинів 4. Сукупність злочинів 5. Рецидив злочинів 6. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочинів Л-ра: Постанова Пленуму № 7 від 04.06.2010 Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки Підручники Стаття Зінчеко І. О. Тютюгін В. І. «Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання» 2008 ФІН 1. Поняття та юридична характеристика множинності злочинів. Юридична характеристика множинності злочинів: 1) Множинність злочинів – це різновид суспільно небезпечної поведінки однієї і тієї ж особи. 2) Суспільно небезпечна поведінка особи у поєднанні з іншими фактичними обставинами відповідає кільком окремим юсз. 3) Суспільно небезпечна поведінка особи, що відповідає кільком юсз, з урахуванням нормативного змісту відповідних положень КПУ не може визнаватись одиничним злочином. Необхідне розмежування множинності від складного злочину, продовженого злочину, триваючого злочину і злочину, який передбачає кілька альтернативних діянь. 4) За кожний із вчинених злочинів особа несе або має нести окрему кримінальну відповідальність. 5) Передбачені законом кримінально-правові наслідки кожного із вчинених злочинів певною мірою впливають на зміст та обсяг сукупної кримінальної відповідальності. Не може бути елементом множинності злочинів: 1. Діяння, за яке особа була б безумовно звільнена від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими законом (ч. 4 ст. 32, ч.1 ст. 33 КК) 2. Злочин, судимість за який погашена або знята (ч. 4 ст. 32 КК) Визначення множинності. Множинність злочинів за КП України – це різновид суспільно небезпечної поведінки однієї і тієї ж особи, що, відповідно до закону, визнається кількома окремими злочинами за кожен, з яких особа несе або має нести окрему кримінальну відповідальність і кожен, з яких певним чином впливає на сукупну кримінальну відповідальність цієї особи. 2. Окремі різновиди множинності злочинів за КП України Окремі кримінально-правові ситуації, пов’язані з окремими, вчиненими особою злочинами : С. 71 КК, п.3 ч. 3 ст. 81 КК, п.3 ч.4 ст. 82 КК 1. В КК України множинність злочинів передбачена не безпосередньо, а у вигляді її окремих проявів, які утворюються шляхом доповнення «родових ознак множинності» злочинів більш конкретними ознаками. 2. Типовими проявами множинності злочинів є повторність, сукупність та рецидив злочинів; дотримуючись традиційної термінології, їх можна назвати основними формами множинності злочинів. 3. Крім типових проявів множинності злочинів у КК України передбачені і деякі інші її прояви, поряд з основними формами вони можуть бути названі особливими різновидами множинності злочинів. 3. Повторність злочинів(ст. 32 КК) Обов’язкові ознаки повторності злочинів: 1) Злочини в межах цієї форми множинності мають бути злочинами одного виду(тотожні злочини) або у спеціально передбачених законом випадках однорідними злочинами. Тотожні злочини: Ст. 109, 143, 158, 357, 358. Ці юсз можуть здаватися не тотожними, але тотожними вважаються злочини, які передбачені однією статтею - ч. 1(або 2), ст. 32 КК. | |
| Просмотров: 504 | Загрузок: 7 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |