| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Поняття та ознаки договору позички
| [ Скачать с сервера (26.6 Kb) ] | 04.08.2017, 12:59 |
| . Поняття та ознаки договору позички За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (ч. 1 ст. 827 ЦК України). Договір позички є одним з найстаріших цивільно-правових договорів, відомих праву з найдавніших часів. На побутовому рівні цей договір застосовувався та застосовується, мабуть, найчастіше за договір купівлі-продажу. Норми про договір позички були відомі цивільному праву ще з часів римського права і з того часу майже не зазнали змін. В українському законодавстві вперше цей договір передбачався у Цивільному кодексі УРСР 1963 року, де йому була присвячена гл. 27. У ЦК УРСР даний договір називався "договір безоплатного користування майном". Норми ЦК УРСР здебільшого стосувалися врегулювання відносин безоплатного користування майном між соціалістичними організаціями, а також містили положення про дострокове розірвання та припинення договору. У ЦК України відносинам безоплатного користування майном присвячена гл. 60. Нове законодавство дещо змінило назву цього договору. В ЦК України договір безоплатного користування майном отримав назву "позичка". Ведучи мову про назву договору (позичка), слід зазначити, що на побутовому рівні немає її чіткого розуміння. Часто під позичкою розуміють невелику грошову позику, як оплатну, так і безоплатну, рідше - безоплатне користування майном. Зазначена проблема для цивільного права не є новою. Ще відомий дореволюційний цивіліст Д. І. Мейєр писав, що "...стан даного договору в законодавстві доволі незвичайний. Визначаючи позичку як договір про безоплатне надання права користування річчю, законодавець нерідко називає позичкою позику, за якою переходить вже не право користування, а право власності на майно та виникають юридичні відносини абсолютно інші, ніж за договором позички"1. Сучасне українське законодавство в цьому недалеко пішло від законодавства Російської імперії. І на сьогодні термін "позичка" широко застосовується в законодавстві для визначення відносин позики, тобто передачі у власність грошових коштів на умовах повернення. Як приклад можна навести постанову Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання у 2007 році місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування середньострокових безвідсоткових позичок та а погашення" від 24 січня 2007 р. № 64, а також лист Національного банку України "Щодо надання інформації для розрахунку та обліку резерву на можливі втрати за позичками комерційних банків" від 19 листопада 1996 р. № 10-306/2976. Разом із тим, Цивільний кодекс розрізняє договори позички та позики та встановлює як основний критерій їх розмежування об'єкти даних договорів. Так, якщо за договором позики можуть передаватися тільки гроші та речі, визначені родовими ознаками, то об'єктом позички можуть бути виключно індивідуально визначені неспоживні речі. Друга назва договору позички (яка, щоправда, на сьогодні не відображена в ЦК) - договір безоплатного користування майном - виражає основну суть даного договору. Мається на увазі, що договором позички охоплюються відносини щодо передачі майна у тимчасове користування. Цим договір позички відрізняється від дарування, внаслідок якого відбувається перехід права власності на майно. Договір позички належить до безоплатних договорів. Саме ця риса дозволяє відокремити його від договору оренди. Проте, ведучи мову про безоплатність, не можна стверджувати, що цей договір не має майнового інтересу для позичкодавця. Іноді це дійсно так, а іноді майновий інтерес може мати місце. Так, підприємство-виробник надає у безоплатне користування рекламній компанії свої вироби для виставлення їх на промисловій виставці. Безпосереднім майновим інтересом позичкодавця тут є реклама товару. Коли у безоплатне користування передається тварина, мета цього може полягати у звільненні позичкодавця від витрат на її утримання. Але такі майнові інтереси позичкодавця не охоплюються договором позички. Як правило, в основі відносин позички лежать або особисті відносини між сторонами, або переслідування позичкодавцем соціально значущої мети (благодійна, просвітницька, гуманітарна діяльність тощо). Не слід вважати такими, що підпадають під договір позички, відносини щодо безоплатного користування майном, коли це є наслідком укладення сторонами іншого оплатного договору. Наприклад, особа, яка придбала путівку до будинку відпочинку, може безоплатно отримувати у користування пляжний, спортивний чи будь-який інший інвентар. Але в цьому випадку об'єктивно такі відносини позбавлені безоплатності. Вказана особа заплатила за користування інвентарем при придбанні путівки. Тому для подібних відносин слід застосовувати положення про договір оренди. Договір позички може бути як реальним, так і консенсуальним, залежно від того, як сторони визначили порядок його укладення. Якщо сторони встановили, що договір буде вважатися укладеним з моменту передачі речі у користування - договір вважається реальним. Якщо ж момент укладення договору приурочується до досягнення згоди за всіма істотними умовами, - в наявності консенсуальний договір. Якщо сторони не зазначили в договорі момент укладення, договір треба вважати консенсуальним. Уразі якщо договір позички є консенсуальним, він набуває рис двостороннього договору. Позичкодавець при цьому зобов'язаний передати річ у користування, а користувач повернути річ протягом визначеного терміну. Якщо при укладенні договору позички застосовується конструкція реального договору, то він є одностороннім, оскільки, передаючи річ у користування, позичкодавець у подальшому має лише права, а користувач - лише обов'язки. Однією з ознак договору позички є його тривалий характер. Передачею речі юридичний зв'язок між сторонами не закінчується, а лише виникає. Частина 3 ст. 827 ЦК України поширює на договір позички норми гл. 58 Кодексу, яка присвячена врегулюванню орендних відносин. Але, незважаючи на такий підхід законодавця, слід мати на увазі, що деякі правила, які властиві орендним відносинам, для договору позички застосовуватися не можуть у силу суті самого договору, наприклад ст. 762 "Плата за користування майном". Договори найму (оренди) та позички, їх відмінності Договір найму (оренди) належить до найбільш давніх інститутів зобов’язального права. Цей договір є двостороннім. Сторонами вищевказаного договору є наймодавець і наймач. Відповідно до часини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Таким чином, закон передбачає можливість укладення як реальних договорів найму (таких, що вважаються укладеними з моменту фактичного надання майна у користування), так і консенсуальних (таких, що вважаються укладеними з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору). Оскільки договір майнового найму є оплатним, за користування майном справляється плата. Розмір оплати погоджується сторонами. Форма договору залежить від суб’єктного складу та предмету оренди. Зокрема, до правочинів найму будівлі або іншої капітальної споруди ставиться вимога обов’язкової письмової форми, а якщо такий договір укладається на строк більше одного року, то він підлягає нотаріальному посвідченню. Закон ставить вимогу щодо письмової форми договору транспортного засобу. Якщо за договором найму транспортного засобу сторонами є фізичні особи, то він також підлягає нотаріальному посвідченню. За договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку (частина 1 статті 827 Цивільного кодексу України). Договір позички є безоплатним. Безоплатність може випливати з суті взаємовідносин сторін. Зокрема, це виражається в певних діях, особливо якщо і раніше вони мали безоплатний характер. Закон ставить вимогу щодо письмової форми договору позички, укладеного з участю юридичних осіб. При цьому не має значення правовий статус іншого контрагента. Ним може бути як фізична, так і юридична особа. Договір позички будівлі або іншої капітальної споруди строком на один рік і більше укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Договір позички транспортного засобу за участі фізичної особи також укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Предметом договору майнового найму є індивідуально визначена неспоживча річ, тобто річ, яка зберігає первісний вигляд при неодноразовому використанні. Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Насамперед це стосується речей, вилучених з обороту. Цивільний кодекс України визначив, що предметом договору оренди можуть бути майнові права. До них належать майнові права автора та суб’єкта авторського права, володільця об’єкта промислової власності, права на чужі речі. За своєю природою позичкою опосередковуються відносини найму, тому до договору позички можуть застосовуватись положення , що регулюють договір найму та окремі його види. Це стосується предмету договору. За договором найму наймодавцем можуть виступати фізичні, юридичні особи, уповноважені державою органи, адміністративно – територіальні утворення тощо. Незалежно від суб’єктного складу право укладати договір оренди має власник або особа – володілець майнових прав. Власник може уповноважити на укладення договору майнового найму іншу особу. В такому випадку повноваження повіреного будуть визначатися договором доручення. Право передавати майно у найм можуть особи, які володіють цим майном на праві довірчого управління, якщо це передбачено законом чи договором або на іншій законній підставі. За договором позички позичкодавцем можуть виступати як фізична так і юридична особа, яка має відповідні повноваження щодо розпорядження річчю. Це стосується, насамперед, власника, а також осіб, які ним уповноважені. Певні обмеження встановлено для передачі речі у позичку для юридичних осіб – позичкодавців. Юридичні особи – суб’єкти підприємництва не можуть передавати речі у безоплатне користування своїм засновникам, учасникам, особам, які здійснюють управлінські або контрольні функції, керівникам. Термін користування майном визначається сторонами в договорі найму. Строк може бути визначений періодом у часі або конкретною датою. Договір найму може бути укладений на невизначений строк. У такому разі припинення договору пов’язується з вимогою наймодавця або наймача. При цьому законом покладається обов’язок на сторону, з ініціативи якої договірні зв’язки припиняються, повідомити другу сторону про це не пізніше ніж за три місяці – щодо найму нерухомих речей та один місяць – у разі розірвання договору найму рухомих речей. В окремих випадках законом можуть бути встановлені максимальні строки договору найму для окремих видів майна. Відповідно до статті 831 Цивільного кодексу України, якщо сторони договору позички не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею. Тривалість користування річчю визначається її призначенням і потребою користувача. Позичкодавець може витребувати річ, якщо строк позички не визначений. У разі розірвання договору позички сторона, з ініціативи якої припиняється договір позички, має повідомити другу сторону у термін не пізніше ніж за сім днів. Наймач має право володіти і користуватися предметом майнового найму. Водночас він зобов’язаний користуватися річчю відповідно до умов договору і призначення речі. Порушення обов’язку користуватися річчю згідно з її призначенням або умовами договору є підставою розірвання договору найму з ініціативи наймодавця. Наймач не вправі укладати договір піднайму без згоди наймодавця. Таке право сторони можуть передбачити в договорі найму. Право передати річ за договором піднайму може бути встановлено законодавством. Згода наймодавця на піднайм оформляється додатковою угодою до чинного договору найму. Наймач володіє, користується і в межах, визначених законом та договором, розпоряджається предметом договору найму. Доходи, плоди, продукція, одержані наймачем у результаті користування річчю, переданою у найм, є власністю наймача. Наймач має право на переважне переукладення договору найму перед іншими особами у разі належного виконання своїх обов’язків за договором. Крім права на укладення договору найму, наймач має перевагу на купівлю речі перед іншим покупцем. Обов’язки з ремонту речі між наймодавцем і наймачем поділяються таким чином: капітальний ремонт здійснює наймодавець, а поточний-наймач. У договорі найму сторони можуть передбачити інший порядок розподілу обов’язків. Користувач має право використовувати річ за призначенням. Права переважної купівлі речі користувач не має. Однак відносини позички зберігаються в разі продажі речі іншому власнику. Користувач повинен користуватися річчю особисто. Але ця норма має диспозитивний характер. Сторони в договори можуть передбачити інше, зокрема, право користувача передавати предмет позички у користування іншим особам. Користувач повинен підтримувати предмет позички у належному стані. Він повинен нести витрати, необхідні для нормального функціонування речі, але вони не повинні перевищувати розміру звичайних витрат позичкодавця. Закон визнає юридичним фактом, спрямованим на припинення відносин майнового найму, смерть фізичної особи-наймача. Таким чином, майнові права щодо користування річчю мають особистий характер, але коментоване положення не має імперативного характеру. Сторони в договорі можуть передбачити інші правові наслідки. Зобов’язання припиняються у зв’язку з ліквідацією юридичної особи. При цьому не має значення, наймодавцем чи наймачем ця юридична особа була ліквідована Самостійною підставою припинення договору майнового найму з ініціативи наймодавця є невнесення орендних платежів наймачем більше трьох місяців. У статті 783 Цивільного Кодексу України визначаються підстави розірвання договору найму з ініціативи наймодавця: 1) порушення, пов’язані з використанням предмету найму; 2) порушення наймачем повноважень щодо розпорядження річчю; 3) загроза цілісності предмета найму; 4) порушення наймачем передбаченого договором обов’язку проводити капітальний ремонт предмета договору. Підстави розірвання договору з ініціативи наймача зводяться до неналежної якості речі, переданої у найм, та порушенням обов’язку наймодавцем щодо проведення капітального ремонту. Цивільним кодексом України передбаченні підстави для розірвання договору позички з ініціативи позичкодавця. До таких підстав належать непередбачені обставини, внаслідок яких річ стала потрібною самому позичкодавцеві. Закон не визначає переліку таких обставин. Самостійною підставою розірвання договору з ініціативи позичкодавця є використання речі не за призначенням та з порушенням умов договору. При зміні власника права та обов’язки позичкодавця переходять до правонаступника. Водночас новий власник має право вимагати розірвання договору позички. Відносини позички мають довірчий характер, тому зі смертю фізичної особи-користувача або ліквідацією юридичної особи відносини позички припиняються. Але сторони в договорі позички можуть передбачити можливість продовжувати користування річчю, наприклад, спадкоємцями померлого користувача. 2. Елементи договору позички Відповідно до положень ст. 827 ЦК України сторонами договору позички є позичкодавець та користувач. У їх ролі, як правило, можуть виступати будь-які фізичні та юридичні особи. Обмеження тут лише загальні - наявність відповідного рівня дієздатності. За загальним правилом, позичкодавцем може бути особа, наділена правом розпоряджатися річчю. Як правило, це - власник речі. Інші особи, які здійснюють управління майном (на підставі права довірчого управління, договору комісії, права оперативного управління або повного господарського відання тощо), можуть бути позичкодавцями лише за згодою власника (ч. 1 ст. 829 ЦК). З метою запобігання зловживанням зі сторони осіб, які здійснюють управління або контроль над юридичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності, ЦК встановив правило, відповідно до якого юридична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, не може передавати речі у безоплатне користування особі, яка є її засновником, учасником, керівником, членом її органу управління або контролю (ч. 2 ст. 829 ЦК). Користувач - це особа, яка отримує майно у безоплатне користування. За загальним правилом у ролі користувача може виступати будь-яка особа. Але, за бажанням позичкодавця, отримувати в позичку ті чи інші речі можуть лише спеціальні суб'єкти. Так, вищий навчальний заклад вправі надати право безоплатного користування бібліотекою лише своїм студентам. Що стосується об'єкта договору позички, то незважаючи на те, що ЦК України поширює на відносини позички правила про договори оренди, об'єктом позички можуть бути лише речі, що випливає з визначення цього договору. Майнові права та обов'язки за договором позички передаватися не можуть. В іншому правила про об'єкт оренди діють, дозволяючи визначати як об'єкт позички лише індивідуально визначені неспоживні речі (ч. І ст. 760 ЦК). Проте, як правило, у більшості випадків у позичку передаються речі, не призначені для комерційного використання. Договір позички може бути укладений як на визначений строк, так і без вказівки строку. Визначений строк має бути встановлений в договорі. Якщо строк у договорі не вказаний, він визначається відповідно до мети користування майном (ст. 831 ЦК). При цьому в силу відсилочної норми ст. 827 ЦК тут також діє положення ч. 2 ст. 763 ЦК, яка визначає, що "кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору у будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці". Форма договору позички визначається як загальними правилами про форму правочинів, так і спеціальними нормами ст. 828 ЦК України. Так, ч. 1 ст. 828 дозволяє використовувати усну форму договору лише у відносинах між фізичними особами щодо речей побутового призначення. Для інших договорів (між юридичними особами, між фізичними та юридичними особами, а також між фізичними особами, але щодо речей непобутового призначення) обов'язковою є письмова форма. Для деяких видів майна закон передбачає нотаріальну форму договору позички. Так, відповідно до ч. 4 ст. 828 ЦК нотаріально посвідчується договір позички транспортних засобів за участю фізичних осіб. А відповідно до ч. 3 ст. | |
| Просмотров: 653 | Загрузок: 5 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |