| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Наукові дослідження суспільних відносин
| [ Скачать с сервера (45.8 Kb) ] | 11.04.2017, 10:21 |
| Вступ Наукові дослідження суспільних відносин, особливо у сфері економіки і права, на основі старих ідей і теорій втрачають сенс. Усе більше стає зрозумілим, що людство впритул підійшло до межі, за якою для подальшого розвитку, а можливо, і виживання, потрібні кардинальні зміни і рішучі кроки щодо запровадження такого економічного порядку, який би включав би негативний вплив на природне середовище. Актуальність даної теми полягає у в тому,що в господарському законодавстві чимало вад, у т. ч. застарілих, колізійних норм, а також прогалин, що зумовлено запровадженням в економіку України нових для неї ринкових відносин, які ще не зазнали відповідного законодавчого врегулювання. Над проблематикою та напрямками вдосконалення господарського законодавства плідно працюють вітчизняні науковці В.М. Баранов, А.І. Бобильов, А.А. Залєпукін, С.В. Полєніна, І.Н. Сєнякін, В.М. Сірих, Ю.А. Тіхоміров, О.М. Вінник та ін[8]. Економічні відносини поки що багато в чому існують поза рамками правового регулювання, а господарське законодавство знаходиться на стадії становлення. Саме тому господарське законодавство, на сьогодні, потребує негайного вдосконалення. 1. Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства. Господарське законодавство – це сукупність нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності та керівництва такою діяльністю[4]. Поняття «господарське законодавство» охоплює як господарські закони у власному значенні, так і інші нормативні акти з питань господарської життєдіяльності. Це законодавство включає в себе і так зване відомче господарське законодавство. До відомчих нормативних актів належать у такому разі ті, що мають нормативну силу стосовно прав та обов'язків суб'єктів господарських відносин. Це нормативні акти міністерств, державних комітетів, інших органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління економікою. До господарського законодавства належать також нормативні акти, які в теорії права називають локальними, або статутними. Це статути і установчі договори підприємств, господарських товариств, господарських об'єднань, положення про структурні підрозділи підприємств, у тому числі відокремлені (філії, представництва, відділення). Сукупність цих нормативних актів з юридичної точки зору є своєрідним елементом господарського законодавства. Господарському законодавству України притаманна низка характерних ознак: 1) значна розгалуженість і наявність великої кількості нормативних актів; цьому є об'єктивні (динамізм і складність господарського життя і відповідно — правового регулювання) та суб'єктивні (недостатня увага до упорядкування господарського законодавства та численні експерименти у сфері економіки, кожен з яких потребує спеціального правового забезпечення)причини; 2) перевага в господарському законодавстві комплексних нормативних актів, що містять норми різних галузей права (господарського, цивільного, фінансового, трудового тощо), які стосуються одного предмета правового регулювання; 3) кодифікованість господарського законодавства, єдиним стрижнем якого є прийнятий 16 січня 2003 р. Господарський кодекс України. Господарський кодекс визначає основи господарювання, яке базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності та має на меті утвердження оптимального суспільного господарського порядку у сфері національної економіки; 4) наявність в господарському законодавстві значної кількості нормативних актів обмеженої сфери дії — відомчих, регіональних, локальних[6]; Наявність зазначених рис зумовлена специфікою сфери господарювання, що характеризується високим ступенем складності та багатоманітністю відносин, що в ній виникають, а відтак - притаманні законодавству, яке регулює цю сферу не лише в Україні, а й в інших державах. Поряд з цими рисами вітчизняному господарському законодавству притаманні тимчасові риси, зумовлені трансформаційними процесами у сфері економіки — від планово-розподільчих до переважно ринкових засад господарювання. Такими тимчасовими рисами, що віддзеркалюють перехідний характер господарського законодавства України, є: 1) наявність у господарському законодавстві України нормативних актів вже неіснуючої держави - СРСР; 2) наявність у господарському законодавстві дореформених нормативних нормативно-правових актів; 3) стрімкість прийняття актів законодавства, що зумовлено об'єктивними чинниками (змінами у сфері господарювання, пов'язаними із запровадженням та розвитком ринкових відносин, а також суб'єктивними причинами (лобіювання політичними силами прийняття окремих законів без дотримання під час їх розробки та прийняття основних правил юридичної техніки, яка застосовується з метою уникнення нових колізій, неадекватного регулювання, порушення балансу приватних і публічних інтересів тощо)[5]. Все це переконує у тому, що господарському законодавству України (як законодавству перехідного періоду - від планово-розподільчої економіки до соціально спрямованої ринкової) притаманні риси, що свідчать про недоліки правового регулювання: наявність застарілих положень, прогалин, колізійних норм, надмірно велика кількість нормативно-правових актів. Своєю чергою, численні вади господарського законодавства зумовлюють необхідність його вдосконалення. | |
| Просмотров: 352 | Загрузок: 13 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |