| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
права після Жовтневої революції
| [ Скачать с сервера (47.5 Kb) ] | 02.09.2017, 10:00 |
| Формування і розвиток концепції господарського права після Жовтневої революції Після Жовтневої революції 1917 р. правове регулювання господарської діяльності істотно змінилося. У перші роки після революції, під час «військового комунізму», приватна підприємницька діяльність була заборонена. У 20-ті р. XX ст. при переході до непу вона була частково вирішена, що знайшло відображення в ЦК РРФСР 1922 р. У той період з'явилися нормативні акти, які регулювали діяльність торгових товариств та договірні відносини. Проте надалі приватний сектор поступово було ліквідовано і стала розвиватися планова економічна система, що наклало свій відбиток на правове регулювання господарської діяльності. Після Жовтневої революції розвиток права був підпорядкований меті закріплення і поглиблення відносин, заснованих на державній власності основних засобів виробництва, на праві держави обернути в свою власність будь-яке майно понад встановлену межу. Основу радянського права на той час складали нормативні акти, що регулювали майнові та особисті немайнові відносини. Впорядкованої кодифікації законодавства в період громадянської війни не було. У декретах ВЦВК і РНК законодавчо закріплювався новий вид власності соціалістична. Декрет «Про Землі» відміняв приватну власність на землю, ліси, надра, води. 27 травня 1918 «Основний закон про ліси» оголосив верховну власність держави на лісові угіддя. 20 червня 1918 РНК прийняв декрет про націоналізацію нафтової промисловості, а 28 червня Декрет про націоналізацію всієї великої промисловості, підприємств залізничного транспорту та паркових млинів. До об'єктів соціалістичної власності були віднесені також середні підприємства, а також муніципальні комунальні підприємства та житловий фонд міст. Джерелами виникнення державної соціалістичної власності були націоналізація, конфіскація, секвестр, реквізиція і безгосподарність майна (на підставі Декрету РНК від 13.11.20 р.). Об'єкти державної власності вилучалися з цивільного обігу і переходили в сферу дії адміністративного права. Посилення позицій державного заборонного правового регулювання викликала різке згортання цивільного обороту, викликала широке поширення підпільних угод (наприклад: оренду землі у сільських товариств або приватних осіб). Майнові відносини регулювалися адміністративно-правовими методами. Націоналізація вилучила з обігу основні фонди підприємств. Система планових завдань ліквідувала відносини купівлі-продажу при постачанні підприємств і віднесла їх до області адміністративного регулювання. Договірні відносини були майже ліквідовані. Зосередження економічної діяльності в промисловості і транспорті в руках єдиного господарського суб'єкта держави, примусова поставка с/г продукції з села зумовили слабке регулювання державою зобов'язальних відносин. Замість них, в умовах централізації багато частіше діяли адміністративно-правові відносини. Таким чином, в період громадянської війни в сфері права спостерігалося звуження сфери цивільного регулювання за рахунок зростання адміністративних правовідносин. Правове регулювання господарської діяльності в період радянської влади здійснювалося як цивільним, так і спеціальним господарським законодавством. Останнє містило норми, що визначали порядок здійснення господарської діяльності та керівництва нею [1, c. 44]. Господарська діяльність велася державними і частково кооперативними підприємствами. Приватна підприємницька діяльність в 20-і рр. XX ст. обмежувалася, а в 30-і рр. XX ст. була зовсім заборонена. Ці процеси знайшли відображення в науці господарського права. У 20-і рр. XX ст. в нашій країні розвивалися різні напрямки досліджень правового регулювання господарської діяльності. В концепції двухсекторного права, розробленої П.І. Стучкою [2, c. 76], обґрунтовувалося, що майнові відносини регулюються як цивільним, так і господарським (господарсько-адміністративним) правом. Причому цивільне право розглядалося як право капіталістичного господства, а господарське як право соціалістичної економіки. Цивільне право у відповідності з установками того часу повинно було поступово відмерти, а господарське розвиватися та зміцнюватися, допомагаючи у побудові соціалізму. Хочеться зазначити, що становлення господарсько-правової думки у вітчизняній науці в 1920-х рр., яке відбувалося в період розвитку нової економічної політики, знайшло відображення в концепції «двухсекторної теорії» права, але все ж таки пріоритет вже тоді віддавався соціалістичному сектору економіки. Саме збереження певного методологічного плюралізму в суспільних науках того часу дало можливість сформулювати ідею про поєднання цивільно-правового та господарсько-правового регулювання різних секторів економіки. В цілому дана теорія укладалася в уявлення науки про історичні перспективи розвитку радянської економіки і права, які були пов'язані з посиленням державного сектора і, відповідно, збільшенням ролі господарського права. З господарським правом пов'язувалося уявлення як про перехідний період не до правового, а до організаційного керівництва народним господарством, що говорило про недооцінку непу. Хочеться також звернути увагу, що ідея господарського права спочатку відображала нові політико-правові установки, поставленні соціалістичною правосвідомістю. У цей же період в рамках радянського права широкий розвиток отримали дискусії про співвідношення публічного і приватного права, плану і ринку. У 30-і рр. XX ст. роки сформувалася теорія єдиного господарського права (Л.Я. Гінцбург, Е.Б. Пашуканіс). Ця теорія виходила з того, що господарське право є особливою формою політики пролетарської держави в сфері організації управління господарством і організації господарських зв’язків. В рамках цієї теорії були розроблені пропозиції щодо зміцнення законності в господарській діяльності. Однак в умовах культу особи дана теорія була відкинута і оголошена невідповідною загальній правовій радянській системі, а її прихильники репресо | |
| Просмотров: 428 | Загрузок: 3 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |