| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Поняття особистих немайнових прав та відносин
| [ Скачать с сервера (60.1 Kb) ] | 07.05.2017, 00:05 |
| 1. Поняття особистих немайнових прав та відносин Проблема забезпечення особистих немайнових, прав людини є ознакою правової держави. Україна нині зобов'язана додержуватися міжнародних принципів у галузі прав людини, що закріплені в таких найважливіших міжнародних документах: • Міжнародному пакті про громадянські та політичні права від 16 грудня 1966 року; • Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 р.; • Загальній декларації прав людини від 10 грудня 1948 р.; • Європейській конвенції про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 р.; Під поняттям особистих немайнових прав слід розуміти юридично гарантовані можливості, які довічно належать кожній особі за законом, є немайновими та особистісними. Для характеристики особистих немайнових прав особи слід використовувати такі основні ознаки: 1) ці права належать кожній особі — це означає, що вони належать усім без винятку фізичним особам і всі вони рівні в можливості реалізації та охорони цих прав; 2) ці права належать особі за законом — це означає, що підставою їх виникнення є юридичний факт (подія або дія), який передбачено в законі; 3) ці права належать особі довічно — це означає, що вони належать фізичній особі до моменту смерті. Переважна більшість особистих немайнових прав виникає в особи з моменту народження, наприклад, право на життя, здоров'я, свободу та особисту недоторканність, ім'я (найменування) тощо. Однак окремі види особистих немайнових прав можуть виникати в осіб і з іншого моменту, що передбачено в законі, наприклад, право на донорство має лише особа з моменту досягнення повноліття; 4) ці права є немайновими — це означає, що в них немає майнового (економічного) змісту, тобто фактично неможливо визначити вартість цих прав, а відповідно і блага, що є його об'єктом, в грошовому еквіваленті; 5) ці права є особистісними — це означає, що їх не може бути відчужено (як примусово, так і добровільно, як постійно, так і тимчасово) від особи носія цих прав та/або передано іншим особам. Змістом особистих немайнових прав визнано можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя (ст. 272 ЦК). Отже, особисті немайнові права мають як негативний зміст, тобто можливість особи-носія вимагати захисту у разі порушення, загрози порушення, невизнання чи оспорення цих прав, так і позитивний зміст, тобто можливість учиняти певні активні дії, які спрямовані на їх реалізацію, в передбачених законом межах. Ще однією особливістю реалізації особистих немайнових прав є те, що їх повинна здійснювати особа, як правило, самостійно. Проте в інтересах малолітніх і неповнолітніх, а також повнолітніх фізичних осіб, які за віком чи за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті права, ЦК України допускає здійснення права батьками (усиновлювачами), опікунами, піклувальниками (ст. 273 ЦК). При цьому, з метою реалізації особистих немайнових прав, особа може вимагати від службових (посадових) осіб учинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення цих прав. А всі рішення, дії та бездіяльність державних органів влади та місцевого самоврядування, посадових осіб, а також діяння фізичних та юридичних осіб, що спрямовані на порушення особистих немайнових прав, є незаконними (ст. 274 ЦК). У статті 270 ЦК виділено цілу низку особистих немайнових прав. Однак зазначено, що вказаний перелік не є вичерпним, і тому законодавець закріплює можливість його додаткового розширення як самою Конституцією України, так і ЦК України та іншими законами. Усю сукупність особистих немайнових прав законодавець розподілив відповідно до мети цього права на особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи, та особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Види та характеристика немайнових прав, що забезпечують існування фізичної особи. Право давати життя іншим є складовою загального права на життя (43). Призначення цього права полягає в продовженні людського роду — можливості виконання репродуктивної функції природним шляхом. Право надавати життя іншим — це право на стерилізацію, штучне переривання вагітності, штучне запліднення та перенесення зародка в організм жінки. Право на охорону здоров'я (ст. 283 ЦК України) передбачає право на подання медичної допомоги. Законом передбачено право повнолітньої фізичної особи відмовитися від подання їй медичної допомоги. Право на охорону здоров'я містить також право на медичне страхування, на інформацію про стан свого здоров'я, таємницю про стан свого здоров'я, усунення небезпеки, що загрожує здоров'ю. Право на безпечне довкілля (ст. 293 ЦК України) охоплює право на безпечне для життя та здоров'я довкілля і право на достовірну інформацію про стан довкілля. Право на свободу і особисту недоторканність (ст. 289 ЦК України) складається з права на свободу (ст. 288 ЦК України) і права на особисту недоторканність. Право на сім'ю, опіку, піклування та патронатство виховання складається з права на створення сім'ї (ст. 291 ЦК України), опіку, піклування (ст. 292 ЦК України) та патронатне виховання (гл. 20 СК України). Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне існування фізичної особи До особистих немайнових прав особи, що забезпечують її соціальне буття, належать такі: • право на ім'я ( ст. 294-296 ЦК України) — це право на володіння, користування та розпоряджання іменем, право вимагати звертатися до особи по імені, право на псевдонім, право вимагати зупинити незаконне використання свого імені, право на зміну імені; • право на честь, гідність та ділову репутацію — це право на гідність, честь (ст. 297 ЦК України), повагу до людини, яка померла (ст. 298 ЦК України), на ділову репутацію (ст. 299 ЦК України); • право на індивідуальність (ст. 300 ЦК України) — полягає в тому, що фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, право на вільний вибір форми та способу прояву своєї індивідуальності, якщо вони не забо-оонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства; • право на зображення та голос — можливість особи визначати, використовувати і розпоряджатися своїм зображенням, голосом та його записом (ст. 308 ЦК України); • право на особисте життя та його таємницю (ст. 301 ЦК України) — фізична особа сама визначає особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб; • право на особисті папери (ст. 303 ЦК України) — документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо; це власність фізичної особи; • право на інформацію (ст. 302 ЦК України) — передбачена законом можіивість вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію; • право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 309 ЦК України); • право на вибір виду занять (ст. 312 ЦК України); • право на місце проживання та недоторканність житла (ст. 310,311 ЦК України) — це передбачене законом право утримувати житло, придатне для проживання, у відповідному населеному пункті, де фізична особа постійно, переважно або тимчасово проживає, а також право вільно вибирати місце проживання. Право на недоторканність житла передбачає право фізичної особи дозволити проникнути до житла лише за її згодою або за рішенням суду. У п. 4 ст. 311 ЦК України передбачена заборона виселення або в інший спосіб примусового позбавлення житла, крім випадків, встановлених законом за рішенням суду; • право на свободу пересування (ст. 313 ЦК України) — можливість фізичних осіб вільно пересуватися, вільно визначати місце свого перебування, вибирати способи і засоби пересування; • право на свободу об'єднання (ст. 314 ЦК України) — можливість фізичних осіб об'єднуватись у політичні партії та громадські організації. У ст. 315 ЦК України передбачено право на мирні збори. Об’єкт На відміну від майнового, в особистих немайнових правовідносинах в якості об'єкта виступає поведінка сторін, спрямоване на різного роду нематеріальні блага, такі, як честь, гідність і ділова репутація, ім'я людини, найменування юридичної особи і т.д. Однак у будь-якому цивільному правовідносинах об'єкт представлений поведінкою його учасників, спрямованим на будь-які блага, здатні задовольняти потреби людини. Майнові та особисті немайнові правовідносини. Майнові правовідносини встановлюються в результаті врегулювання нормами цивільного законодавства майново-вартісних відносин, а особисті немайнові - в результаті врегулювання цивільним законодавством особистих немайнових відносин. Специфіка майнових і особистих немайнових правовідносин зумовлює й особливі способи захисту суб'єктивних прав, що існують у рамках цих правовідносин. За загальним правилом, майнові права захищаються за допомогою відшкодування завданих збитків. Захист же особистих немайнових прав здійснюється іншими способами. Так, у випадку опублікування в газеті відомостей, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію громадянина, виплата йому грошової компенсації сама по собі не відновить його похитнулася репутацію. Проте репутація громадянина буде відновлена, а його особисте немайнове право захищена, якщо за рішенням суду газета опублікує спростування. Відносини відображають зв'язок кожного з кожним. В залежності від структури межсуб'ектного зв'язку всі цивільні правовідносини поділяються на відносні і абсолютні. У відносних правовідносинах уповноваженій особі протистоять як зобов'язані строго певні особи. 2. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок Цивільний кодекс Стаття 307. Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок 1. Фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. 2. Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою. 3. Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом. 1. Коментована стаття передбачає захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відео зйомки. Дане положення є суттєвою гарантією реалізації багатьох особистих немайнових прав: права на індивідуальність (ст. 300 ЦК України), права на особисте життя (ст. 301 ЦК України), права на повагу до гідності та честі (ст. 297 ЦК України), права на недоторканість ділової репутації (ст. 299 ЦК України) тощо. Під поняттям "фото-, кіно-, теле-, чи відео зйомка" слід розуміти процес фіксації фактів на відповідний фото-, кіно-, теле-, чи відеоносій. Оскільки процес відповідної зйомки може суттєво порушувати певні особисті немайнові права фізичної особи, то законодавець визначає, що фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. При цьому, законодавець виходить з того, що згода фізичної особи може виражатись як у письмовій так і в усній формі, в тому числі і шляхом конклюдентних дій. Конкретна ж форма повинна бути обумовлена обставинами, при яких провадиться відповідна зйомка. Але в будь-якому випадку, така згода на проведення фото-, кіно-, теле-, чи відео зйомки фізичної особи повинна бути отримана до моменту початку зйомки. Проте, в окремих випадках згода особи на зйомку презюмується, тобто фізична особа вважається такою, що погодилась на зйомку, аж поки вона не виразить своє заперечення щодо цього. До таких випадків презумпції згоди на знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку законодавець відносить зйомки, які проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. У випадку, коли фізична особа заперечила щодо її фіксації на відповідну плівку, то зйомка повинна бути припинена, а моменти з її участю вилучені. З метою захисту особистих немайнових прав фізичної особи, законодавець надає можливість захисту навіть у випадку, коли вона попередньо погодилась на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку. Так зазначається, що фізична особа має право вимагати припинення її публічного показу в тій частині, в якій це стосується її особистого життя. Це означає, що наприклад, коли відзнятий цикл передач про відому людину, в одній з яких він поширив інформацію, яка стосується його особистого життя, а потім передумав щодо оприлюднення цієї інформації, то він вправі вимагати від відповідної телерадіокомпанії вилучення даної частини інтерв'ю з передачі. Ідентичний правовий режим поширюється законодавцем також і на випадок, коли фотографом була підготовлена виставка, окремі з фотографій якої фізична особа, що попередньо дала згоду на їх розміщення, вимагає вилучити із загальної виставки. Але зрозуміло, що сам процес демонтажу відзнятого матеріалу чи виставки є доволі тривалим та працемістким процесом. У зв'язку з цим, з метою захисту майнових інтересів особи, яка проводила відповідні зйомки за попереднім погодженням з фізичною особою, законодавець надає першій можливість вимагати від останньої відшкодування всіх витрат, що пов'язані з демонтажем запису чи виставки. До переліку витрат, що підлягатимуть відшкодуванню слід відносити як реальні збитки, так і упущений дохід, а також моральну шкоду. | |
| Просмотров: 457 | Загрузок: 12 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |