| Главная » Файлы » Доклады » Доклады |
Аграрні правовідносин
| [ Скачать с сервера (35.8 Kb) ] | 09.07.2017, 15:00 |
| Аграрні правовідносини виникають, змінюються і припиняються не самі по собі, а лише з настанням певних життєвих обставин, які називаються юридичними фактами. Це такі обставини, з якими закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення певних прав та обов'язків учасників аграрних правовідносин. Ці факти виступають як ланка, що пов'язує правову норму і аграрні відносини. Можна навести такий приклад. Аграрне законодавство передбачає державну закупку сільськогосподарської продукції в товаровиробників АПК. Проте, щоб ці правовідносини настали, необхідний такий юридичний факт, як договір, який повинні укласти учасники закупки продукції. Цікаве визначення юридичного факту наводить Варламова Н. В. На її думку, юридичний факт – це стан суспільних відносин, «поворот», «момент» у їх розвитку, з яким пов’язані певні юридичні наслідки (втручання правових норм у перебіг фактичних відносин). З таким підходом до розуміння юридичного факту важко не погодитись, оскільки він досить повно і вичерпно характеризує дане поняття. У цивільному законодавстві передбачено перелік юридичних фактів як підстав виникнення, зміни чи припинення правовідносин. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Відповідно до цього цивільні права та обов'язки виникають із: • договорів та інших правочинів; • створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; • завдання майнової (матеріальної) шкоди; • актів цивільного законодавства; • з адміністративних актів; • внаслідок інших дій громадян і організацій; • з рішення суду; • настання або ненастання певної події. Вказаний перелік не є і не може бути вичерпним. В цілому, ці юридичні факти мають універсальне значення і стосуються не тільки цивільних правовідносин. Вони відіграють роль правоутворюючих, правозмінюючих та правоприпиняючих фактів і в інших галузях права, в тому числі і аграрного. З урахуванням цього, для полегшення орієнтування серед численних юридичних фактів, відмежування один від одного проведена їх класифікація. Залежно від характеру перебігу та вольових ознак усі юридичні факти поділяються на дві основні групи: дії та події. Дії — це такі юридичні факти, в яких виражена воля людей, конкретних індивідів або їх колективів, наприклад, укладення угоди, виконання зобов'язання, здійснення правочинів, заподіяння шкоди тощо. У свою чергу дії поділяються на правомірні та неправомірні. Правомірними є всі дозволені, не заборонені законом дії. І навпаки, дії, які порушують установлені законом заборони, визнаються як неправомірні (заподіяння шкоди, невиконання або неналежне виконання зобов'язань тощо). Правомірні дії поділяються на три великі групи — адміністративні акти, правочини та юридичні вчинки. Адміністративні акти становлять владні розпорядження державних органів і органів самоврядування, адресовані конкретним суб'єктам аграрних правовідносин, або управлінських органів того чи іншого сільськогосподарського підприємства своїм підрозділам, які спрямовані на виникнення, зміну чи припинення аграрних правовідносин. Прикладами адміністративних актів можуть бути акти місцевих органів влади і управління про закупки зерна та іншої сільськогосподарської продукції, рішення загальних зборів кооперативних сільськогосподарських підприємств і об'єднань про оплату праці відповідно до кінцевого виробничого результату тощо. Правочинами є дії, спеціально спрямовані на встановлення, зміну або припинення аграрних правовідносин. Це вольові дії фізичних чи юридичних осіб, які передбачають досягнення конкретного правового результату. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами і яка може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Такі правочини називаються договорами і є дуже поширеною підставою виникнення аграрних правовідносин. В умовах запровадження ринкових відносин в аграрному секторі правочини набувають широкого розвитку. З'являються їх нові види, причому такі, які в умовах командно-адміністративної системи були просто неможливі. Протягом багатьох десятиліть земля як об'єкт державної власності перебувала в правовому режимі суворої заборони щодо здійснення будь-яких правочинів. У сучасних умовах господарювання в аграрному секторі громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для ведення селянських (фермерських) господарств, ведення особистого селянського господарства, а також внаслідок купівлі-продажу земельних ділянок, їх успадкування тощо. З прийняттям Земельного кодексу України коло правочинів, об'єктом яких виступає земля, значно розширилося. Під подіями слід розуміти такі юридичні факти, які виникають незалежно від волі людей (наприклад, засуха, землетрус, пожежа або інші стихійні лиха). Ця класифікація має важливе не тільки теоретичне, але й практичне значення. Так, стихійне лихо звільняє державні сільськогосподарські підприємства від відповідальності за непоставку чи недопоставку сільськогосподарської продукції. Тобто в цілому, аграрним правовідносинам притаманні загальні підстави їх виникнення. Однак варто зазначити, що вони все ж таки характеризуються певною специфікою. Основна особливість аграрних правовідносин полягає в тому, що вони не є цілісними, а становлять органічний комплекс земельних, майнових, трудових і організаційно-управлінських відносин. Комплексність аграрних правовідносин зумовлена єдністю і спільністю виробничої сільськогосподарської діяльності, од¬норідністю їх правового регулювання, соціально-економічним призначенням, місцем, роллю і значимістю у сфері то¬варно-грошових відносин. Узяті окремо вони належать до сфери регулювання традиційних галузей права — адміністративного, земельного, цивільного, трудового, фінансового, однак усі разом, вони утворюють єдиний органічний комплекс, набувають цілісності, оскільки в цій єдності вони орієнтовані на правове забезпечення сільськогосподарського виробництва з урахуванням його специфіки. Саме тому підставу виникнення більшості аграрних правовідносин, в тому числі й організаційно-управлінських, становить не один юридичний факт, а декілька, які можуть виникати в один і той же час або ж у певній послідовності. Наприклад, для створення селянського (фермерського) господарства потрібно отримати Державний акт на право приватної власності чи постійного користування землею або укласти договір на тимчасове користування нею, отримати земельну ділянку в натурі і зареєструвати фермерське господарство згідно з чинним законодавством. Такі підстави виникнення аграрних правовідносин вважаються складним юридичним фактом (або юридичним складом). Уркевич В. Ю. у своєму дисертаційному | |
| Просмотров: 493 | Загрузок: 5 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всего комментариев: 0 | |