| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Підстави застосування запобіжних заходів
| [ Скачать с сервера (50.1 Kb) ] | 28.05.2017, 00:28 |
| ЗМІСТ ВСТУП 3 РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТКА ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ 5 1.1. Поняття види та сутність застосування запобіжних заходів 5 1.2. Підстави застосування запобіжних заходів 11 РОЗДІЛ ІІ. ДОМАШНІЙ АРЕШТ ЯК ЗАПОБІЖНИЙ ЗАХІД 14 2.1. Поняття та основні напрями застосування домашнього арешту 14 2.2.Соціальна значимість домашнього арешту 19 РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЛЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ ДОМАШНЬОГО АРЕШТУ В ЮРИДИЧНІЙ ПРАКТИЦІ 21 ВИСНОВОК 26 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 27 ВСТУП Одним з найголовніших недоліків Кримінально-процесуального кодексу УРСР був порядок застосування, обрання та скасування запобіжних заходів, оскільки їх застосування пов’язане з обмеженням конституційних прав і свобод людини та вони застосовуються тоді, коли особа ще не визнана винною. Згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України, що введений в дію з 19 листопада 2012 року, запобіжними заходами є: особисте зобов’язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою. У зв’язку з цим надзвичайно актуальним видається питання, яким чином ці питання врегульовані у новому КПК України. Законодавство багатьох держав світу передбачає застосування домашнього ареш¬ту як запобіжного заходу. Зокрема, він передбачений у таких країнах, як Білорусія, Казахстан, Латвія, Литва, Німеччина, Росія, Швеція та в багатьох інших. Однак прак¬тика його застосування в цілому, у порівнянні з іншими запобіжними заходами, є незначною, що призводить до деяких ускладнень. У зв’язку з цим Кучинська О. П. небезпідставно зауважує, що мова йде про досить «молоду» інституцію, яка потребує подальшої детальної розробки. У свою чергу, кримінально-процесуальне законодавство Киргизьської Республіки, Республіки Узбекистан не передбачає дано¬го запобіжного заходу. Федеральні правила кримінального судочинства США також не передбачають домашнього арешту як запобіжного заходу, однак не виключається наявність такого запобіжного заходу у законодавстві окремих штатів. Новим чи революційним, на наш погляд, можна назвати запобіжний захід у виді домашнього арешту. Щоправда, історії вітчизняного кримінального процесу цей інститут добре відомий. Зокрема, вказане питання висвітлюються у працях радянських вчених-процесуалістів І. Л. Петрухіна, В. С. Чистякова,З. Д. Єнікеєва, З. Ф. Ковриги, та українських В. В. Назарова, О. П. Кучинської, П. П. Пилипчук, С. В. Пастушенко, О. Є.Омельченко, В. О.Попелюшка, А. В. Молдована, Ю. П. Аленіна, Ю. М. Грошевого, Є. Г. та інш. Мета курсової роботи полягає у розробці концептуальних положень, що стосуються домашньогоо арешту у кримінальному процесі, формулюванні пропозицій, спрямованих на вдосконалення законодавства і слідчо-судової практики. Поставлена мета обумовила такі задачі дослідження: - розкрити поняття та сутність застосування запобіжних заходів; - розглянути підстави застосування запобіжних заходів; - сформулювати поняття та основні напрями застосування домашнього арешту; - визначити соціальну значимість домашнього арешту; - проаналізувати проблеми застосування домашнього арешту в юридичні практиці; Об'єктом курсової роботи є виступає сукупність науково-практичних підходів, положень, думок, пропозицій, а також сукупність нормативно- правових актів та окремих їх положень щодо кримінально-правового змісту запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Предметом дослідження є процесуальна природа домашнього арешту як запобіжного заходу, його особливості та оцінка. Методологічну основу курсової роботи становлять положення теорії пізнання і загальної теорії кримінального судочинства. В ході дослідження застосовувалися загально-діалектичний (основи формування запобіжних заходів), історико-правовий (розробка поняття домашнього арешту), формально-логічний (класифікація запобіжних заходів) методи. Структура курсової роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів з підрозділами, висновків, списку використаних джерел. РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТКА ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ 1.1. Поняття види та сутність застосування запобіжних заходів Статтею 176 Кримінального процесуального кодексу України ( далі -КПК України) встановлено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою[3]. Крім цього, частина 2 цієї ж статті визнає тимчасовим запобіжним заходом затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному кодексом. З прийняттям КПК України запроваджується нова концепція запобіжних заходів, покликана забезпечити дотримання органами слідства прав та свобод підозрюваних та обвинувачених. У новому КПК України з’явились принципово нові запобіжні заходи (домашній арешт), а також зникли архаїчні запобіжні заходи, які були “успадковані” від СРСР (порука громадської організації або трудового колективу) [16, с. 34]. Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду, або 2) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, або 3) перешкоджати кримінальному провадженню або 4) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується. При цьому підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом. Запобіжні заходи можуть застосовуватись як на стадії досудового розслідування, так і під час судового провадження. Так, у відповідності до ч. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора. На наш погляд, позитивною новелою стала ч. 3 ст. 176 КПК України, яка визначає, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам вчинення обвинуваченим, підозрюваним відповідних дій[18, с. 54]. Також, стаття 178 КПК України встановлює, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні іншого кримінального правопорушення. 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини[10, с. 89]. Таким чином, за новим КПК України слідчий або прокурор зобов’язані доводити суду обґрунтованість застосування обраного запобіжного заходу та неможливість застосування більш м’якого запобіжного заходу, а суд при призначенні запобіжного захисту зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини справи. Ці нововведення покликані запобігти зловживанню слідчим та/або прокурором, оскільки на практиці ці особи часто безпідставно ініціювали застосування тримання підозрюваного під вартою як запобіжного засобу для тиску на нього. Окремо автор звертає увагу, що у новому КПК України змінено порядок застосування запобіжних заходів. Так, відповідно до ст. 184 КПК України запобіжний захід застосовується судом, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, не інакше як на підставі клопотання слідчого або прокурора. При цьому, згідно із частиною 2 цієї ж статті копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. В свою чергу, у відповідності до ст. 187 КПК України слідчий суддя, суд після одержання клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває на свободі, призначає дату судового засідання і здійснює судовий виклик. У разі неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю, слідчий суддя, суд має право постановити ухвалу про привід підозрюваного, обвинуваченого, якщо він не з'явився для розгляду клопотання щодо обрання запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту чи тримання під вартою, або ухвалу про дозвіл на його затримання з метою приводу, якщо ухвала про привід не була виконана[20, с. 48]. Статтею 193 КПК України встановлено, що розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім винятків, передбачених КПК України. Слідчий суддя, суд, до якого прибув або доставлений підозрюваний, обвинувачений для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу, зобов'язаний роз'яснити його права: 1) мати захисника; 2) знати суть та підстави підозри або обвинувачення; 3) знати підстави його затримання; 4) відмовитися давати пояснення, показання з приводу підозри або обвинувачення; 5) давати пояснення щодо будь-яких обставин його затримання та тримання під вартою; 6) досліджувати речові докази, документи, показання, на які посилається прокурор, та надавати речі, документи, показання інших осіб на спростування доводів прокурора; 7) заявляти клопотання про виклик і допит свідків, показання яких можуть мати значення для вирішення питань цього розгляду; 8) оскаржувати застосування запобіжного заходу. Також, варто відзначити, що частина 3 цієї ж статті зобов’язує слідчого суддю, суд вжити необхідних заходів для забезпечення захисником підозрюваного, обвинуваченого, якщо останній заявив клопотання про залучення захисника, якщо участь захисника є обов'язковою або якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника[25, с. 67]. Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор. 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. У відповідності до ч. 2-4 цієї ж статті слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе обставини, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини першої цієї статті. Крім цього слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2, 3 частини першої цієї статті. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. До таких обов’язків відносяться наступні: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею, судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю[27]. Щодо строків розгляду клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу, то, згідно зі ст. 186 КПК України, відповідне клопотання розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання. Підсумовуючи все вищевикладене, хотіли би відмити, що у новому КПК України запроваджено нову концепцію порядку застосування запобіжних заходів, зокрема реалізовано принцип змагальності сторін через участь підозрюваного, обвинуваченого, захисника під час вирішення судом питання про застосування запобіжних заходів, а також наділення їх відповідними процесуальними правами. 1.2. Підстави застосування запобіжних заходів Метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні (ч. 1 ст. 177 КПК) є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому самому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується[7, с. 58]. Підставами застосування запобіжного заходу є: - матеріально-правова: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; - процесуальна: наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, запобігання яким визначено як мету застосування запобіжних заходів. Процесуальна підстава застосування запобіжних заходів складається із 2 елементів: 1) дані про негативну поведінку підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, що загрожує балансу можливостей сторін обвинувачення і захисту; 2) дані, що вказують на можливість продовження такої поведінки в майбутньому. Регламентуючи підстави застосування запобіжних заходів, держава немов би вибачається перед обвинуваченим: "державні органи і не застосовували б обмежень, але така твоя поведінка змушує їх це зробити"[5 с. 67]. Запобіжні заходи застосовуються за такими правилами: 1) слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК; 2) запобіжний захід може бути застосований тільки після повідомлення особі про підозру чи порушення прокурором державного обвинувачення; 3) під час вирішення питання про застосування того чи іншого запобіжного заходу, крім підстав, зазначених у ст. 177 КПК, враховуються також інші обставини, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого та інші, встановлені ст. 178 КПК; 4) може бути застосований під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора. 5) запобіжний захід обирається щодо підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого; 6) слідчий суддя, суд зобов'язані відмовити у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам; 7) копія ухвали про застосування запобіжного заходу вручається підозрюваному, обвинуваченому негайно після її оголошення; 8) дозволяється застосовувати запобіжний захід тільки щодо належного суб'єкта (не можна, наприклад, застосувати такий захід щодо неповнолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності); | |
| Просмотров: 485 | Загрузок: 8 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |