| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Оцінка вартості об'єктів промислової власності
| [ Скачать с сервера (41.2 Kb) ] | 11.04.2017, 10:25 |
| Оцінка вартості об'єктів інтелектуальної власності, створених на власному підприємстві, у закордонній практиці в основному базується на витратному підході: використанні первісної вартості таких об'єктів, виходячи з фактичних витрат на розробку та доведення до комерційного використання з урахуванням амортизації. При цьому для оцінки нематеріальних активів використовують міжнародні стандарти оцінки розрахунку вартості об'єктів інтелектуальної власності, розроблені TIAVIS (The International Assets Vabulation Standarts Commitie). Основними факторами, що визначають вартість об'єктів промислової власності, є: - витрати на створення об'єкта правового захисту; - витрати власників виключних прав на створення, розробку і патентування (включаючи мита, збори та інші витрати на забезпечення сили охоронного документа) об'єкта промислової власності; - витрати на організацію використання об'єкта інтелектуальної власності, з урахуванням витрат на маркетинг; - витрати на страхування ризику, пов'язаного з об'єктом інтелектуальної власності; - термін дії охоронного документа (ліцензії, патенту, свідоцтва) на момент оцінки його вартості; - витрати власника виключних прав на вирішення правових конфліктів, в тому числі в судовому порядку, щодо об'єкта інтелектуальної власності, що оцінюється; - очікувані надходження у формі компенсаційних штрафних сплат (платежів) за умови підтвердження порушення виключних прав власника інтелектуальної власності; - термін повного використання об'єкта; - фактор морального старіння об'єкта; - інфляція і т. п. Ці фактори є основними при оцінці об'єктів інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів. Вартісна оцінка об'єкта промислової власності Ц0 в загальному випадку визначається за формулою: , де Цt - вартісна оцінка об'єкта промислової власності в t-му році розрахункового періоду; tH - початковий рік розрахункового періоду (початковий рік дії виключних прав на об'єкт промислової власності); tK - кінцевий рік розрахункового періоду (рік розрахунку вартості об'єкта промислової власності); t - коефіцієнт зведення різночасових вартісних оцінок до рівня розрахункового року; КС - коефіцієнт, що враховує ступінь морального старіння об'єкта промислової власності (для винаходів, промислових зразків та корисних моделей), що визначається за формулою: , де ТН - номінальний термін дії охоронного документа; Тф - термін дії охоронного документа в розрахунковому році t; Кб - боніфікаційний коефіцієнт (коефіцієнт техніко-економічної значущості, тільки для винаходів) об'єкта промислової власності, числові значення якого встановлюються за шкалою: Кб = 1,3 - винахід, що не має прототипу (піонерний винахід); Кб = 1,2 - основний (базовий) винахід; Кб = 1,1 - допоміжний винахід (вдосконалення, яке розвиває основний винахід); Кб = 1,05 - варіантний винахід відносно основного винаходу; Кб = 1,0 - варіантний винахід відносно допоміжного винаходу. Коефіцієнт зведення різночасових вартісних оцінок до рівня розрахункового року t визначається за формулою: , де ЕН - норматив зведення різночасових вартісних оцінок (ЕН = 0,1); tp - розрахунковий рік; t - рік, в якому вартісна оцінка зводиться до рівня розрахункового року. Нижче подані числові значення коефіцієнта зведення різночасових вартісних оцінок до рівня розрахункового року (табл. 1). Таблиця 1 – Коефіцієнт зведення різночасових вартісних оцінок до рівня розрахункового року Число років, що передують розрахунковому року t Число років, що передують розрахунковому року t 20 6,7274 9 2,3579 19 6,1159 8 2,1436 18 5,5599 7 1,9487 17 5,0544 6 1,7716 16 4,5949 5 1.6105 15 4,1772 14 3,7975 4 1,4641 13 3,4523 3 1,3310 12 3,1384 2 1,2100 11 2,8531 1 1,1000 10 2,5937 0 1.0000 Вартісна оцінка об'єкта промислової власності в t-му році Цt визначається за формулою: , де - витрати на розробку об'єкта промислової власності в році t; - витрати на правову охорону об'єкта промислової власності в t-му році; - витрати на маркетинг об'єкта промислової власності в t-му році. Оцінка об'єктів інтелектуальної власності, придбаних за ліцензійними угодами, проводиться за погодженням оцінок покупця і продавця. Продавець (ліцензіар) оцінює такі об'єкти відповідно до описаного вище видаткового методу, який відповідає мінімальній вартості ліцензії. Мінімальна вартість ліцензії (найнижча допустима для ліцензіара вартість ліцензії) безпосередньо пов'язана з інвентарною вартістю ліцензії, з якою вона приймається в розрахунок у складі нематеріальних активів. Покупець (ліцензіат) при оцінці об'єкта інтелектуальної власності, який він збирається придбати, виходить з ціни ліцензії, тобто з фіксованої суми платежів, які сплачуються ліцензіатом ліцензіарам. У цьому випадку у закордонній практиці використовують принцип визначення максимальної вартості ліцензії. Максимальна вартість ліцензії - це сума сплат, при підвищенні якої придбання ліцензії не має для ліцензіата економічного сенсу. Вона повинна бути такою, щоб після її відрахування з надходжень ліцензіата внутрішня норма прибутку була не менше середньогалузевої (в промислово розвинених країнах ця норма становить 10-30%, а при підрахунках приймається рівною 10%). Існує декілька видів ліцензійних платежів: паушальні, періодичні відсоткові відрахування або поточні відрахування роялті. Паушальні платежі - це певна, твердо зафіксована в угоді сума, яка може сплачуватися одноразово або поетапно. Періодичні відсоткові відрахування або поточні відрахування роялті встановлюються у вигляді фіксованих ставок у відсотках і сплачуються ліцензіатом через певні узгоджені проміжки часу. При цьому слід зазначити, що форма платежів впливає на процес визначення інвентарної вартості об'єкта інтелектуальної власності. У випадку, якщо в ліцензійній угоді передбачені тільки паушальні платежі, ціна ліцензії визначається чітко. Якщо виплати здійснюються періодично, наприклад, у вигляді роялті - відсотків від обсягу продажів, - розрахунок цієї ціни ускладнюється неможливістю визначення точних обсягів прибутків, що ліцензіат може отримати в майбутньому. Кінцева вартість ліцензії (справедлива вартість) знаходиться в межах між певними мінімальною й максимальною сумами. Ціна ліцензії обчислюється таким чином: , де Ср, Са, Сн - наведені витрати відповідно на створення об'єкта, забезпечення його правового захисту, маркетингові дослідження; р - середньостатистична ставка роялті; Аг - база для розрахунку роялті (річний обсяг використання, економічний прибуток від використання оцінюваного об'єкта); | |
| Просмотров: 414 | Загрузок: 7 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |