| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Поняття сторони захисту
| [ Скачать с сервера (35.3 Kb) ] | 18.07.2017, 17:25 |
| Вступ: Становлення України як незалежної демократичної держави зумовлює необхідність вироблення нових, науково-обґрунтованих підходів до розвитку її правової системи. Головним напрямком правової реформи повинна стати реальна правова захищеність особи; розвиненість і гарантованість її прав і охоронюваних законом інтересів, надійне забезпечення взаємозв'язків і взаємовідповідальності особи перед державою і держави перед особою. Визначальним етапом на цьому шляху стало прийняття Конституції України, яка однією з головних засад судочинства проголосила забезпечення обвинуваченому права на захист (ст.129) та прийняття нового, сучасного, прогресивного Кримінального процесуального кодексу України. [1, ст. 129] Посилення правового захисту особи, розширення і зміцнення правових гарантій її прав і свобод в умовах розвитку демократії, а також утвердження незалежної судової влади, як визначального гаранту цих прав і свобод, справедливості і законності - необхідна умова функціонування демократичної правової держави. Основне місце в системі таких гарантій повинно належати процесуальним гарантіям, які визначатимуть напрямок держави на демократизацію і гуманізацію кримінально-процесуального законодавства України. В іншому випадку порушення гарантій найбільш істотно впливає на права і охоронювані законом інтереси осіб, які попадають в сферу кримінально-процесуальної діяльності і, насамперед підозрюваного та обвинуваченого. Серед процесуальних гарантій прав особи гарантії права обвинуваченого на захист займають особливе місце. Пояснюється це тим, що саме обвинувачений притягнутий до кримінальної відповідальності, саме його суб'єктивні права і інтереси порушуються в ході процесу особливо відчутно. Тому перш за все обвинуваченому повинна бути надана максимальна можливість захисту своїх прав і інтересів від необґрунтованого притягнення і засудження. Ці гарантії необхідні також тому, що здійснення правосуддя буде ускладненим, якщо обвинувачений не зможе захищатися, наводити докази в своє виправдання. Тільки дослідивши всі доводи як зі сторони обвинувачення, так і зі сторони захисту, можна зробити правильний висновок про винність чи невинуватість обвинуваченого. 1. Поняття сторони захисту Потрібно звернути у вагу, що новий Кримінальний процесуальний кодекс встановлює, що захисником у кримінальному судочинстві може бути лише адвокат. [ 6 ] Захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю. [2, ст. 45] Захисник після його залучення має право відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках: 1) коли є обставини, які згідно з КПК виключають його участь у кримінальному провадженні; 2) незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов'язкової участі захисника; 3) умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу тощо; 4) коли він свою відмову мотивує відсутністю належної кваліфікації для надання правової допомоги у конкретному провадженні, що є особливо складним. [2 ст. 47] Повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. [2, ст. 50] Основною діяльністю адвоката є функція захисту. Функцію захисту можна визначити, як здійснюваний у формі правових відносин компонент (напрямок, вид) діяльності при провадженні у кримінальній справі, що реалізується суб’єктами захисту і спрямований на повне або часткове спростування обвинувачення, реабілітацію невинуватого, пом’якшення відповідальності та покарання, охорону прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого і виправданого. [3, ст. 634] До сторони захисту також відносять: законних представників, підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого. [6] Відповідно до ст. 42 Кримінального процесуального кодексу підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 КПК. Якщо підозрюваним, обвинуваченим є неповнолітній або особа, визнана у встановленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з ним залучається його законний представник. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності – опікуни чи піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний. Законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена представнику. [2, ст. 44] 2. Повноваження сторони захисту як суб’єкта доказування Захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 КПК, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду. Захисник має право брати участь у проведенні допиту та інших процесуальних діях, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту – такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватись під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування. [2, ст. 46] Захисник як до процесуальної дії, так і після неї має право зустрічатися з підозрюваним, обвинуваченим для підготовки до проведення процесуальної дії або обговорення її результатів. Підозрюваний, обвинувачений як суб’єкти доказування мають право: А) не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання; Б) давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати; В) вимагати перевірки обґрунтованості затримання; Г) збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази; Д) під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу. Обвинувачений, крім вищезазначених прав, також має право: • брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; • збирати і подавати суду докази; • висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження; • виступати в судових дебатах. [2, ст. 42] З метою відповідності змісту та форми кримінального провадження його загальним засадам, зокрема засаді змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, новим Кримінальним процесуальним кодексом України стороні захисту надається право участі у зборі доказів. Аналіз статті 93 приводить до висновків про те, що обов’язок по збиранню доказів покладений на сторону обвинувачення, яка з метою виконання цього обов’язку наділена рядом процесуальних повноважень, що гарантує повну доступність до відомостей, щодо обставин, що підлягають доказуванню. На сьогоднішній день, захисник користується усіма процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, крім тих, які здійснюється безпосередньо підозрюваним. Тобто захисник має в тому числі й право збирати та подавати докази, збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою,ініціювати проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснювати інші дії, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів. За старим же Кодексом такого права передбачено не було, воно містилося лише у формі права подачі адвокатського запиту в спеціальному Законі. Цікавою новелою можна назвати статтю 290 нового КПК. За загальним правилом, як і сторонні особи, сторона захисту за запитом прокурора зобов'язана надати доступ та можливість скопіювати або відобразити відповідним чином будь-які речові докази або їх частини, документи або копії з них, а також надати доступ до житла чи іншого володіння, якщо вони знаходяться у володінні або під контролем сторони захисту, якщо сторона захисту має намір використати відомості, що містяться в них, як докази у суді. В той же час сторона захисту може володіти матеріалами, що підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину. Очевидно, що такі відомості сторона захисту в рамках кримінального провадження використовувати не буде. І саме статтею 290 КПК захисту надано право не надавати прокурору доступ до такого роду матеріалів. Неоднозначність подальшого трактування цієї норми очевидна. Також будь-які слідчі дії, які є необхідними на думку захисту, можуть проводитися лише слідчим після задоволення відповідного клопотання захисту. У протилежному випадку рішення про відмову у проведенні слідчої дії необхідно оскаржувати. Така процедура займає час, а для будь-кого абсолютно зрозуміло, наскільки конкретним має бути момент у часі для отримання певного доказу, і яку роль для цього може відіграти навіть один день. Тобто загалом суттєвим чином права сторони захисту у процесі доказування не змінились, проте станом на сьогоднішній день досить незрозумілим є механізм їх реалізації. [7] Що стосується права на збирання стороною захисту документів та інших доказів, то в КПК відсутній будь-який механізм його реалізації. Це стосується як права на збір доказів самим підозрюваним чи обвинуваченим, так і його адвокатом. Це питання врегульоване в новому законі «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Він передбачає, що адвокат має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, знайомитися з ними та опитувати осіб за їхнього згодою. [ 5, ст. 20] Найбільш дієвим засобом такого збирання та отримання доказів є адвокатський запит. У законі наводиться визначення поняття «адвокатський запит» та закріплюється обов’язок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань давати адвокату відповідь на його запит протягом 5 робочих днів. Встановлення такого стислого строку для відповіді на запит є важливою гарантією, яка уможливить швидке збирання відомостей про факти, які можуть бути використані як докази, та, як наслідок - ефективніший захист особи. Встановлення такого строку, враховуючи часову обмеженість кримінального процесу, зможе реально забезпечити його дієвість, оскільки при більш тривалих строках відповіді втрачатимуть свою актуальність. | |
| Просмотров: 432 | Загрузок: 3 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |