| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Окреме провадження
| [ Скачать с сервера (31.5 Kb) ] | 25.07.2017, 00:06 |
| 1.Окреме провадження є самостійним видом цивільного судочинства і відрізняється від інших проваджень своєю правовою природою та особливостями процесуального порядку розгляду справ. Окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 234 ЦПК). Справи окремого провадження мають такі особливості: 1) заявлені в порядку окремого провадження вимоги є безспірними (відсутній спір про суб'єктивне право); 2) завданням суду є охорона інтересів заявника шляхом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав; 3) в окремому провадженні відсутні сторони із протилежними матеріально-правовими інтересами, а тому принцип змагальності не застосовується. У справах окремого провадження спору про право немає, але є необхідність судової констатації наявності юридичного факту. Наприклад, необхідність встановлення факту володіння будинком на праві власності може бути викликана втратою правовстановлювальних документів, необхідних для державної реєстрації, і неможливістю їх відновлення у позасудовому порядку. Неможливість вирішення в окремому провадженні спору про право не означає безспірності цього виду судочинства взагалі. В певних випадках в окремому провадженні можуть вирішуватися спори, але спори не про право, а про факт. Наприклад, у випадку порушення справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи ця особа повинна бути викликана до суду і вправі оспорювати факти зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами чи токсичними речовинами1. Юридичний факт може мати різні форми та виступати у вигляді факту-події (факт смерті внаслідок нещасного випадку), факту-дії (факт шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення), факту-стану (факт родинних відносин, факт перебування на утриманні). Ці форми слід розрізняти, оскільки вони впливають на порядок судового розгляду, предмет доказування, зміст судового рішення тощо. Стаття 234 ЦПК передбачає, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб (ч. 2 ст. 23 СК). У випадку відсутності спору між подружжям в окремому провадженні розглядаються справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК), за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі (нормами матеріального права не врегульовано), та про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя (ст. 119 СК). Особами, які беруть участь у справі окремого провадження, є заявник та заінтересовані особи Заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника. Суд зобов'язаний роз'яснити цим особам їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод та інтересів, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Заявником є особа, в інтересах якої відкрито провадження у справі, з метою встановлення обставин, необхідних для підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Інтерес заявника полягає у підтвердженні судом наявності обставин, які є підставою виникнення, зміни чи припинення матеріальних правовідносин. Коло заявників, як правило, визначається нормами цивільного процесуального законодавства, які регулюють порядок розгляду конкретних категорій справ окремого провадження. Таким чином, якщо заява подана іншими особами, суддя, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК, повинен відмовити у відкритті провадження у справі. Заінтересовані особи — це суб'єкти, які можуть мати інтерес у зв'язку зі встановленням конкретного юридичного факту. їх інтерес завжди має процесуальний та опосередкований характер. Матеріально-правового інтересу у справі такі особи не мають. Права та обов'язки заявника та заінтересованих осіб зазначені у ст. 27 та ч. 5 ст. 31 ЦПК, відповідно до якої заявник та заінтересовані особи у справах окремого провадження мають права і обов'язки сторін, за винятками, встановленими у розділі IV цього Кодексу. Для відкриття провадження у справі окремого провадження заявник подає до суду у письмовій формі заяву. Зміст заяви повинен відповідати загальним вимогам ст. 119 ЦПК з урахуванням особливостей, передбачених ЦПК для окремих категорій справ. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору (державного мита) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 4) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 5) оголошення фізичної особи померлою внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави. Територіальна підсудність у кожній категорії справ встановлюється окремо у спеціальних нормах. Справи окремого провадження, незважаючи на свою специфіку, розглядаються судом з додержанням загальних правил позовного провадження за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду з особливостями, передбаченими розділом IV ЦПК. З метою з'ясування обставин справи суд може/за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження проходять ті самі стадії цивільного процесу, що і справи позовного провадження: відкриття провадження у справі, провадження у справі до судового розгляду, судовий розгляд тощо, але не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди. Розгляд справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; про усиновлення; про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу проводиться судом у складі одного судді і 2 народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма права дні судді. Всі інші справи у порядку окремого провадження розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду. Відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. За загальним правилом суд розглядає справи окремого провадження протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження у справі. Для деяких категорій справ встановлені спеціальні строки. Так, заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до суду: про госпіталізацію особи до психіатричного закладу — протягом 24 годин; про психіатричний огляд — протягом 3 днів; про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації — протягом 10 днів. Справи про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування розглядаються не пізніше 3 днів після відкриття провадження у справі. Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, — у 5-денний строк з дня надходження заяви. Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі можуть бути призначені до розгляду не раніше 3-місячного строку з дня публікації про виклик держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя. Розгляд справ відбувається у відкритому судовому засіданні, крім справ про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, які розглядаються у закритому судовому засіданні. Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення, яке повинно відповідати вимогам, передбаченим ст. 215 ЦПК, з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 235, 241, 245, 249, 255, 259, 267, 273, 278, 282, 286, 290 ЦПК, і набирає законної сили за загальним правилами. 2. Правова природа справ окремого провадження у теорії процесуального права визначається по-різному. Одні вчені вважають, що в справах окремого провадження відсутній спір про право, інші виділяють мету процесуальної діяльності суду, що спрямована на захист охоронюваних законом правових інтересів громадян і організацій, а треті основну увагу звертають на предмет окремого провадження, який полягає в установленні юридичного факту чи певної обставини. Із аналізу ст. 3 ЦПК можна зробити висновок про те, що види провадження у цивільному судочинстві розрізняються за об'єктами судового захисту. У окремому провадженні таким виступає охоронюваний законом інтерес, тобто у цьому виді провадження встановлюються обставини, від яких у конкретної особи може виникнути, змінитися або припинитися певне суб'єктивне право, іншими словами - юридичні факти. Окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій. 2. Кожна із перелічених категорій справ має певні особливості, але для них характерні спільні ознаки: - у порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне; - мета судового розгляду - встановлення наявності або відсутності факту; - факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення; - факт повинен мати безспірний характер. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 235 ЦПК); - закон у більшості випадків точно встановлює коло осіб, які можуть порушити справу (статті 237, 260, 269, 274 ЦПК); - справи окремого провадження розглядаються судом за участю заявника, заінтересованих осіб або організацій (справи порушуються на підставі заяви, а тому - немає позовної заяви, немає і позову; немає сторін, тому що не вирішується спір про право, а є заявники, заінтересовані особи); - немає окремих інститутів і категорій, властивих позовному провадженню (співучасті, зустрічного позову, забезпечення позову, мирової угоди, третіх осіб і т. д.). У ЦПК істотно збільшено кількість категорій справ у порівнянні з ЦПК УРСР 1963 року, зокрема, новими категоріями є справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, відновлення права на втрачені векселі, передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність, визнання спадщини відумерлою, надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку, примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. Судовий розгляд кожної категорії справ окремого провадження має свої істотні особливості. 3. У порядку окремого провадження суд розглядає і вирішує такі справи: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (глава 2); надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (глава 3); визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (глава 4); усиновлення (глава 5); встановлення фактів, що мають юридичне значення (глава 6); відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі (глава 7); передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність (глава 8); визнання спадщини відумерлою (глава 9); надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку (глава 10); примусову госпіталізацію до протититуберкульозного закладу (глава 11); розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб (глава 12). У порядку окремого провадження розглядаються також справи: 1) Про надання права на шлюб. Відповідно до ст. 23 СК право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку. Але в окремих випадках за рішенням суду такого права можуть набувати і неповнолітні особи. За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо суд встановить, що це відповідає її інтересам (ч. 2 ст. 23 СК). За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним (ч. 4 ст. 26 СК). Особливістю даної категорії справи є неможливість застосування представництва, оскільки вступ у шлюб є дією, яку особа повинна здійснювати безпосередньо, а тому й заява про надання права на шлюб не може подаватися представником такої особи. При цьому до участі в справі залучаються один або обоє батьків (усиновлювачів) неповнолітньої особи, піклувальник, особа, з якою передбачається реєстрація шлюбу, а також інші заінтересовані особи. Заперечення батьків (піклувальників) щодо надання права на шлюб не є підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки головним критерієм для задоволення заяви про надання права на шлюб є встановлення судом факту про відповідність такого права інтересам заявника. Резолютивна частина рішення повинна відповідати вимогам ч. 2 ст. 23 СК, згідно з якою суд надає право на шлюб (а не знижує шлюбний вік), а також містити прізвище, ім'я та по батькові особи, право на шлюб з якою надається судом. 2) Про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей таза заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі.Подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Для договору між подружжям про розмір аліментів на дитину законодавством передбачена обов'язкова нотаріально посвідчена форма (ч. 2 ст. 109 СК). В даній категорії справ обов'язковою є участь в судовому процесі органу опіки та піклування, оскільки вирішуються питання про участь батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини тощо (ст. 19 СК). Доцільним в окремих випадках також буде залучення до участі у справі дитини, якщо така участь є можливою, зважаючи на її вік, стан здоров'я, психічний стан та інші фактори. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Вказане правило зобов'язує заявників брати безпосередню участь у судовому процесі з метою з'ясування їхньої дійсної волі для розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подання заяви. До закінчення цього строку дружина і чоловік мають право відкликати заяву про розірвання шлюбу (ст. 109 СК). При цьому така заява може бути подана спільно подружжям, або кожним із них окремо. У випадку відкликання заяви суд повинен постановити ухвалу про повернення заяви, що в майбутньому не перешкоджатиме їм знову звернутися до суду із аналогічною заявою. Розірвання шлюбу відбувається також за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі. У редакції ст. 107 СК, що діяла до 01.07.2010 р., розірвання шлюбу з особою, засудженою за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менш як три роки, відбувалося державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного із подружжя. За чинним законодавством ці справи розглядаються судом в порядку окремого провадження. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей. Для захисту інтересів неповнолітніх дітей суд має перевірити зміст письмових договорів, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу. Відповідно до ст. 109 СК подружжя має право подати письмовий договір, в якому передбачити: - з ким з них будуть проживати діти; - яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто буде проживати окремо; - умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Крім того, подружжя подає до суду договір про розмір аліментів на дитину (дітей). Судам слід перевіряти дотримання нотаріального посвідчення такого договору. У ньому сторони передбачають способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину тим з них, хто проживає окремо від дитини. Сторони передбачають у договорі також порядок, умови та форми (грошова і (або) натуральна) надання утримання одним з батьків. При розірванні шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дітей, суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від дня подачі заяви, якщо її не відкликано хоча б одним із подружжя (п. 8 постанови Пленуму ВС України від 21.12.2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя"). Рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам ст. 215 ЦПК. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім'ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС. 3) Про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя. Інститут сепарації (роздільного проживання подружжя) передбачений ст. 119 СК, відповідно до якої за заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно. Таким чином, в порядку окремого провадження можливий розгляд даної категорії справи лише за спільною заявою подружжя. Заінтересованими особами у даній категорії справ також можуть бути діти, оскільки саме вони можуть підтвердити неможливість спільного проживання батьків. Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя (ст. 119 СК). Перелік справ окремого провадження, зазначений у коментованій статті, не є вичерпним. В порядку окремого провадження підлягають розгляду і інші справи, проте особливості їх розгляду не визначаються ЦПК. В літературі до таких категорій справ відносять справи про надання права на побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав (ст. 168 СК), про зміну мети установи (ст. 103 ЦК) тощо. 4. За загальним правилом всі справи окремого провадження розглядаються суддею одноособово. Що стосується справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, усиновлення, надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку, примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, то вони розглядаються судом у складі одного судді і двох народних засідателів. Відповідно до ч. 2 ст. 18 цього Кодексу народні засідателі при здійсненні правосуддя користуються усіма правами судді. В літературі існує двояка думка з приводу необхідності залучення до участі в окремих категоріях справ окремого провадження народних засідателів. Зокрема, Білоусов Ю. В. відмічав, що суб'єктивно встановлення положення про необхідність розгляду справи за участю народних засідателів, з одного боку, посилює громадський контроль за правосудною діяльністю, однак з другого - може мати окремі негативні наслідки. Так, це може призвести до розголошення таємниці усиновлення, оскільки розширено коло осіб, які є її носіями. Крім того, участь народних засідателів може спричинити затягування розгляду справи, яка вимагає оперативного вирішення, наприклад, справи про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку128. Судові рішення у справах окремого провадження не підлягають примусовому виконанню. Вони є підставою для оформлення майнових або особистих немайнових прав громадян. Таким чином, окреме провадження - це один з трьох видів проваджень у суді першої інстанції, де розглядається визначене судом коло справ, загальною рисою яких є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. ……………………………………………………. 1. Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. 2. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. 3. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. 4. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи. 5. Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди. 6. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. 7. При ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. 8. У рішенні суду про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається. НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ КОМЕНТАР до статті 235 Цивільного процесуального кодексу України 1. Дана стаття закріплює особливості судового розгляду справ окремого провадження. Порівняно з позовним провадженням, розглядаючи справи окремого провадження, суд зобов'язаний вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи. Отже ЦПК закріпив активну позицію суду при з'ясуванні обставин справи. 2. З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 239 ЦПК суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Судово-психіатрична експертиза повинна бути призначена, коли в справі зібрані всі докази, необхідні для призначення цієї експертизи. У тому випадку, коли заявник припускає, що громадянин страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок якого не здатний усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними, але при поданні заяви в суд не представить офіційні документи про це з лікувальної установи, суд може за власною ініціативою витребувати їх. Заявник не зможе отримати певні дані, що стосуються лікарської таємниці, від лікарського закладу і вони можуть бути надані лише на вимогу суду. 3. Справи окремого провадження розглядаються за загальним правилом у тому ж порядку, що і справи позовного провадження. Однак відсутність в них спору про право цивільне обумовлює встановлення для них деяких особливостей. Справи окремого провадження порушуються не інакше, як за заявою, яка містить вимогу до суду, а отже, окреме провадження - непозовне і одностороннє, воно не містить ні матеріально-правових вимог, ні адресатів такої вимоги. Якщо в процесі розгляду справи окремого провадження з'явиться сторона, то окреме провадження перестане існувати. Саме односторонність форми окремого провадження і визначає всі інші особливості. На відміну від позовного, окреме провадження не ґрунтується на принципі змагальності та відрізняється від позовного провадження межами судового розгляду. Також в окремому провадженні не застосовуються інститути, тісно пов'язані із позовом, оскільки такий відсутній у справах окремого провадження. Зокрема, не може мати місце в окремому провадженні відмова від позову, визнання позову, зміна позовних вимог, вихід за межі заявлених вимог тощо. Крім того, для деяких категорій справ окремого провадження Кодексом встановлені спеціальні строки їх розгляду. Це, зокрема, справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку, про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу, про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. 4. Безспірне одностороннє окреме провадження характеризується і такою особливістю, як обов'язкова участь в ньому заявника та заінтересованих осіб. Заявниками у справах окремого провадження можуть виступати особи, чиї права та інтереси стосуються ухваленого рішення. Це можуть бути батьки або один із них у справах про усиновлення їхньої дитини, орган опіки та піклування у справах про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, батьки особи, відносно якої вирішується питання про надання їй права на шлюб тощо. Справа про розірвання шлюбу за заявою особи, засудженої до позбавлення волі, може бути розглянута судом за участю представника такої особи. В такому випадку особиста явка позивача не є обов'язковою, проте в судовому засіданні повинен брати участь представник. Його участь у справі є обов'язковою. Якщо представник теж не з'являється, суд не має правових підстав для задоволення позову. Рішення суду по справі не набуває ознак винятковості. Обставини, встановлені рішенням суду у справі, яка розглядалася в порядку окремого провадження, можуть бути оспорені шляхом пред'явлення позову в загальному порядку. 5. Законодавець встановив заборону передачі справ окремого провадження на розгляд третейського суду і закриття справи у зв'язку з укладенням мирової угоди. Відповідно до ст. 2 Закону "Про третейські суди" третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин; третейський розгляд - процес вирішення спору і прийняття рішення третейським судом. Ст. 175 ЦПК дає визначення мирової угоди. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Оскільки дані інститути пов'язані зі спором про право цивільне, то, відповідно, в окремому провадженні вони застосовуватися не можуть. 6. Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду й роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. У постановах Пленуму Верховного Суду України неодноразово зазначалися наслідки виникнення спору про право цивільне в порядку окремого провадження. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 31.03.95 р. "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Проте є і винятки з правила. Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України N 3 від 28.03.72 р. "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" одночасно зі спором про право цивільне питання про недієздатність громадянина може вирішуватись судом лише в тому разі, коли спір виник після смерті цього громадянина. 7. Законодавцем встановлено загальне правило, що при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч. 2 ст. 240 ЦПК, судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави. Розмір судового збору у даних категоріях справ, оскільки не має спору про право цивільне, встановлено законодавцем в твердому розмірі. Заяви у справах окремого провадження, згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", оплачуються судовим збором в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати. Окрім цього, в деяких категоріях справ окремого провадження судовий збір не підлягає сплаті, як, зокрема, у справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності, надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку, примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір"). 8. Рішення суду про розірвання шлюбу, окрім загальних вимог, повинно містити відомості про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається. Ця вимога покладає на суд обов'язок роз'яснити в судовому засіданні право подружжя на отримання дошлюбного прізвища та з'ясувати їх волевиявлення. Про це слід зазначити в описовій частині судового рішення. Якщо особа бажає отримати дошлюбне прізвище, у резолютивній частині рішення зазначається про це. | |
| Просмотров: 519 | Загрузок: 2 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |