| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Поняття та класифікація суб’єктів трудового права.
| [ Скачать с сервера (12.5 Kb) ] | 03.12.2017, 12:56 |
| Суб’єкти трудового права - це учасники iндивiдуальних, колективних трудових та iнших вiдносин, якi є предметом трудового права i якi на пiдставi чинного законодавства надiляються суб’єктивними правами та вiдповiдними обов’язками. Види суб’єктiв трудового права: працiвники, роботодавцi, трудовi колективи; профспiлковi органiзацiї; державнi органи. Елементи правового статусу суб’єктiв: — трудова правосуб’єктнiсть; — суб’єктивнi права i обов’язки, що зафiксованi в нормативних актах; — гарантiї прав i обов’язкiв — правовi норми, якi сприяють реалiзацiї прав та виконанню обов’язкiв; — вiдповiдальнiсть за невиконання чи неналежне виконання обов’язкiв. 2. Працівник як суб’єкт трудового права. Працiвник — це фiзична особа, яка працює за трудовим договором чи контрактом на пiдприємствi, установi, органiзацiї або у фiзичної особи — роботодавця. З моменту, коли фiзична особа уклала трудовий договiр i приступила до виконання своєї трудової функцiї, вона стає працiвником, але для цього необхiдна обов’язкова умова: наявнiсть трудової правоздатностi i трудової дiєздатностi. Трудова правоздатнiсть наступає, як правило, з досягненням шiстнадцятирiчного вiку, а в окремих випадках — з досягненням п’ятнадцяти чи навiть чотирнадцяти років. Пiд дiєздатнiстю розумiється здатнiсть особи сво їми дiями набувати для себе права i нести вiдповiднi обов’язки. Трудова дiєздатнiсть настає з того ж вiку, що й трудова правоздатнiсть. Відповідно до Закону України від 4 лютого 1994 р. "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці мають рівні з громадянами України права та обов'язки у трудових відносинах, якщо інше не передбачено законодавством України та міжнародними договорами, учасником яких є Україна. Іноземці, які імігрували в Україну для працевлаштування на ; визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на ' працевлаштування. Бути учасниками трудових правовідносин іноземці, як і громадяни нашої держави, можуть лише за наявності у них право-суб'єктності, що визначається настанням трудової дієздатності по досягненні певного, визначеного законом, віку. Згідно з КЗпП заборонено приймати на роботу осіб віком до 16 років. Водночас ч. 2 ст. 188 КЗпП передбачає, що за згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть як виняток прийматися на роботу особи, які досягли 15 років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої праці, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними 14-річного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. 3. Роботодавець як суб’єкт трудового права. Роботодавець — власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа, що перебуває в трудових правовiдносинах з працiвником, якому вiн надає роботу, на пiдставi трудового договору, контракту чи iншого юридичного факту (складу) та використовує найману працю. Трудова правосуб’єктнiсть роботодавцiв визначається: — наявнiстю майнової господарської самостiйностi; — наявнiстю права прийому&звiльнення на роботу; — можливiстю органiзовувати процес працi та керувати ним; — наявнiстю коштiв для виплати зарплати (фонду оплати працi); — конкретною структурою та штатом; — наявнiстю самостiйної майнової вiдповiдальностi; — здатнiстю забезпечувати необхiднi умови працi та соцiальнi економiчнi гарантiї, передбаченi чинним законодавством. 4.5. Трудовий колектив та профспілки як суб’єкти трудового права Суб’єктом трудового права є і трудовий колектив. Він складається з усіх громадян, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства, установи, організації на підставі трудового договору. Трудовий колектив виникає разом зі створенням підприємства, установи, організації. До нього входять усі громадяни, як своєю працею беруть участь у діяльності підприємства на основі трудового договору, а також інших форм, що викликають виникнення трудових відносин працівників з підприємством. Відносини ж колективізму для кожного працівника виникають з дня, коли працівник фактично розпочинає виконувати трудові обов'язки. Відносини трудових колективів з власниками або уповноваженими ними органами є правовими, але не трудовими, оскільки своїм змістом мають не працю, а лише її організацію і умови, за яких ця праця здійснюється. Повноваження трудових колективів усіх видів підприємств, де використовується наймана праця, реалізуються, якщо інше не передбачене статутом, загальними зборами працюючих. Такі безпосередні відносини можливі тоді, коли підприємства невеликі за своїми розмірами, і для розв'язання конкретних питань у кожному випадку є можливість зібрати всіх працюючих. В умовах же великого підприємства вирішення питань виробництва безпосередньо всіма працюючими є досить складним, у зв'язку з чим виникає необхідність використання представницької демократії. В таких випадках повноваження трудового колективу можуть реалізовуватись конференцією або виборними органами трудового колективу, такими, як рада трудового колективу, комітет підприємства, страйковий комітет тощо. Профспілка - добровільна громадська організація, що об'єднує працівників за їх суспільними інтересами згідно з родом їхньої діяльності у виробничій і невиробничій сфері з метою захисту трудових і соціально-економічних прав і законних інтересів своїх членів. Професійні спілки виконують свою основну функцію щодо захисту трудових прав і законних інтересів працівників, поновлення їхніх порушених прав, встановлення високого рівня умов праці, побуту тощо. За обсягом умовно розрізняють такі права профкому: • на захист права на працю (участь у формуванні державної політики зайнятості населення, контроль за станом зайнятості тощо); • на соціальний захист працюючих у галузі оплати пращ, охорони праці, побутових умов тощо; • на нагляд і контроль за охороною праці й дотриманням норм трудового законодавства; • на участь в управлінні державним соціальним страхуванням - надання путівок, визначення допомоги з приводу тимчасової непрацездатності, призначення пенсій тощо. Професійні спілки здійснюють повноваження, поєднуючи свої права з правами власника підприємства, трудового колективу чи конкретного працівника. Професійні спілки як суб'єкти трудового права мають також відповідні гарантії своїх прав. Вони стосуються: • сфери виробництва, праці, побуту, культури, участі в управлінні підприємством тощо; • конкретних виборних профспілкових працівників (керівників профспілкових комітетів, членів профкому, ради підприємства чи ради трудового колективу). 6. Державні органи як суб'єкти трудового права Суб'єктами можуть виступати не тільки працівник та роботодавець (власник підприємства, установи, організації, фізична особа), а й інші державні органи. Сюди можна віднести: органи прокуратури, Комітет по нагляду за охороною праці. Так, відповідно до ст. 259 глави XVIII КЗпП нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу. Центральні органи державної виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають їх функціональному підпорядкуванні. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють: — Державний комітет України по нагляду за охороною праці; — Державний комітет України з ядерної та радіаційної без пеки; — органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністерства внутрішніх справ України; — органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України. Крім цього, суб'єктами трудового права можуть виступати такі державні органи, як місцеві державні адміністрації та ради в межах відповідної території (забезпечення реалізації державної політики в галузі охорони праці), служби зайнятості (забезпечення працівників роботою, зниження соціальної напруженості) та ін. Місцеві державні адміністрації і органи місцевого самоврядування у межах відповідної території: — забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці; — формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення; — здійснюють, контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці. Проте державні органи можуть виступати і як роботодавці, коли йдеться про комплектування цих структур. 7. Трудові правовідносини — це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у результаті укладення трудового договору (власне трудові), а також відносини з приводу встановлення умов праці на підприємствах, навчання й перекваліфікації за місцем праці та відносини, пов'язані з наглядом і контролем за додержанням трудового законодавства, вирішенням трудових спорів та працевлаштуванням громадян. Ядром і основним видом трудових правовідносин є власне трудові правовідносини, або, як їх ще прийнято називати, індивідуально-трудові, тобто це — правовідносини, що виникають на підставі укладення трудового договору між працівником і роботодавцем, за яким працівник зобов'язаний виконувати роботу, визначену договором, дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець у свою чергу зобов'язаний виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи й передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовому правовідношенню притаманні загальні ознаки право-відношення: Крім загальних ознак, специфічними ознаками трудового правовідношення є те, що: - воно виникає тільки з початком роботи за трудовим договором; | |
| Просмотров: 527 | Загрузок: 5 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |