| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Республіка Фінляндія
| [ Скачать с сервера (27.5 Kb) ] | 05.09.2017, 11:14 |
| Республіка Фінляндія: досвід конституційної реформи Сучасна Фінляндія є унітарною республікою з однопалатним парламентом, що має назву Едускунта (фін. - Eduskunta, шв. - Riksdagen)*. Внаслідок проведення у країні адміністративної реформи територія була поділена на 6 губерень та більше 400 комун. В межах держави розташовані Аланські острови, які наділені частковою автономією та мають власний однопалатний парламент (Ландстинг). Усю конституційну історію Фінляндії можна (по аналогії із Францією) умовно поділити на чотири основні періоди: Період Першої Республіки (1919-1944 рр.): характеризується домінуванням виконавчої влади над законодавчою та недемократичним політичним режимом (переслідувались прогресивні партії та профспілки, порушувались права та свободи громадян). Період Другої республіки (1944-1989 рр.): помітна демократизація політичного режиму (на виконання взятих на себе Мирним договором від 1947 року зобов'язань) та посилення президентської влади (певною мірою це було обумовлено перебуванням при владі досить сильних особистостей, як-от: К.Г.Маннергейм, У.К. Кекконен). У зв'язку з фактичними змінами, що відбулись у державному устрої виникає необхідність проведення конституційної реформи. Період Третьої республіки (1989-2000 рр.): поступово проводиться поетапне перетворення державного устрою, розширюються повноваження парламенту та уряду за рахунок Президента, змінюється порядок обрання Президента (непрямі вибори замінено прямими). Період Четвертої республіки (2000 р. - дотепер): 11 березня 1999 року було прийнято нову Конституцію, яка набрала чинності 1 березня 2000 року. З одного боку, вона акумулює усі зміни, проведені у 90-х роках, а, з іншого - містить значну кількість новел, які продовжили процес демократизації державного устрою та усього суспільного життя Фінляндії. Комплексна конституційна реформа запровадила в життя ряд змін, спрямованих на значне посилення ролі парламенту в системі розподілу влади. У перші місяці після її проведення Едускунта була змушена працювати у дуже напруженому режимі, оскільки необхідно було узгодити ряд нормативно-правових актів із Основним законом. Ситуація ускладнювалась також тим, що поряд із Основним законом, парламентом було прийнято новий Регламент, у зв'язку з чим значна частина часу депутатів витрачалась на різноманітні тренінги. Впровадження нових процедурних правил мало позитивний результат, оскільки це значно підсилило ефективність діяльності вищого представницького органу держави. Ключові новели торкалися таких аспектів парламентських процедур, як-от: було посилено роль Спікера у процесі планування та управління парламентською роботою; законодавчий процес зведено лише до двох читань; уведено швидкий темп дебатів; змінено процедуру подання інтерпеляцій тощо. Мовою фактів: парламент Фінляндії є одним із перших однопалатних парламентів у світі (з 1906 року, на основі Органічного закону про Сейм**). Щоправда, певною компенсацією відсутності другої палати стало: 1) утворення Генеральної комісії Едускунти, яка складалась із 45 представників парламентських фракцій і мала визначальний вплив на долю законопроектів; 2) введення „інституту прав меншості", що передбачало право 1/3 депутатів проголосувати після другого читання законопроекту за те, щоб він розглядався на першій сесії парламенту наступного скликання***. Фінляндія - це країна, де вперше у світі було закріплено процедуру виборів до парламенту на основі загального, прямого виборчого права при таємному голосуванні (у 1906 році); до 11 червня 1999 року Фінляндія була однією з тих не багатьох країн, які не мають цілісного Основного закону. Конституція складалася із 4 органічних законів: "Форма правління Фінляндії" (від 1919 року), "Акт про Едускунту" (від 1928 року), "Акт про право парламенту контролювати законність діяльності Державної Ради і Канцлера юстиції" (від 1922 року), "Акт про державний суд" (від 1922 року). У процесі проведення конституційної реформи було послідовно проведено зміни форми державного правління Фінляндії від змішаної республіки до парламентської. Компетенція парламенту Компетенція Едускунти є досить широкою. Її діяльність зводиться до таких основних напрямів: законодавча сфера. Нова Конституція значно розширила коло питань, які можуть регулюватися лише законами та обмежила можливість делегувати законодавчі повноваження уряду та підконтрольним йому органам. Хоча на практиці більшість проектів подається урядом, проте саме парламент має визначальний вплив на їх зміст. бюджетні повноваження. До проведених у 1992 році змін, парламент мав досить обмежені повноваження у бюджетній сфері. Зокрема, Президент мав право не підписати пропозиції депутатів по проекту державного бюджету, які об'єднувались в "умовну частину". Бюджетні пропозиції депутатів, які вимагали додаткових витрат, повинні були містити чітко визначені джерела фінансування. Після проведення реформ, парламент отримав право під час повторного читання 2/3 голосів подолати вето Президента щодо "умовної частини" державного бюджету. Нова Конституція підтвердила зазначені зміни. Контроль за виконанням бюджету здійснюють парламентські ревізори і Головне ревізійне управління (формується Едускунтою). повноваження у фінансовій сфері. Без згоди Едускунти не можуть оформлюватись державні позики, надаватись державні гарантії, встановлюватись розміри зарплати державних службовців, передаватись державна власність тощо. Питання про податки та збори вирішується виключно на рівні законів. Для контролю за банківською сферою обираються уповноважені особи по контролю за діяльністю Фінляндського банку, а за Національним пенсійним управлінням - спеціальні парламентські уповноважені. Контрольні повноваження парламенту та його відносини з урядом слід розглянути більш докладно. Прем'єр-міністр обирається парламентом і формально затверджується указом Президента. Усі інші міністри призначаються останнім за пропозицією Прем'єр-міністра. Незважаючи на те, що кандидатура на посаду голови уряду пропонується Президентом, його фактичну роль зведено до мінімуму. В Едускунті може бути проведено не більше трьох голосувань по кандидатурі Прем'єр-міністра. При цьому кожен раз повинна пропонуватись нова кандидатура. Уряд несе політичну відповідальність перед парламентом. Президент зобов'язаний відправити у відставку весь склад Державної Ради чи окремих міністрів не лише за їх власним бажанням, але також при винесенні їм вотуму недовіри з боку Едускунти. Депутати, у кількості не менше 20 осіб, мають право внести інтерпеляцію до Державної Ради в цілому чи конкретному міністру. Як правило, цим правом користуються представники опозиційних партій. Відповідь готується та розглядається на пленарному засіданні парламенту протягом 15 днів із моменту повідомлення Державної Ради. Якщо під час проведення дебатів вноситься резолюція недовіри Державній Раді чи міністру, то Едускунта повинна, після обговорення інтерпеляції, провести голосування з приводу довіри до уряду. Щорічно депутатами вноситься близько 2-5 інтерпеляцій, проте спостерігається тенденція до постійного зменшення цього числа, оскільки парламент має інші дієві засоби для того, щоб сфокусувати увагу на актуальних проблемах суспільного життя. Наприклад, депутати можуть подавати письмові запити. Вони складаються з аргументів та тих запитань, до яких депутат хоче привернути увагу уряду. Як правило, це одна сторінка, яка надсилається компетентному міністру. Запит розглядається протягом 21 дня. Відповідь надсилається депутату у письмовому вигляді. Цікаво, що парламент може обмежити кількість запитів, які їх можуть надсилати депутати протягом певного періоду часу. Найважливішим важелем парламентського контролю за діяльністю Президента та уряду є Конституційна комісія. Вона уповноважена розглядати питання про юридичну відповідальність найвищих посадових осіб у державі (Президента, Канцлера юстиції, міністрів тощо), може знайомитись із усіма документами уряду та давати висновок з приводу винесення йому резолюції недовіри. Ще одною формою парламентського контролю є інститут юридичного уповноваженого Едускунти - омбудсмена. Він не є внутрішнім органом парламенту і наділений певною самостійністю (хоча його діяльність контролюється Конституційною комісією). Функції омбудсмена значно ширші, ніж в інших країнах. Це зумовлено значним впливом законодавства та досвіду Швеції на правову систему Фінляндії. Зокрема, юридичний уповноважений Едускунти здійснює контроль не лише за дотриманням прав та свобод людини у державі, а і за законністю діяльності виконавчої та судової гілки влади, службовців органів місцевого самоврядування тощо. Контрольні повноваження у сфері зовнішньополітичних відносин реалізуються через Генеральну комісію та комісію з закордонних справ. На Державну Раду покладено обов'язок надавати зазначеним органам усю необхідну їм інформацію зі сфери зовнішньої політики та безпеки держави. До повноважень парламенту віднесено право приймати рішення про проведення референдуму (щоправда, у Фінляндії вони мають дорадчий характер) шляхом прийняття відповідного закону.\ Вибори до Едускунти До складу Едускунти входить 200 членів, які вибираються строком на чотири роки. Депутати наділені представницьким мандатом. Територія країни ділиться на щонайменше 12, а щонайбільше 18 виборчих округів, залежно від кількості населення. Важливою умовою є те, що від кожного виборчого округу повинно обиратись щонайменше 7 членів Едускунти. Аландські острови складають один виборчий округ і від них обирається один представник. Кожен кандидат у депутати повинен належати до зареєстрованої партії, оскільки відповідно до Основного закону лише політичні партії можуть висувати кандидатів на виборах. Активним виборчим правом наділені громадяни Фінляндії, яким виповнилось 18 років (іноземці, які постійно і на законних підставах проживають у країні мають право брати участь у комунальних виборах і референдумах). Пасивним - будь-яка особа, яка має право обирати і не перебуває під опікою. Додаткові обмеження передбачено для осіб, що перебувають на військовій службі. Якщо під час здійснення депутатської діяльності особа втрачає пасивне виборче право, то її повноваження припиняються. Не можуть займати посаду члена парламенту Канцлер юстиції у Державній Раді, юридичний уповноважений Едускунти, члени Верховного суду і Верховного адміністративного суду, державний обвинувач тощо. Основний закон підкреслює важливість принципу несумісності депутатської діяльності: якщо член Едускунти обирається Президентом республіки, призначається чи обирається на якусь іншу посаду, то його депутатські повноваження припиняються в той же день, коли відбулося призначення чи вибори. Нова Конституція залишила стару виборчу систему, яка закріплена законом від жовтня 1998 року. Проте у сучасній Фінляндії спостерігаються помітні тенденції до зміни виборчих правил. Поки що політичні партії та регіональні ради ще не дійшли згоди з приводу того, яким саме чином можна вдосконалити систему пропорційних виборів. Саме через це, 16 жовтня 2002 року, на інформаційній сесії уряду було прийнято рішення повернутися до обговорення цього питання пізніше. Міністр юстиції Фінляндії готує звіт та матеріали з цього приводу і, якщо протягом наступного виборчого періоду (2003-2007 рр.) буде прийнято певне рішення і всі сторони дійдуть згоди, то вже парламентські вибори 2011 року будуть відбуватися за новими правилами. За результатами останніх виборів "Фінський центр", що протягом восьми років перебував в опозиції, набрав більшість голосів. Якщо оцінити перемогу в голосах, то вона досить незначна - "Центр" отримав лише на 6300 голосів більше, ніж соціал-демократична партія. Проте, оскільки Конституція передбачає, що політична сила, яка за результатами виборів набрала більшість голосів має визначальний вплив на формування уряду, це матиме серйозні політичні наслідки. Цілком можливо, що лідер "Центру" (фін. - Anneli Jaatteenmaki) стане першою жінкою Прем'єр-міністром Фінляндії. \ Аналітики у Фінляндії обумовлюють поразку соціал-демо | |
| Просмотров: 418 | Загрузок: 3 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |