| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Поділ корпоративних прав подружжя
| [ Скачать с сервера (21.0 Kb) ] | 09.06.2017, 23:13 |
| Актуальність теми дослідження полягає насамперед у неоднаковій судовій практиці, що в свою чергу фактично можуть порушувати права, закріплені в Конституції України. При цьому, на жаль, на сьогодні судами загальної юрисдикції приймаються різні за змістом і правовими наслідками рішення. Це обумовлюється неоднозначним змістом поняття права спільної сумісної власності подружжя, що в свою чергу ускладнюється поняттям корпоративних прав, їх сутністю. Зауважимо, що питання, пов’язані із поділом корпоративних прав подружжя на сьогодні в науці як сімейного, так і цивільного права залишаються практично недослідженими. Загальне визначення корпоративних прав мітиться в ч. 1 ст. 167 Господарського Кодексу України. Відповідно до вищезазначеної статті, корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. При цьому, під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 ГКУ) [1]. Своєрідна позиція стосовно поділу корпоративних прав між подружжям міститься у Постанові ПВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007, у п. 26 якої наголошується, що при вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій, частки (паю, долі) у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх поділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб’єктом. Також, у п. 28 Постанови зазначається, що ст. 12 ЗУ «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя [3]. Виходячи зі змісту частин 2, 3 ст. 61 Сімейного Кодексу України (далі – СК), якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім’ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів [5]. Як свідчить судова практика, спори у подружжя найчастіше виникають щодо частки вкладу до статутного капіталу товариства, його майна та доходів від здійснення діяльності. Із положень ст. 65 СК випливає, що у разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч цій статті інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки. Вище було зазначено, що пленум ВСУ роз’яснив, що вклад до статутного фонду господарського товариства не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, але якщо такий вклад зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім’ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів. Цікавим видається, що у частині визначення прав іншого з подружжя на статутний капітал та майно практика складається по-різному: в одних випадках вимоги про визнання власності на статутний капітал чи майна товариства з обмеженою відповідальністю не задовольнялися, виходячи з положень ст. 12 ЗУ «Про господарські товариства» (далі – Закон) [2], якою встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство, в інших – суд визнавав право на частку в статутному вкладі товариства за другим із подружжя, якщо встановлював, що це є спільним майном подружжя. Конституційний Суд України виніс Рішення у справі № 17-рп/2012 (далі – Рішення) та дав тлумачення ч. 1 ст. 61 СК, яким по-іншому, аніж Верховний Суд України, роз’яснив питання щодо майнових прав іншого з подружжя на статутний капітал, а саме статутний капітал та майно приватного підприємства є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя [4]. Дещо інша правова позиція мітиться у рішення ВССУ від 22.01.2013, у якому, вирішуючи питання щодо поділу корпоративних прав, дійшов висновку, що право на управління товариством має лише той із подружжя, який є його учасником, тобто корпоративне право нерозривно пов’язує власника такого права з необхідністю володіти часткою у статутному капіталі товариства, що напряму залежить від волевиявлення інших учасників товариства і відповідних договірно-статутних змін. | |
| Просмотров: 893 | Загрузок: 12 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |