| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Доступність судового захисту в цивільному процесі
| [ Скачать с сервера (57.4 Kb) ] | 11.04.2017, 10:26 |
| Актуальність теми. В сучасному демократичному суспільстві принцип доступу до судового захисту особи є однією із основоположних і центральних засад здійснення справедливого правосуддя. Але у зв’язку з наявністю як об’єктивних, так і суб’єктивних причин даний принцип неодноразово порушується з боку суду, що призводить до нівелювання його значення для держави і, відповідно, зменшення ролі і значення людини як основної цінності в ній. Ступінь розробленості теми. Питання щодо розуміння принципу доступності судового захисту в цивільному судочинстві було предметом дослідження таких вчених-процесуалістів як Тертишникова В. І., Штефана М.Й., Гурвича М.А., Сакари Н.Ю., Захарової О.С. та ін. Метою даного наукового дослідження є: ознайомлення з підходами до розуміння принципу доступності судового захисту; виділення його структурних складових та їхнього взаємозв’язку між собою; виокремлення основних проблемних моментів, що виникають у зв’язку з реалізацією даного принципу; запропонувати основні шляхи подолання відповідних проблемних моментів. Очікувана наукова новизна. В даній роботі пропонується ряд нових концептуальних ідей, які спрямовані на забезпечення реалізації даного принципу, що можуть бути використані як основа до відповідних законодавчих реформ. В процесі виконання даної роботи були використані такі методи: - вивчення й аналіз наукової літератури; - аналіз сучасного законодавства (Цивільного процесуального кодексу України та ряду законів), практики вітчизняних судів і Європейського Суду з прав людини, які розкривають значення даної основоположної засади правосуддя. 1. Доступність судового захисту в цивільному процесі: поняття та загальна характеристика На сьогоднішній день одним із принципів судочинства, в тому числі і цивільно-процесуального, є принцип доступності судового захисту. На мою думку, таку засаду як доступність цивільного процесу можна розглядати як одну із складових конституційного права особи на справедливий суд. В контексті розгляду данного питання потрібно в першу чергу звернутися до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка була ратифікована нашою державою 17 липня 1997 року. В ст.6 даного міжнародного нормативно-правового акту закріплено право кожної людини на справедливий суд. Ця норма в ч. 1 безпосередньо під поняттям «справедливий суд» розуміє і таку правову категорію як доступ до правосуддя і судового захисту. Таким чином, як бачимо, на світовому рівні даний принцип займає досить важливе місце серед основних засад правосуддя. Такої ж позиції притримуються і ряд вчених. Так, зокрема, на думку М.Ентіна органічним елементом права на справедливий суд слід розглядати саме доступ до правосуддя . Питання щодо доступу до правосуддя набуло своєї актуальності серед російських процесуалістів ще з ХІХ ст. На той час дана засада визнавалась як право бідних ( в економічному плані) громадян на судову допомогу. Вона безпосередньо була закріплена в Статуті цивільного судочинства 1964 року і називалася «правом бідності» . В Європі питанням доступності судового захисту почали цікавитися в 60-х рр. ХХ ст. В той час в багатьох європейських країнах був сформований єдиний рух «Доступ до правосуддя», який умовно можна поділити на декілька етапів, які відрізнялись своєю цільовою спрямованістю. Так, зокрема: в межах І етапу (хвилі) основною метою було полегшення доступності до захисту порушених прав у судовому порядку економічно нестабільні верстви населення; ІІ етап передбачав надання доступності до правосуддя особам в межах колективного інтересу; ІІІ хвиля характеризується вимогою створення спеціальних процедур захисту . Якщо казати про національне законодавство, то даний принцип закріплений в Конституції України ( ст.55: права і свободи людини і громадянина захищаються судом), в законі України «Про судоустрій і статус суддів» ( ст. 7) і в Цивільному процесуальному кодексі (ст.З: право за зверненням до суду за захистом). Таким чином, з огляду на наявність і зміст даних норм, можна казати, що доступ до судового захисту є як конституційною, так і галузевою правовою засадою.Але слід також акцентувати увагу на тому, що національне законодавство безпосередньо не закріплює дану норму саме через назву «доступ до судового захисту», а зазначає про «право за зверненням до суду», що не є дивним , адже даний принцип є досить обширним і складається з декількох правових засад, центральною з яких є саме положення ст. 3 ЦПК. Доречі, досить цікавим є те, що Цивільні процесуальні кодекси Російської Федерації ( ст.3), Білорусії (ст.6) та ряду інших країн закріплюють саме положення «право на звернення до суду», як і вітчизняний законодавець . А це в свою чергу свідчить про масштабність значення і змісту засади доступності судового захисту. Таким чином, потрібно досить детально розібратися з даним принципом. В цілому, порівнявши національне і міжнародне законодавство, можна прийти до висновку, що дещо різне значення надається цій правовій засаді. Але, спочатку звернемося до наукових позицій. Характеризуючи даний принцип цивільного судочинства, на думку Фурси С.Я. під ним в першу чергу, потрібно розуміти право (можливість) кожної особи безперешкодно і незалежно від будь-яких чинників звернутися в установленому законом порядку до суду за захистом своїх порушених прав, інтересів та свобод і приймати участь у судовому процесі .А на сьогоднішній день наш законодавець дозволяє також від імені такої особи і органам і іншим особами звертатися до суду. Доцільно щодо розгляду даного питання зазначити і точку зору Сакари Н.Ю., яка вважає, що доступність до правосуддя— це не принцип судочинства в тому вигляді, в якому ми звикли розглядати інші принципи. Він є в більшій мірі стандартом сучасної системи правосуддя, гарантіями якого є дотримання усіх інших принципів судового процесу. Доступність судового захисту слід розглядати як певний норматив (стандарт), який відбиває вимоги справедливого і ефективного судового захисту, що конкретизується в необмеженій судовій юрисдикції, додержанням належної судової процедури, розумністю строків і безперешкодним зверненням осіб до суду . Такої ж думки притримувався і Іванов О. для якого доступність правосуддя — це його основна ознака, а не окрема засада. Отже, як бачимо, в теорії цивільного процесуального права немає однієї спільної позиції щодо розуміння доступності до правосуддя, що є досить проблемним, з точки зору забезпечення його повної реалізації на практиці. 2.Складові елементи принципу доступності судового захисту Для того, щоб в повній мірі розібратися, що все ж таки представляє собою «доступність до судового захисту» принцип чи своєрідний стандарт правосуддя, на мою думку, потрібно визначитися зі структурними елементами даної засади. Це питання також на сьогоднішній день є досить дискусійним, адже існують досить значна кількість неоднозначних поглядів та позицій. Радянський вчений - процесуаліст Духовський М.В. до основних умов і вимог даного принципу відносив: | |
| Просмотров: 415 | Загрузок: 9 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |