| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Рецепція римського права у англосаксонській правовій системі
| [ Скачать с сервера (34.2 Kb) ] | 25.06.2017, 21:18 |
| Римське право є основою права багатьох держав, у певний історичний період воно було фундаментом розвитку буржуазного права. Завдяки рецепції,певні галузі та норми римського права набули статусу чинного у низці держав світу. Щодо англосаксонської правової системи, то тут рецепція римського права відбулася у менш звичній формі. На відміну від континентальної правової системи, де відбувалася пряма рецепція, у Англії і США були прийняті лише деякі норми та засади римського права. Варто підкреслити, що предметом рецепції стало переважно римське приватне право. Згідно з думками деяких дослідників, рецепція римського права взагалі не мала місце у країнах загального права. Поширеним є уявлення про те, що через особливості географічного розташування міцні національні традиції, історичний розвиток, зокрема, специфічні “відносини” між Англією і Римською католицькою церквою, її правова система нібито не зазнала впливу римського права. Навіть якщо припустити відсутність рецепції в Англії, все ж її правова система, перебуваючи в межах західної традиції права, не могла уникнути типових властивостей цієї традиції, однією з яких є вплив римського права. Проте, можна говорити про важливе місце римського права у системі англосаксонського права. Зокрема, то самі англійські дослідники серед різновидів права, що переважають в Англії, вказують поряд із англійським загальним, місцевим, звичаєвим, статутним правом, правом справедливості, міжнародним, торговим, канонічним, правом Європейської спільноти також і римське право, зазнаючи при цьому, що останнє існує в університетах, тобто забезпечує формування юридичного світогляду та юридичної культури майбутніх правників. Як по всій Європі, у ХІІ ст. римське право викладали також і в Англії, зокрема відомий глосатор Вакарій. Вакарій - один з кращих представників ранніх глоссаторов - у 1144 р. на запрошення архієпископа переїхав до Англії і почав читати лекції з римським правом спочатку в Кентербері, а потім в Оксфорді. З цим фактом нерідко і пов'язують заснування Оксфордського університету. З'являються і перші роботи з викладенням основ римського права - «Книга для бідних студентів» Вакарія. Сучасний іспанський юрист Гарсіа Гаррідо у праці “Римське приватне право: казуси, позови, інститути” наводить дані про те, що викладати в Оксфорді був запрошений син автора Glossa Ordinaria – Франциск Акурсій. Наслідком такої рецепції римського права у формі вивчення є термінологія, римські правові поняття, використовувані "упорядниками" англійського права Гленвілем та Бректоном, що прагнули систематизувати його; а також закладені у правосвідомість англійських правників відповідні світоглядні засади, що і нині поєднують правову систему Англії з іншими правовими системами західної традиції права. Свідоцтвом тривалості його впливу є те, що 1510 р. в Кембриджі створили кафедру римського права. Незважаючи на те, що римське право було добре знайоме англійським юристам, враховувалося ними в практиці своєї роботи, не воно все ж визначало своєрідність правового розвитку в Англії. У XIII столітті швидко зростаючий вплив римського права викликало сильну опозицію, особливо з боку місцевої знаті, тим не менш, викладання його не припинялося. Характерним прикладом своєрідності рецепції в Англії є робота Брактона «Про закони і звичаї Англії» (XIII ст). Основний її зміст полягав у описі загального права (common law), викладалися ті норми, зміст і застосування яких було встановлено рішеннями королівських судів. Лише у великому введення наводилися ті загальні положення римського права, які могли сприяти більш точної формулюванні правових норм, розвитку юридичної думки, а частково використовувалися з метою «підправити» норми англійської матеріального права. Особливе відношення до римського права в Англії пов'язане з довготривалими факторами: відносної географічної ізольованістю країни, історичними традиціями, які формувалися всій її соціально-економічною історією, політичним, культурним розвитком. Ось чому обмеженість рецепції в Англії краще пояснюється такими безпосередньо діючими на право факторами, як націоналізм, прихильність правлячих класів до старовинних, «споконвічно англійською» правових установлень, їх обережне ставлення до абстрактних побудов і норм загального характеру, значний емпіризм у підході до права, використання методу часткових, поступових змін і домінуюча роль судової практики у правотворчості. Названі фактори чинили сильний вплив на англійське право і пояснюють його своєрідність не тільки в XII-XIII ст., а й у Новий час. Стає очевидним, що не всі в праві визначається економічними причинами, що один і той же економічний базис може породити різні форми права. Тут можна говорити про варіантності правового розвитку як результаті дії конкретних історичних умов і відносній самостійності надбудовних явищ. Саме це ми спостерігаємо у відмінностях рецепції і розвитку права в Англії і на континенті. Деякі дослідники, зокрема український романіст середини ХХ ст. О. Баранів, наводить перелік причин, які сприяли запозиченню римського права. Фактично ці причини збігаються з тими, які забезпечили державну підтримку і навіть заохочення проникнення римського права у правові системи континентальної Європи в період Середньовіччя. Отож, 1) знання римського права в Англії забезпечувало провідне державне становище, особливо у сфері дипломатії; 2) королівський абсолютизм разом з юристами-романістами “шукав” аргументи для себе у римському праві; 3) юристи-романісти штучно “втискували” англійське право в інституційну систему; 4) Правовий лексикон, виданий 1607 р., мав на меті обґрунтувати римським правом виключну державну владу короля, ніж відсунути парламент на задній план. Авторитет вчених-юристів надавав їм у Римі повноваження правотворчої діяльності (до слова, у традиційному типі правової системи таке повноваження і сьогодні мають правознавці – релігійні діячі). Концептуально оформлена думка вчених з питань права – правова доктрина (communis opinio doctorum – загальна думка вчених) – у правовій системі Риму була джерелом права. Римські юристи давали свої роз’яснення (interpretatio), які в процесі розвитку римської юриспруденції ставали обов’язковими. Завдяки високому авторитету юристів-суддів в Англії віддавна встановилась вільна правотворчість судді, впровадження якої Швейцарським цивільним кодексом у 1912 р. (про що згадувалося вище) визнавалося прогресивною новинкою для законодавства країн романо-германського типу. Вільна правотворчість судді є основою загального права в Англії. Правові звичаї стають складовими Common Law (загального права) лише після “апробації” їх судом. Значне місце в судовій системі Англії посідає поняття справедливості, яке уособлюється у праві справедливості (Law of Equity), що слугує для доповнення загального права (Common Law), заповнюючи прогалини. | |
| Просмотров: 1040 | Загрузок: 6 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |