| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Поняття та характерні ознаки акцизного податку
| [ Скачать с сервера (61.8 Kb) ] | 25.05.2017, 07:01 |
| ЗМІСТ 1. Поняття та характерні ознаки акцизного податку……………………3 2. Платники акцизного податку та об’єкт оподаткування………………6 3. Підакцизні товари та ставки податку………………………………………………….9 4. База оподаткування……………………………………………………………………………12 5. Порядок обчислення та сплати акцизного податку…………………14 6. Марки акцизного податку……………………………………………16 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..19 1. Поняття та характерні ознаки акцизного податку. В умовах ринкової економіки податки посідають центральне місце, особливо група непрямих податків. Одним із видів непрямих податків є акцизний податок, який є одним із основних джерел прибутків державної казни України [3, с.103]. Акциз є податковою формою, що має тривалу історію, адже цей платіж справляється в Європі та і на території України уже кілька століть [18, с.114]. Переваги механізму акцизного оподаткування констатували класики фінансової науки. Зокрема, ще у XVII столітті французький економіст Ф. Демезон вказав, що акциз здатен один принести казні стільки і навіть більше, ніж усі інші податки [10, с.56]. Ще один, англійський вчений — У. Петті з приводу акцизного оподаткування зазначив що, по-перше, природна справедливість вимагає, щоб кожен сплачував відповідно до того, що він насправді споживає, внаслідок чого акцизний податок навряд чи нав’язується кому-небудь проти волі та його надзвичайно легко сплачувати тому, хто задовольняється предметами першої необхідності; по-друге, цей податок схиляє до ощадливості, що є єдиним способом збагачення народу; по-третє, ніхто не сплачує двічі за ту саму річ, оскільки ніщо не може бути спожите більше ніж один раз [1, с.77]. Правовий механізм акцизного податку закріплений розділом VI «Акцизний податок» Податкового кодексу України. Одним із принципових досягнень Податкового Кодексу є зміна назви «акцизний збір» на «акцизний податок». Перший із них визначався згідно ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» [5] як не¬прямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). Так, у самому визначенні містилася суперечність - ставився знак рівності між збором та податком. Певні залишки старої назви цього виду непрямого податку наявні і в чинній редакції Податкового кодексу, коли законодавець у назві підрозділу 5 Перехідних положень за старою звичкою називає податок «акцизним збором» [12, с.400]. Відмова від терміна «збір» при визначенні акцизного пла¬тежу принципово важлива, оскільки вона повиннна виключити характер умовної, цільової спрямованості платежу [8, с.109]. Акциз (від лат. "Accidere" – урізати) – непрямий податок, який встановлюється на високорентабельні та монопольні товари і в теорії вилучає частину надприбутків, які отримуються від продажу подібної продукції [9, с.54]. Виходячи із законодавчого трактування, "акцизний податок" – це непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції), а також особливий податок на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами [13]. По суті цей податок акумулюється в ціні і стягується в міру їх реалізації. Зміст акцизного податку деталізується й реалізацією ним тради-ційних для податків функцій. Акцизний податок специфіч¬но об'єднує у собі якфіскальну функцію податків, наповнюючи до¬хідні частини бюджетів, так і регулюючу функцію, впливаючи на ціноутворення. Остання корегує попит та пропозицію, збільшуючи ціну товару за рахунок акцизу або зменшуючи шляхом виключення з переліку підакцизних товарів. Щодо акцизу, то логічно допустити, що регулююча функція дещо превалює над фіскальною. Безумовно, доходи бюджетів важко уявити без акцизних надходжень, однак ці¬нова надбавка на стадії реалізації у формі акцизного податку може створити непереборний бар'єр у доступності того або іншого товару (продукції) для цілих верств населення. У цьому випадку цілком до¬речна аналогія з митом, коли збільшення його до певних меж по окремих товарах може припинити ввіз (або вивіз) їх на митну територію [8, с. 401]. Відповідно до світової практики, існує три основні види акцизів, що підрозділяються залежно від функції, яку вони виконують. До першої групи належать так звані традиційні акцизи на алкоголь і тютюнові вироби. Доходи від цих товарних груп високі, коло їх виробників відносно вузьке, більшість товарних категорій чітко визначена. Стягування даного виду акцизу передбачає реалізацію двох основних цілей: фіскальну та обмеження споживання шкідливих для здоров'я продуктів. До другої групи належать акцизи на паливно-мастильні матеріали, які,крім фіскальної функції, виконують ще й роль платежу за користування автошляхами, а також способу корекції негативних наслідків для навколишнього середовища. Третя група включає акцизи на так звані люксові товари і, як правило, не має цілеспрямованої фіскальної ролі. Більшою мірою даний вид акцизу покликаний виконувати перерозподільну функцію, оскільки основними споживачами люксових товарів є більш спроможні громадяни. Крім того, можливе також переслідування інших цілей, наприклад, заохочення трудомістких виробництв шляхом стягування акцизів з продуктів капіталомістких виробництв, що відносяться в деяких країнах до люксових товарів (автомобілі,електроніка тощо), заохочення місцевих виробників або ж поліпшення зовнішньоторговельного балансу шляхом стягування акцизів на додаток до митних зборів з імпортних товарів [7, с. 84]. Сучасний стан податкового законодавства дозволяє виділити кілька істотних ознак, що відрізняють даний вид податкового платежу: 1) акцизний податок є непрямим податком; 2) акцизний податок передбачає виникнення податкового обов’язку тільки щодо специфічних товарів (продукції), визначені законом як підакцизні. Акцизний податок пов’язується з певною специфічною групою товарів (продукції). Даний податок встановлюється, як правило, на дефіцитну та високорентабельну продукцію й товари, призначені для населення та такі, що є державною монополією; 3) акцизний податок включається в ціну реалізації підакцизних товарів (продукції); 4) акцизний податок є загальнодержавним податком, встановлю¬ється Верховною Радою України; 5) акцизний податок є територіальним податком, що обумовлює стягнення даного податку тільки по тих операціях, які здійснюються на території держави [12, с. 402]. 2. Платники акцизного податку та об’єкт оподаткування. Аналізуючи такий основний еле¬мент правового механізму акцизного податку, як платник, необхідно враховувати, що при класифікації податків за принципом платника цей вид платежу належить до групи податків, що передбачають змішаного платника [12, с.404]. Тобто, ним можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи [4, с.85]. Відповідно до п.212.1 ст.212 Податкового Кодексу до платників акцизного податку належать: 1) особа, яка виробляє підакцизні товари (продукцію) на митній території України, у тому числі з давальницької сировини; 2) особа - суб'єкт господарювання, яка ввозить підакцизні товари (продукцію) на митну територію України; 3) фізична особа - резидент або нерезидент, яка ввозить підакциз¬ні товари (продукцію) на митну територію України в обсягах, що під¬лягають оподаткуванню, відповідно до митного законодавства; 4) особа, яка реалізує конфісковані підакцизні товари (продукцію), підакцизні товари (продукцію), визнані безхазяйними, підакцизні то¬вари (продукцію), за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання, та підакцизні товари (продукцію), що за правом успадку¬вання чи на інших законних підставах переходять) власність держави, якщо ці товари (продукція) підлягають реалізації (продажу) в установ¬леному законодавством порядку; 5) особа, яка реалізує або передає у володіння, користування чи розпорядження підакцизні товари (продукцію), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закін¬чення встановленого строку; 6) особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, що передбачають звільнення від оподаткування, у разі порушення таких вимог; 7) особа, на яку покладається виконання умов щодо цільового ви-користання підакцизних товарів (продукції), на які встановлено ставку податку 0 гривень за 1 літр 100-відсоткового спирту, 0 євро за 1000 кг нафтопродуктів у разі порушення таких умов; 8) Особа, на яку при здійсненні операцій з підакцизними товарами (продукцією), які не підлягають оподаткуванню або звільняються від оподаткування, покладається виконання умов щодо цільового використання підакцизних товарів (продукції) в разі порушення таких умов. 9) Платниками особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є фізична або юридична особа - резидент або нерезидент (в тому числі їх відокремлені підрозділи), які проводять операції з деривативами або з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, крім випадків, передбачених п.213.2 статті 213 ПКУ [13]. Всі платники акцизного податку (окрім платників особливого податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами) повинні бути зареєстровані. Реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції) та/або імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії (п. 212.3.1. ст. 212 ПКУ) [13]. Інші платники підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців, не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому розпочато господарську діяльність (п. 212.3.2. ст. 212 ПКУ) [13]. Законодавче регулювання об'єкта оподаткування акцизним подат¬ком характеризується дуже мобільним зв'язком між категоріями «об'єкт» і «предмет». Якщо предмети оподаткування акцизом (підакцизні товари) – це предмети матеріального світу, то об’єкти оподаткування акцизом – це операції з підакцизними товарами, при здійсненні яких у платника виникає обов’язок зі сплати податку. Важливо при цьому мати на увазі,що сама по собі наявність в особи підакцизного товару ще не породжує обов’язок зі сплати акцизного податку. Тільки певна дія, пов’язана з ним (ввезеня на митну територію, реалізація), переводить такий товар до разряду підстав, що породжують виділення об’єкта оподаткування у зв’язку з цим – обов’язок зі сплати акцизного податку. Як об’єкт оподаткування акцизу виступають операції з (п. 213.1. ст. 213 ПКУ) [13]: 1) реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції); 2) реалізації (передачі) підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм працівникам; 3) ввезення підакцизних товарів (продукції) на митну територію України; 4) операції з реалізації підакцизних товарів, які переходять у власність держави на встановлених законом підставах (конфіскованих безхазяйних, таких, за якими не звернувся власник до кінця строю зберігання; та інших). Умови реалізації такої підакцизної продукці визначені Порядком обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним [17], Порядком обліку, зберігання, оцінки вилученого митними ор¬ганами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію передачі його органам державної виконавчої служби і розпоряджен¬ня ним [16]; 5) операції з реалізації або передачі у володіння, користування чи розпорядження підакцизних товарів (продукції), що були ввезені на митну територію України із звільненням від оподаткування до закін¬чення строку, визначеного законодавством, відповідно до п. 213.3 ст. 213 Податкового кодексу України. 6) операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери, та операції з деривативами, крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів. Крім того, за підп. 213.1.6 п. 213.1 ст. 213 ПКУ об'єктом оподаткування є обсяги та вартість втрачених підакцизних товарів (продукції) понад встановлені норми втрат з урахуванням п. 214.6 ст. 214 ПКУ [13]. 3.Підакцизні товари та ставки податку. Законодавець при віднесенні тих чи інших товарів (продукції) до підакцизних ґрунтувався на певних економічних властивостях цих товарів, зокрема: 1) це, як правило, товари, на які існує великий попит незалежно від економічної ситуації та купівельної спроможності основної маси споживачів; 2) це здебільшого споживчі товари, тобто такі, які внаслідок одноразового їх використання знищуються або припиняють існувати у первісному вигляді, через що потреба в них є постійною та стабільною; 3) це, як правило, товари, рівень собівартості яких (окрім декількох винятків) дає змогу встановлювати відносно невеликі ціни на них, внаслідок чого включення до ціни акцизного збору не тягне негативних економічних наслідків у вигляді зменшення попиту та обсягів реалізації [6, с.290]. Р. Шепенко визначає підакцизні товари як предмети споживання: одні використовуються для задоволення життєвих потреб, інші є предметами розкоші [19, с.67]. С. Пепеляєв визначає підакцизні товари як предмети розкоші (ювелірні вироби, хутро, легкові автомобілі тощо) і товари, які користуються підвищеним попитом, але не дорогі у виробництві (спиртні та тютюнові вироби, бензин тощо) [11, с. 279]. Відповідно до підп. 14.1 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України підакцизні товари (продукції) - це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Податковим кодексом встановлено ставки акцизного податку [13]. Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів [15] та розподіляє підакцизні товари (продукцію) за товарними позиціями, категоріями, підкатегоріями, що мають відповідні коди. Відповідно до п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України до підакцизних товарів належать: 1) спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво. 2) тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюн); 3) нафтопродукти, скраплений газ; 4) автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли [13]. Деталізація наведених у п. 215.1 ст.215 ПКУ підакцизних товарів здійснюється у п.215.3, де безпосередньо для кожного виду підакцизного товару встановлюються конкретні ставки акцизного податку. Крім того, низку визначень містить ст.14 ПКУ: спирт етиловий (підп. 14.1.237); алкогольні напої (підп. 14.1.50); пиво(підп. 14.1.144); тютюнові вироби (підп. 14.1.252); паливо моторне сумішеве (підп. 14.1.141); транспортні засоби, що використовувалися (підп. 14.1.251). Одночасно без визначення залишилися такі поняття, як «спиртові дистилятори», «промислові замінники тютюну», «нафтопродукти», «скраплений газ» тощо [12, с.412]. Статтею 215 Податкового кодексу України визначено перелік підакцизних товарів, по яких встановлені фіксовані ставки акцизного податку в абсолютних величинах - з одиниці реалізованих товарів (продукції); у процентних величинах - до обороту із продажів по товарах, реалізованих на території України. Класифікація ставок акцизного податку може здійснюватися за різними підставами: 1) залежно від характеру й різновиду підакцизних товарів (продукції): а) однакові — ставки акцизу, застосовувані щодо товарів, різновиди якого несуттєво розрізняються за якістю й рівнем цін (сіль, цукор і т.ін,); б) диференційовані — ставки акцизу, які використовуються при оподаткуванні товарів, що істотно розрізняються на окремі групи за фізичними характеристиками (вага, міцність), якістю й інших ознаках (тканини тощо); в) середньоскладні — ставки акцизу для однорідних підакцизних товарів, ціни на які можуть бути диференційовані за сортами (чай, кава, тютюн і т. ін.); 2) залежно від методу встановлення: а) тверді (специфічні) — ставки акцизного податку, що встановлю¬ють розмір величину суми податку, що підлягає сплаті, залежно від фізичних показників виміру бази оподаткування (обсяг, маса, потуж-ність і т. ін.); б) процентні (адвалорні) — ставки акцизного податку, які встанов¬люють суму акцизу, що підлягає сплаті, виходячи з податкової бази, шо виміряються вартісними показниками. У різних варіаціях Податковий кодекс України використовує само тверді й процентні ставки. При цьому в більшості випадків акцентується застосування специфічних податкових ставок. Це пояснюється перш за все тим, що в такому разі забезпечується відносна простота контролю за обсчисленням і сплатою податку. Використання критерія диференціації ставок залежно від методу встановлення призвело до законодавчого закріплення різновидів ставок акцизу: 1) адвалорні, згідно з якими розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування; 2) специфічні, згідно з якими розмір податкових нарахувань вста¬новлюється як фіксована величина стосовно кожної одиниці виміру бази оподаткування; 3) адвалорні та специфічні одночасно (змішані) — ставки акцизного податку, що передбачають поєднання двох видів попередніх і визначають розмір акцизу, що підлягає сплаті, як суму податкових нарахувань залежно від фізичних характеристик податкової бази і суми податку, визначеної, керуючись вартісними критеріями характеристики бази оподаткування [12, с.409-410]. | |
| Просмотров: 1534 | Загрузок: 19 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |