| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
| [ Скачать с сервера (68.3 Kb) ] | 16.06.2017, 06:44 |
| КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ – ВИЩИЙ ОРГАН ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. КМУ відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у ст.ст. 85, 87 Конституції України. КМУ у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України 1. До складу КМУ входять Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, три віце-прем’єр-міністри, міністри. Прем’єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більш ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Персональний склад Кабінету Міністрів України призначається Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України. Прем’єр-міністр України керує роботою КМУ, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України. Прем’єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів (ст. 114 Конституції України). Основним спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність КМУ, є Закон України від 7 жовтня 2010 р. № 2591-VI «Про Кабінет Міністрів України» 2. Він визначає, що КМУ (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує та координує роботу цих органів. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у ст.ст. 85, 87 Конституції України. У сфері адміністративно-правового регулювання до основних завдань КМУ належить: - забезпечення державного суверенітету та економічної самостійності України, здійснення внутрішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента України; - вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина, створення сприятливих умов для вільного і всебічного розвитку особистості; - забезпечення проведення цінової, інвестиційної, зокрема амортизаційної, податкової, структурно-галузевої політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки та природокористування; - розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, культурного розвитку, охорони довкілля, а також розроблення, затвердження і виконання інших державних цільових програм; - забезпечення розвитку і державної підтримки науково-технічного та інноваційного потенціалу держави; - забезпечення рівних умов для розвитку всіх форм власності, здійснення управління об’єктами державної власності відповідно до закону; - здійснення заходів щодо забезпечення національної безпеки України, громадського порядку, боротьби із злочинністю, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; - організація і забезпечення митної справи; - спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади. - виконання інших функцій, визначених Конституцією та законами України, актами Президента України. КМУ є колегіальним органом, ухвалює рішення після обговорення питань на його засіданнях, регулярно інформує громадськість через засоби масової інформації про свою діяльність, залучає громадян до процесу ухвалення рішень, що мають важливе суспільне значення. До питань загальної компетенції Кабінету Міністрів України відноситься таке: діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності КМУ, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров’я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, протидії корупції, розв’язання інших завдань внутрішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності. Основні повноваження КМУ: 1. У сфері економіки та фінансів він: - забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку; - визначає доцільність розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечує їх виконання; - здійснює відповідно до закону управління об’єктами державної власності, зокрема корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об’єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб’єктам господарювання; - забезпечує розроблення і виконання державних програм приватизації; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації; сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальної спрямованості національної економіки, здійснює заходи щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури; - забезпечує здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності; - забезпечує розроблення і виконання програм структурної перебудови галузей національної економіки та інноваційного розвитку, здійснює заходи, пов’язані з реструктуризацією та санацією підприємств і організацій, забезпечує проведення державної промислової політики, визначає пріоритетні галузі промисловості, які потребують прискореного розвитку; - забезпечує захист і підтримку національного товаровиробника; - забезпечує захист прав споживачів і підвищення якості їх життя; - визначає обсяги продукції (робіт, послуг) для державних потреб, порядок формування та розміщення державного замовлення на її виробництво, вирішує відповідно до законодавства інші питання щодо задоволення державних потреб у продукції (роботах, послугах); - забезпечує проведення державної аграрної політики та продовольчу безпеку держави; - забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України; - організовує державне страхування; - забезпечує проведення державної політики цін і здійснює державне регулювання ціноутворення; - організовує та забезпечує здійснення митної справи. 2. У сферах соціальної політики, охорони здоров’я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій він: - забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; - сприяє розвитку соціального діалогу, відповідно до закону проводить консультації із всеукраїнськими об’єднаннями профспілок і всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців; - забезпечує розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення; - забезпечує проведення державної політики зайнятості населення, розроблення та виконання відповідних державних програм, вирішує питання профорієнтації, підготовки та перепідготовки кадрів, регулює міграційні процеси; - забезпечує проведення державної політики у сферах охорони здоров’я, санітарно-епідемічного благополуччя, охорони материнства та дитинства, освіти, фізичної культури і доступність для громадян послуг медичних, освітніх та фізкультурно-оздоровчих закладів; - забезпечує проведення державної політики у сферах культури, етнонаціонального розвитку України і міжнаціональних відносин, охорони історичної та культурної спадщини, всебічного розвитку і функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України; - створює умови для вільного розвитку мов корінних народів і національних меншин України, сприяє задоволенню національно-культурних потреб українців, які проживають за межами України; - забезпечує розроблення та здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази й інших умов, необхідних для розвитку охорони здоров’я, освіти, культури і спорту, туристичного та рекреаційного господарства; - здійснює державну політику у сфері інформатизації, сприяє становленню єдиного інформаційного простору на території України; - забезпечує проведення науково-технічної політики, розвиток і зміцнення науково-технічного потенціалу України, розроблення і виконання загальнодержавних науково-технічних програм; - вживає заходів щодо вдосконалення державного регулювання у науково-технічній сфері, стимулювання інноваційної діяльності підприємств, установ та організацій; - забезпечує проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування; - забезпечує розроблення та виконання державних і міждержавних екологічних програм; - здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів; - ухвалює рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності у разі порушення ними законодавства про охорону праці та навколишнього природного середовища; - координує діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов’язану з охороною навколишнього природного середовища, виконанням державних, регіональних і міждержавних екологічних програм; - забезпечує здійснення заходів, передбачених державними програмами ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ухвалює рішення з питань ліквідації наслідків інших аварій, а також пожеж, катастроф, стихійного лиха. 3. У сферах правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина: - забезпечує проведення державної правової політики; здійснює контроль за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також ОМС з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади; - вживає заходів щодо захисту прав і свобод, гідності, життя і здоров’я людини та громадянина від протиправних посягань, охорони власності та громадського порядку, забезпечення пожежної безпеки, боротьби із злочинністю, протидії корупції; - здійснює заходи щодо забезпечення виконання судових рішень ОВВ та їх керівниками; створює умови для вільного розвитку і функціонування системи юридичних послуг та правової допомоги населенню. 5. У сфері національної безпеки та обороноздатності: здійснює заходи щодо охорони та захисту державного кордону України і території України; здійснює заходи щодо зміцнення національної безпеки України, розробляє та затверджує державні програми з цих питань; здійснює керівництво єдиною системою цивільного захисту України, мобілізаційною підготовкою національної економіки та переведенням її на режим роботи в умовах надзвичайного чи воєнного стану. 6. У сфері вдосконалення державного управління та державної служби: - організовує проведення єдиної державної політики у сфері державної служби; здійснює заходи щодо кадрового забезпечення ОВВ; - розробляє і здійснює заходи, спрямовані на вдосконалення системи ОВВ; - утворює, реорганізовує та ліквідує урядові органи, затверджує положення про зазначені органи; - вживає в межах своїх повноважень заходів щодо заохочення та ухвалює відповідно до закону рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, які призначаються на посади та звільняються з посад КМУ. Крім того у Законі України від 7 жовтня 2010 р. № 2591-VI «Про Кабінет Міністрів України» прописано повноваження КМУ у відносинах: з ОВВ; міністерствами та іншими центральними ОВВ; з Радою Міністрів АРК, і підвідомчими їй органами; з місцевими державними адміністраціями; у відносинах з державними господарськими об’єднаннями, підприємствами, установами та організаціями; з президентом України; з Ради національної безпеки і оборони України, а також консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами і службами, що утворюються Президентом України; з НБУ; з ОМС; з об’єднаннями громадян. Для здійснення Прем’єр-міністром України своїх повноважень у складі Секретаріату Кабінету Міністрів України утворюється патронатна служба – апарат Прем’єр-міністра України, керівник якого призначається на посаду та звільняється з посади в установленому порядку Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності Прем’єр-міністра України його повноваження виконує Перший віце-прем’єр-міністр України або віце-прем’єр-міністр України згідно з визначеним Кабінетом Міністрів України розподілом повноважень. Для забезпечення ефективної реалізації повноважень Кабінету Міністрів України, координації дій органів виконавчої влади, попереднього розгляду проектів нормативно-правових актів, проектів концепцій, інших документів, що подаються на розгляд КМУ, утворюються урядові комітети. У свою чергу Секретаріат КМУ здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності КМУ. Акти Кабінету Міністрів України. КМУ на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов’язкові для виконання акти – постанови і розпорядження. Акти КМУ нормативного характеру видаються у формі постанов. Акти КМУ з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень. Акти КМУ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Акти КМУ підписує Прем’єр-міністр України. Якщо проект рішення отримав підтримку рівно половини посадового складу КМУ і за цей проект проголосував Прем’єр-міністр України, рішення вважається прийнятим. Постанови КМУ, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування. Розпорядження КМУ набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо цими розпорядженнями не встановлено пізніший термін набрання ними чинності. Акти КМУ включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України 3. Отже, адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України ґрунтовно розкрито у спеціальному Законі України від 7 жовтня 2010 р. № 2591-VI «Про Кабінет Міністрів України», в якому визначено порядок утворення та припинення діяльності КМУ, структура, завдання, компетенція та загальні і спеціальні повно¬ва¬жен¬ня у різних галузях, сферах та секторах суспільного життя, порядок розробки прийняття та набрання чинності актів КМУ. Конституцію України та Законом України "Про Кабінет Міністрів України" від 07.10.2010 р. із змінами встановлено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених статтями 85,87 Конституції України. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, а також актами Президента України. Організація, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначаються Конституцією України та законами України. Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України, Закону України "Про Кабінет Міністрів України" та актів Президента України затверджує Регламент Кабінету Міністрів України, який визначає порядок проведення засідань Кабінету Міністрів України, підготовки та прийняття рішень, інші процедурні питання його діяльності. Чинний Регламент Кабінету Міністрів України затверджений постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 08.07.2009 р. № 712 із змінами. У зарубіжних країнах уряди називаються по-різному (Уряд, Кабінет, Рада міністрів, Державна рада, Федеральний уряд, Федеральна рада, Адміністративна рада тощо)1. В Україні на рівні Конституції України вживається тільки назва Кабінет Міністрів України. Однак у ч. 1 ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" зазначено: "Кабінет Міністрів України (Уряд України)". З огляду на це на офіційному рівні можуть вживатися обидві назви вищого органу виконавчої влади - Кабінет Міністрів України та Уряд України. У світовій практиці відомі дві моделі організації урядів: 1) кабінетна (англосаксонська) модель уряду, суть якої полягає у тому, що до складу уряду входять не всі міністри, а лише ті, які мають найбільш авторитетні за змістом повноваження (Велика Британія, Канада, Австралія, Індія та ін.); 2) континентальна модель, за якої до складу уряду входять керівники всіх центральних органів виконавчої влади (міністерств і відомств)2. Очевидно, що наведена класифікація складів урядів є загальною і не охоплює всі можливі варіанти щодо складів урядів. Так, згідно з ч. 1 ст. 114 Конституції України до складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, віце-прем'єр-міністри, міністри і не входять представники інших центральних органів виконавчої влади. За партійним складом уряд може бути: однопартійним, коаліційним, урядом меншості, що спирається на вибіркову підтримку партій, які не мають більшості у парламенті, та не приймає радикальних рішень (поширений у Скандинавських країнах), безпартійним (службовим, діловим, чиновницьким). У світовій практиці виокремлюють два основних способи формування урядів: 1) парламентський, коли уряд утворюється за результатами парламентських виборів (характерний для парламентських республік та монархій, змішаних республік; мав місце в Україні після набуття чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України" від 08.12.2004 р. і до його визнання неконституційним Конституційним Судом України згідно з його Рішенням від 30.09.2010 р. № 20-рп/2010); 2) позапарламентський, в межах якого виділяють два різновиди: - реально позапарламентський, за якого уряд не потребує довіри парламенту і формується незалежно від нього (характерний для президентських республік, дуалістичних монархій, деяких змішаних республік); - формально позапарламентський, за якого уряд парламентом не призначається, але потребує його довіри. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр України, три віце-прем'єр-міністри та міністри України. Посадовий склад (кількість та перелік посад) новосформованого Кабінету Міністрів України визначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України одночасно з призначенням персонального складу Кабінету Міністрів України. Таким чином, за наведеною класифікацією формування Уряду України здійснюється за реально позапарламентським способом, окрім призначення Прем'єр-міністра, що відбувається за участі парламенту. До складу урядів у зарубіжних країнах можуть входити міністри без портфеля, тобто посадові особи, які не керують міністерствами, однак виконують окремі доручення Прем'єр-міністра і мають право вирішального голосу на засіданнях уряду, молодші міністри (так називають іноді заступників міністрів або керівників не міністерств, а інших важливих відомств). У країнах, що розвиваються, нерідко призначаються міністри-координатори або головні міністри, які курирують групу споріднених міністерств (Єгипет), а також міністри, що відають управлінням окремими великими регіонами країни. Однак переважають у складі уряду міністри, які керують окремими сферами управління2. У Данії на міністрів без портфеля покладається виконання спеціальних завдань, і при цьому вони не мають власного бюджету3. Іноді така посада маскує основне заняття цієї посадової особи. Наприклад, уряд, не бажаючи розголошувати коло обов'язків цього міністра, призначає його міністром без портфеля, тоді як він займається, наприклад, питаннями озброєння або керує атомною промисловістю. Відповідно до ч. 5 ст. б уже нечинного Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 16.05.2008 р. із змінами за поданням Прем'єр-міністра України Верховна Рада України могла призначати міністрами осіб, які не очолюють міністерств. До складу Кабінету Міністрів України могло бути призначено не більше двох таких міністрів. За чинним законодавством не передбачається входження до складу Уряду міністрів без портфеля. Посади членів Кабінету Міністрів України належать до політичних посад, на які не поширюються трудове законодавство та законодавство про державну службу. Статус членів Кабінету Міністрів України визначається Конституцією України та законами України. Членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вишу освіту та володіють державною мовою. Не можуть бути призначені на посади членів Кабінету Міністрів України особи, які мають судимість, не погашену і не зняту у встановленому законом порядку. Члени Кабінету Міністрів України не мають права суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої у позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку. У разі виникнення обставин, які порушують вимоги щодо несумісності посади члена Кабінету Міністрів України з іншими видами діяльності, такий член Кабінету Міністрів України у двадцяти денний строк з дня виникнення цих обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про відставку. У разі внесення на розгляд Президенту України подання щодо призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України особи, яка є народним депутатом України, до подання додається особиста заява народного депутата України про дострокове припинення ним депутатських повноважень у разі призначення на посаду члена Кабінету Міністрів України. Питання про дострокове припинення повноважень народного депутата України розглядається невідкладно Верховною Радою України на її першому ж пленарному засіданні після призначення Його членом Кабінету Міністрів України. Прем'єр-міністр України призначається на посаду Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Президент України після прийняття рішення про відставку Кабінету Міністрів України або про припинення повноважень Прем'єр-міністра України вносить до Верховної Ради України письмове подання про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України. Президент України подає до Верховної Ради України письмове подання про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України, до якого додаються: 1) відомості про громадянство; 2) відомості про освіту; 3) відомості про трудову діяльність і автобіографія; 4) довідка органу державної податкової служби про подану за своєю податковою адресою декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію). У декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації) зазначаються відомості про доходи та зобов'язання фінансового характеру за рік, що передує року подання; 5) відомості про перебування у складі керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку; 6) відомості про судимість кандидата. Усі відомості подаються державною мовою і власноручно підписуються кандидатом на посаду Прем'єр-міністра України. Верховна Рада України розглядає подання Президента України про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України не пізніше ніж у п'ятиденний строк з дня внесення такого подання до Верховної Ради України. Кандидат на посаду Прем'єр-міністра України за пропозицією депутатських фракцій до розгляду питання на пленарному засіданні Верховної Ради України зустрічається з депутатськими фракціями та відповідає на їхні запитання. Під час розгляду питання про надання згоди на призначення на посаду Прем'єр-міністра України у пленарному засіданні Верховної Ради України бере участь Президент України. Голосування у Верховній Раді України щодо надання згоди на призначення Прем'єр-міністра України проводиться у поіменному режимі. Рішення про надання згоди на призначення Прем'єр-міністра України приймається у формі постанови Верховної Ради України. Постанова Верховної Ради України про надання згоди на призначення Прем'єр-міністра України невідкладно направляється Президенту України. У разі ненадання згоди Верховною Радою України на призначення Прем'єр-міністра України Президент України вносить на розгляд Верховної Ради України подання про надання згоди на призначення на зазначену посаду в порядку, встановленому вище. Слід зауважити, що ні Конституція України, ні чинний Закон України "Про Кабінет Міністрів України" не містять механізмів розв'язання ситуацій, за яких глава держава та парламентська більшість, що має дати згоду на призначення Прем'єр-міністра України, є представниками різних політичних сил та не знаходять консенсусу із цього питання. У законодавстві слід визначити, скільки разів парламент може відхилити | |
| Просмотров: 392 | Загрузок: 5 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |