Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Самочинне будівництво в Україні
[ Скачать с сервера (32.2 Kb) ] | 31.07.2017, 11:16 |
Самочинне будівництво в Україні Однією з найактуальніших проблем капітального будівництва як в теорії, так і на практиці є узаконення самочинного будівництва. Враховуючи недбалість громадян та небажання своєчасно отримувати дозволи та оформлювати інші необхідні документи, кількість самовільно збудованих об’єктів колосальна: починаючи від гаражів і закінчуючи величезними котеджами. За прогнозними оцінками, тільки в сільській місцевості кількість неприйнятих в експлуатацію будівель — 1,5 мільйони. Через розповсюдженість зазначеного явища на дану проблему звертало свою увагу чимало вчених-теоретиків та фахівців-практиків. Розробкою проблематики щодо об’єктів самочинного будівництва займалися такі вчені, як Г. Я. Бєлєнькая, М. М. Валєєв, О. В. Гумельовська, Д. С. Некрестьянов, В. В. Литовченко, А.С. Савченко, С. О. Сліпченко, І. В. Спасибо-Фатєєва та ін . Аналізуючи зміст ст. 376 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) , Панченко І.М. виокремлює чотири ознаки за якими об’єкти нерухомості слід визнати самочинно збудованими : 1. Збудовані (що будуються) на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, тобто: а) за відсутності у забудовника правових підстав для користування земельною ділянкою (ст. 125 Земельного кодексу України (далі - ЗК України); б) з порушенням цільового призначення земельної ділянки (ст. 18 ЗК України). 2. Збудовані без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, а саме: а) будівельного паспорта – щодо будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки (ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»; Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2011 р. № 103 «Про затвердження Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки»); б) декларації про початок виконання будівельних робіт – щодо об’єктів будівництва, що належать до I–III категорії складності (п. 2 Постанови КМУ «Про порядок виконання будівельних робіт» від 13 квітня 2011 р. № 466); в) дозволу на виконання будівельних робіт – щодо об’єктів будівництва, що належать до IV і V категорії складності (п. 2 Постанови КМУ «Про порядок виконання будівельних робіт» від 13 квітня 2011 р. № 466). 3. Збудовані (будуються) без належно затвердженого проекту. Слід зауважити, що згідно з п. 6. ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 р. проектна документація на будівництво об’єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами. Проект затверджується замовником, а у деякий випадках він навіть не є обов’язковим документом. Так, у випадку, якщо квадратура будинку, що планується звести, не перевищує 300 квадратних метрів, а кількість його поверхів не більше двох, то замість проекту об’єкта можна отримати будівельний паспорт (п. 1 ст. 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 р.). Отже, оскільки проект об’єкта будівництва не завжди виступає обов’язковим документом для зведення нерухомого об’єкта, то й відносити його до перелічених у ч. 1 ст. 376 ЦК України ознак самочинного будівництва є не зовсім правильним, проте й виключити дану ознаку із загального переліку буде неправильно. 4. Збудовані (що будуються) з істотними порушеннями будівельних норм і правил . Стосовно останньої ознаки виникає питання щодо критеріїв, за якими має визначатись істотність порушення. Так, розгорнуте трактування поняття «істотне порушення будівельних норм і правил» можна знайти в Постанові Пленуму ВССУ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30 березня 2012 р № 6 , де в абз. 3 п. 22 вказано, що під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність. Не можуть вважатися істотними незначні відхилення від проекту забудови об’єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не порушують інтересів суспільства, не суперечать правилам експлуатації, не впливають на міцність і безпечність цього об’єкта (зокрема, відхилення в житловому будинку від внутрішнього планування зі збереженням чи незначним відхиленням від встановленого проектом розміру житлової площі, незначна зміна його зовнішніх габаритів, місця розташування тощо) . Ч. 2 ст. 376 ЦК України передбачає, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Дана норма за своєю природою є санкцією за допущені особою порушення норм чинного законодавства у сфері будівництва. На мою думку, наведена норма є необхідною у ЦК України, оскільки наявність законодавчого припису щодо приналежності на праві власності самочинно збудованого нерухомого об’єкта особі, яка його збудувала, сприяла б поширенню такого негативного явища, як самочинне будівництво. Положення ч. 2 ст. 376 ЦК України не є безумовним, оскільки є певний перелік випадків, за яких особа має змогу вимагати визнання за собою права власності на самочинно зведений об’єкт. Таким чином, ми маємо загальне правило, за яким особа, що порушила при будівництві норми ст. 376 ЦК України, не стає власником нерухомості і, як виняток, за певних обставин особа все ж може розраховувати на юридичне закріплення за собою права власності на об’єкт, що визнається у судовому порядку. До таких випадків законодавець відніс наступні ситуації: 1) право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК України); 2) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 ЦК України). Таким чином, законодавець передбачив два винятки, які дозволяють уникнути санкції, що передбачена ч. 2 ст. 376 ЦК України, щодо не набуття права власності на самочинно збудований об’єкт. Необхідно звернути увагу на те, що в ч. 2 ст. 376 ЦК України зазначено про відсутність у особи можливості набуття права власності, а у ч. 3 та ч. 5 ст. 376 ЦК України надається перелік виняткових випадків, коли особа має змогу визнати за собою право власності на об’єкт самочинного будівництва. Тобто, ст. 376 ЦК України містить у собі внутрішню неузгодженість понять, які застосовуються у різних частинах статті. Фактично йдеться про дві різні правові вимоги – набуття та визнання права. Отже, якщо ми ведемо мову про винятки із правила щодо набуття права власності, то було б доречним говорити про вимогу стосовно набуття права власності, а не про його визнання. Державна реєстрація права власності в України здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Постанови КМУ №868 від 17.10.2013 р. Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно . Право власності на самочинне будівництво може бути зареєстроване з видачею свідоцтва про право власності: 1. на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності, як документу, що підтверджує виникнення права власності; 2. без подання документів, що підтверджуються виникнення права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна. Для реєстрації права власності на підставі рішення суду першочерговим завдання є звернення до суду з позовом про визнання права власності та отримання позитивного рішення суду про визнання права власності. Фізичним особам з позовами про визнання права власності потрібно звертаються до загальних судів загальної юрисдикції за правилами цивільного судочинства. Справи за участю юридичних осіб можуть розглядатися як загальними, так і господарськими судами за правилами підвідомчості справ судам. Суди розглядають спори про визнання права власності: 1. на самочинно збудоване нерухоме майно власником земельної ділянки у випадку, якщо земельна ділянка не була відведена для цієї мети. При чому земельна ділянка вважається такою, що не була відведена для цієї мети, якщо вона не віднесена до земель житлової та громадської забудови, зокрема, надана для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку; 2. на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснила самочинне будівництво. Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою. Не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови. Право власності в судовому порядку може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв'язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом. Визнання права власності на незавершений об'єкт самочинного будівництва не допускається, оскільки це суперечить змісту як частини третьої статті 376, так і статті 331 ЦК України. Позов про визнання права власності на самочинне будівництво може бути поданий як власником майна, так і особою, яка збудувала майно на земельній ділянці, що не надавалась їй у власність чи у користування, або самочинно збудувала його на чужій земельній ділянці (незалежно від форми власності). Позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред'явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка н | |
Просмотров: 508 | Загрузок: 10 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0 | |