| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Визнання торгівельної марки добре відомою на Україні
| [ Скачать с сервера (50.3 Kb) ] | 22.06.2017, 15:45 |
| Питання про визнання торговельних марок добре відомими регулюється статтею 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг". Згідно з вищезгаданим законом, торгова марка визнається добре відомою в судовому порядку або рішенням Апеляційної палати Державного департаменту інтелектуальної власності. Переваги, які отримує добре відома торгова марка: 1. Статус добре відомої торгової марки значно підвищує її вартість, як нематеріального активу. 2. Необхідно зазначити, що правова охорона, надавана в Україну добре відомої торгової марки дуже широка. 3. Правова охорона добре відомої торгової марки поширюється також на товари і послуги, неоднорідні з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні. Якщо використання цього знака іншою особою стосовно інших товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ним та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням. Іншими словами, правова охорона у разі існуючої можливості порушення прав добре відомого знака поширюється і на не конкуруючі товари (неоднорідні з тими, для яких знак визнано добре відомим). Що в порівнянні зі звичайними торговими марками неможливо. 4. Торгова марка визнається добре відомої на певну дату і у відношенні її власника. 5. Загальновідомий товарний знак отримує більш широку охорону як у відношенні подібності з іншими товарними знаками, так і щодо однорідності товарів і послуг, для яких зареєстровані або заявлені товарні знаки. Тобто, при експертизі всі сумніви з подібності з загальновідомим знаком повинні вирішуватися на користь надання йому більш широкої охорони при однорідності товарів, а при тотожність знака з загальновідомим більш широко трактується поняття однорідності. 6. Власник загальновідомого знака вправі вимагати заборону використання знака, навіть якщо тільки істотна складова частина загальновідомого знака є об'єктом порушення. 7. Знак, визнаний загальновідомим, отримує охорону не з дати винесення рішення, а з тієї дати, на яку запитувалася правова охорона в якості загальновідомого знака та докази полічені переконливими. Отже, всі зроблені пізніше цієї дати реєстрації подібних знаків можуть бути анульовані за результатами розгляду відповідного заперечення власника загальновідомого знака. 8. Знак може придбати популярність не тільки завдяки тривалому та інтенсивному використанню, але й завдяки використанню номінальному - рекламної кампанії виробника. Це стає особливо актуальним у зв'язку з розвитком систем комунікації, супутникового телебачення та інших засобів масової інформації. Розвиток засобів комунікації зумовлює швидке поширення популярності знака, що випереджає організацію поставок товару в будь-яку країну і реєстрацію його на території цієї країни. Власник відомого знака може не встигнути вийти зі своєю продукцією на ринок цієї країни, як знак вже може бути зареєстрований на ім'я іншої особи. Перехопивши ініціативу у виробника, пірат експлуатує репутацію знака. Він може почати випуск неякісних товарів, підриваючи імідж високої якості, властивий загальновідомого знаку, і вводячи в оману споживачів щодо виробників товару. Іноді пірати створюють перешкоди для діяльності іноземної компанії на вітчизняному ринку і навіть пропонують законному власникові купити права на знак, призначаючи високу ціну. Власник відомого знака несе при цьому величезні матеріальні втрати, що виражаються у втраченій вигоді і втрати доброї репутації знака. 9. Факт загальновідомості товарного знака свідчить про визнання стійких асоціативних зв'язків між певним позначенням, виробником послуги (товару) і якістю послуги (товару). В. М. Крижна, доцент кафедри цивільного права НЮАУ імені Ярослава Мудрого, провідний науковий співробітник НДІ інтелектуальної власності АПрН України, кандидат юридичних наук ПРАВОВА ОХОРОНА ДОБРЕ ВІДОМИХ ТОРГОВЕЛЬНИХ МАРОК ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ Потреба правової охорони добре відомих торговельних марок обумовлена необхід¬ністю не допустити безпідставне викорис¬тання доброї репутації певної особи іншими особами. Такий підхід дає можливість захис¬тити з однієї сторони — підприємців, позна¬чення яких стали добре відомими на терито¬рії певної держави без реєстрації прав на них, а з іншої — споживачів, які асоціюють відоме їм позначення з очікуваною якістю товарів чи послуг. Підґрунтя правової охорони добре відо¬мих торговельних марок на міжнародному рівні закладено Паризькою конвенцією про охорону промислової власності, яка 6 листо¬пада 1925 р. доповнена ст. 6, відповідно до якої: «Країни Союзу зобов’язуються, чи з ініціативи адміністрації, якщо це допускаєть¬ся законодавством даної країни, чи за клопо¬танням зацікавленої особи, відхиляти або ви¬знавати недійсною реєстрацію і забороняти застосування товарного знака, що становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатний викликати змішування зі зна¬ком, що за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Кон¬венції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів. Це положення по-ширюється і на ті випадки, коли істотна скла¬дова частина знака становить відтворення такого загальновідомого знака чи імітацію, здатну викликати змішування з ним». Що стосується законодавства України, то охорона прав на добре відомі торговельні марки передбачена Цивільним кодексом Ук¬раїни, прийнят им 16 січня 2003 р. (далі — ЦК), положення якого послугували підста¬вою доповнення Закону України «Про охо¬рону прав на знаки для товарів та послуг» від 22 травня 2003 р. (далі — Закон) ст. 25, яка визначає основні положення охорони цього об’єкта. До окремих питань правової охорони добре відомих торговельних марок зверта¬лися науковц2, однак деякі нагальні пробле¬ми залишилися за межами їх уваги. Мета даного дослідження — з’ясувати особливості правової охорони добре відомих торговельних марок за законодавством України. Для цього проаналізуємо порядок набуття та правові наслідки визнання торго¬вельної марки добре відомою, а також під¬стави припинення чинності майнових прав на добре відомі торговельні марки. Що стосується підстав набуття прав на добре відомі торговельні марки, то у цьому випадку має місце виняток з існуючої в Україні реєстраційної системи набуття прав на торговельні марки в Україні. Незалежно від наявності чи відсутності реєстрації ви¬знати торговельну марку добре відомою може суд або Апеляційна палата Державного де¬партаменту інтелектуальної власності, рі¬шення якої може бути оскаржене у судовому порядку. Відповідно до ст. 25 Закону при визначенні того, чи є марка добре відомою в Україні, мо¬жуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними: ступінь відомості чи визнання марки у відповідному секторі су¬спільства; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання марки чи її просування, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках або виставках товарів чи послуг, щодо яких марка застосовується; тривалість і географіч¬ний район будь-яких реєстрацій чи заявок на реєстрацію марки за умови, що вона викорис¬товується або є визнаною; свідчення успішно¬го відстоювання прав на марку, зокрема роз¬мір території, на якій марка визнана добре відомою компетентними органами; цінність, що асоціюється з маркою. У ч. 2 ст. 16 Угоди про торговельні аспек¬ти прав інтелектуальної власності вказуєть¬ся, що при визначенні, чи є товарний знак за¬гально відомим, треба брати до уваги обізна¬ність відповідного сектору широкого загалу про цей товарний знак, у тому числі відо¬мість на території відповідного члена Угоди, набута в результаті просування товарного знака. Залежно від того, який орган визнаватиме торговельну марку добре відомою — суд чи Апеляційна палата Державного департамен¬ту інтелектуальної власності, дещо відрізня¬ються процедура і необхідні докази для прийняття рішення. Так, Апеляційна палата визнає знак добре відомим за відсутності спору і від¬повідно до Закону керується Порядком ви¬знання знака добре відомим в Україні Апеля¬ційною палатою Державного департаменту ін¬телектуальної власності, затвердженому нака¬зом Міністерства освіти і науки України від 15 квітня 2005 р. ? 228. Цим Порядком, зокрема, передбачено, що використання або будь-яке просування знака може підтверджуватися відомостями про: ви¬ди маркування товарів і/або застосування зна¬ка при наданні послуг; експонування товарів на виставках, ярмарках, зокрема міжнародних і/або національних; використання знака в рек¬ламі; комерційне використання знака в мережі Інтернет; заходи щодо просування знака. Інтенсивність використання знака на тери¬торії України може підтверджуватися відомо¬стями про: обсяг реалізації товарів і/або по¬слуг, щодо яких застосовується знак; перелік регіонів України із зазначенням населених пунктів, у яких здійснювалася реалізація та¬ких товарів і/або послуг; середню кількість споживачів товарів і/або послуг на дату, вказа¬ну в заяві; коло споживачів та їх специфіку за-лежно від характеру товарів і/або послуг; по¬ложення виробника на ринку у відповідному секторі економіки; обсяги експорту (імпорту) товарів, щодо яких застосовується знак; цін¬ність (вартість) знака згідно з даними річних фінансових звітів (при цьому методика оцінки знака визначається його власником). Тривалість використання знака підтверджу¬ється відомостями про дату початку викорис¬тання знака та про безперервність його вико¬ристання. Рекламування знака підтверджується відомо¬стями про: способи рекламування маркованих товарів у різних засобах інформації, включаючи Інтернет; кількість споживачів такої реклами; витрати на рекламування за фінансовими доку¬ментами (звітами) щодо цих витрат. Відомість знака у певному колі споживачів може підтверджуватися результатами опитуван¬ня щодо такої відомості в Україні, проведеного дослідницькою організацією, яка спеціалізуєть¬ся в галузі проведення соціологічних або марке¬тингових досліджень. При цьому опитуванням має бути охоплено принаймні шість населе¬них пунктів різних географічних регіонів Ук¬раїни з кількістю населення не менше 500 тис. Переважним є опитування у трьох містах, та¬ких як Київ, Харків, Львів, Одеса, Дніпропет¬ровськ, Луганськ, Донецьк, Севастополь. Інші населені пункти визначаються виходячи з ха-рактеру діяльності власника знака з вироб¬ництва товарів і/або надання послуг. Кількість опитуваних має відповідати цілям об’єктивно¬сті опитування, у зв’язку з чим їх максимальна кількість не обмежується, а мінімальна — не менше 500 опитуваних у будь-яких двох насе¬лених пунктах і не менше 125 — у кожному іншому населеному пункті. Опитування стосовно доброї відомості знака повинно бути репрезентативним для на¬селення всієї України та проводитися з ураху¬ванням «цільової аудиторії». Опитування сто¬совно доброї відомості знака, призначеного для продукції виробничо-технічного призна¬чення, має проводитися серед фахівців, які є споживачами продукції цього виду і належать до виробничих, торгових та інших ділових кіл. Опитування стосовно доброї відомості знака, призначеного для товарів народного спожи¬вання, має проводитися серед так званих се¬редніх споживачів за ознаками віку, статі, освіти, соціального та матеріального стану, а також серед фахівців відповідних галузей промисловості, торгівлі. | |
| Просмотров: 880 | Загрузок: 8 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |