| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Військо Запорозьке
| [ Скачать с сервера (1.81 Mb) ] | 02.06.2017, 23:58 |
| ВСТУП Військо Запорозьке – це державне утворення, що виникло у ході Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Ця назва походить від дніпрових порогів, за якими знаходилося укріплене поселення козаків – Запорозька Січ, яка стала центром розвитку козацтва та національної свідомості. Починаючи з перемоги у битві під Жовтими Водами у 1648 році, військо Богдана Хмельницького завойовувало території, які раніше перебували у складі Речі Посполитої, а у поразках віддавало якусь частину території ворогу, а тому адміністративно-територіальний устрій держави весь час змінювався, підлаштовуючись під реалії доби. Закінчення визвольного повстання також не принесло сталості у поділ українських земель, адже з часом кожен новий гетьман укладав угоди з різними державами, які в результаті розділили Україну по Дніпру на Правобережну та Лівобережну. Військо запорозьке мало власний адміністративний поділ на полки та сотні. При цьому вони виступали не лише як територіальні одиниці, а й як військові підрозділи, судові та фінансові округи. Адміністративний поділ Української козацької держави передавав будову козацького війська: територіальні одиниці – полки, сотні, курені – відповідали таким самим бойовим підрозділам, таким чином забезпечуючи швидку мобілізацію козаків та злагодженість їх бойових дій. Такої структури дотримувалися також і Велике Князівство Литовське та Королівство Польське, відштовхуючись від потреби оперативного збору війська. Але територіальні одиниці держави Богдана Хмельницького мали значно меншу площу, ніж воєводства і повіти Речі Посполитої, а тому ними було легше управляти Перевага такого адміністративного поділу виявилася в тому, що накази з Чигирина швидко доходили до місцевої влади. ЗАГАЛЬНИЙ ПОДІЛ ВІЙСЬКА ЗАПОРІЗЬКОГО РЕЄСТРОВОГО За Зборівським договором 1649 року основу козацької території становили Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства, у яких було встановлено козацьку адміністрацію й судочинство на чолі з гетьманом, тобто фактично в межах польської держави утворилася козацька автономія. У 1649-1654 роках кордони цієї території не зазнали суттєвих змін. Як відомо, Білоцерківська угода 1651 року затверджувала за гетьманом лише Київське воєводство, проте в життя ця реформа проведена не була. У 1654-1657 роках територія Війська Запорізького поширюється на південні землі Великого Князівства Литовського і займає приблизно 200 000 кв. км. Ядром козацьких земель були території Середнього Подніпров’я, а саме Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Черкаський і Чигиринський полки, у яких проживало близько 20 000 реєстрового війська. На заході козаки займали також Брацлавський, Кальницький і Уманський полки, які давали понад 7 000 війська, а на Лівобережжі – Миргородський, Ніжинський, Полтавський, Прилуцький і Чернігівський, де мешкали приблизно 9 000 козаків. Загалом територія Війська Запорозького простягалася рівномірно по обох берегах Дніпра, в основному не далі, ніж на 250 км від нього. Перед Національно-визвольною війною Запорізьке Військо поділялося на шість полків: Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Черкаський, Чигиринський. Але після Зборівського договору територія гетьманських земель збільшується і формується 16 повноцінних полків: Білоцерківський, Брацлавський, Кальницький, Канівський, Київський, Корсунський, Кропивенський, Миргородський, Ніжинський, Переяславський, Полтавський, Прилуцький, Уманський, Черкаський, Чернігівський, Чигиринський. Рис. 1.1. Територія Війська Запорізького після Зборівського договору Згідно з умовами Зборівського миру, Військо Запорозьке займало територію трьох воєводств: Київського, Брацлавського і Чернігівського, які у свою чергу поділялися на повіти: Київське – на Овруцький, Житомирський і Київський; Брацлавське – на Вінницький і Брацлавський, а Чернігівське – на Чернігівський і Новгородський. Ці повіти мали досить обширну територію, а тому управляти ними було непросто, через що Військо Запорізьке і поділило їх на менші адміністративні одиниці, які були зручними для організації управління. Тільки чотири повіти давніх воєводств стали без значних змін полками (Білоцерківський, Вінницький, Ніжинський, Чернігівський). Канівський повіт було поділено на Канівський і Корсунський полки; Черкаський повіт – на Кропивенський, Черкаський, Чигиринський полки; Переяславський повіт – на Переяславський і Прилуцький полки; Миргородський повіт – на Миргородський і Полтавський полки; Брацлавський повіт – на Брацлавський і Уманський полки. У Київський полк, навпаки, об’єднано Київський, Остерський, Овруцький і Чорнобильський округи, а Чернігівський полк складався з дев’яти округів: Батурин, Борзна, Вересеч, Городня, Мена, Седнів, Слабин, Сосниця, Чернігів. Поза межами козацької держави у 1649 році залишилися Житомирський повіт і значна частина Новгородського повіту. Поділ на полки, встановлений у 1649 році, зберігся й надалі. В описі міст від 1654 року простежуються лише невеликі зміни кордонів між ними (у 1651 році Білоцерківський полк було поділено на Білоцерківський і Паволоцький, а деякі інші полки поповнили чи втратили частину території за рахунок декількох сотень). Отже, новий адміністративний поділ виявився життєздатним і зручним. В 1654-57 рр. під час війни створювалися й нові полки: на прикордонній території Мінського і Мстиславського воєводств виникає Білоруський полк, який пізніше став називатися Чавським, у 1657 році утворився Турівсько-Пінський полк, із завоюванням ворожих територій організовуються Волинський і Подільський полки. Але довго проіснував лише Чавський полк. За своєю територію та кількістю козаків і простого населення, що мешкало на ній, полки були неоднорідними. Старі полки – Чигиринський, Черкаський, Канівський, Корсунський і Білоцерківський займали простір у 2-3 тис. кв. км. Полки, що постали в роки революції, були значно більшими. Так, наприклад, Київський полк займав площу 20 тис. кв. км, а Ніжинський – понад 30 тис. кв. км. Території полків поділялися на сотні, кількість яких суттєво різнилася. Так, згідно з реєстром Війська Запорозького 1649 р., вона коливалася від 8 сотень у Чернігівському полку, до 23 – у Білоцерківському та 22 – у Брацлавському. Частими були випадки передачі тієї чи іншої сотні чи групи сотень з одного полку до іншого. Також нерівномірною була й кількість козаків, які населяли певні полки чи сотні. До списку Чернігівського полку було записано 997 козаків, до Ніжинського – 991, однак Корсунський полк об’єднував у своїх лавах 3472 реєстровці, а Чигиринський – 3222. Рис.1.2. Формування адміністративної території держави Б. Хмельницького на осінь 1649 р. Кордон з Російською державою на сході проходив по лінії р. Сухий Ромен, р. Терен, р. Бобрик (місто Бобрик належало Росії), р. Сула (Городецьке городище і м. Недригайлів належали Росії), р. Псьол (Городище кам’яне належало Росії), р. Олешниця (м. Олешня – Росії), до р. Ворскли, Більськ, Ворсклою до гирла Мерла, звідти до р. Коломак, через р. Орчик до Муравського шляху. Кордон від Речі Посполитої мав проходити через лінію Горностайпіль – Димер – Коростишів, Паволоч – Погребище – Прилука – Винниця – Брацлав – Ямпіль – Дністер. На півдні кордон проходив через Брацлавський, Уманський, Білоцерківський, Корсунський, Чигиринський та Полтавський полки. | |
| Просмотров: 446 | Загрузок: 5 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |